«Як би Ви оцінили матеріальний статус Вашої сім'ї в цілому?».

	2002	2003	2004	2005
Багата	0,1	0,1	0,1	0,0
Заможна	1	0,9	1,2	0,6
Середня	52	53	57,1	52,9
Бідна	40,4	37,9	35,7	40,4
Злиденна	5,6	7,7	5,3	5,9
Не відповіли	0,1	0,3	0,5	О,1
Загалом	1799 100,0	1800 100,0	1800 100,0	1800 100,0

Основним недоліком цього методу є те, що більшість респондентів схильна до середніх оцінок, це ми як раз і бачимо у наступній табл.

«Визначте у цілому матеріальне становище Вашої сім'ї за останні 2-3 місяці».

	2002	2003	2004	2005
Не відповіли	0,6	1,6	1,4	6,3
Часто не маємо грошей,їжі – іноді жебракуємо	3,1	2,9	1,7	1,4
Не вистачає продуктів — іноді голодуємо	9,6	7,5	5,9	4,0
Вистачає лише на продукти	49,3	46,7	42,0	41,3
Вистачає в цілому на проживання	23,5	27,7	32,4	30,2
Вистачає на все необхідне, але немаєм заощаджень	11,6	11,7	13,9	14,4
Вистачає на все необхідне, робимо за­ощадження	1,9	1,7	2,1	2,1
Живемо у повному достатку	0,3	0,2	0,6	0,3
Загалом	1799 100,0	1800 100,0	1800 100,0	1800 100,0

Очевидно, що дані суб'єктивної оцінки будуть відрізнятися залежно від використаних методик.

7.4 Соціальна мобільність

Незважаючи на те, в якому суспільстві народилися індиві­ди, їм притаманний потяг до кращого, вони постійно доклада­ють зусиль для того, щоб отримати більш високий прибуток, більше влади, здобути повагу від інших. Результат цих зусиль у суспільних масштабах виливається у таке явище як соціальна мобільність.

Термін «соціальна мобільність» був введений у науковий обіг у 1927 р. американським соціологом російського поход­ження П. Сорокіним. Під соціальною мобільністю розуміють пересування суб'єкта у соціальному просторі. Кожного разу, коли ми отримуємо диплом про вищу освіту, змінюємо робо­ту, переїжджаємо до іншого міста, ми демонструємо соціальну мобільність.

Існують декілька видів соціальної мобіль­ності. Це, перш за все, горизонтальна та вер­тикальна мобільність. Горизонтальна мо­більність — це переміщення у соціальному просторі, які не призводять до змін соціального статусу індивіда. Прикладом може бути перехід спеціаліста, скажімо юриста, з од­нієї компанії до іншої, якщо не змінюється посада, прибуток, об­сяги влади. Вертикальна мобільність, навпаки, — це такі пере­міщення, які спричиняють зміни у соціальному статусі.

Вертикальна мобільність може бути висхідна і низхідна. Висхідна соціальна мобільність — це пересування індивіда чи групи, яке призводить до підвищення соціального статусу. Наприклад, студент отримує диплом про вищу освіту і стає мо­лодим спеціалістом, або спеціаліст з інформаційних технологій стає керівником проекту.

Низхідна соціальна мобільність — це пересування індивіда чи групи, результатом якого є зниження соціального статусу. Наприклад, партія не отримує підтримки на парламентських виборах, і її верхівка втрачає депутатські мандати.

Також існують наступні два різновиди соціальної мобіль­ності, а саме: інтергенераційна (між поколіннями) і інтрагене- раційна (всередині покоління) мобільність, які відрізняються одна від одної точкою відліку, з якою порівнюється соціальний статус індивіда у теперішній час.

Інтергенераційна мобільність — зміни соціального ста­тусу дітей порівняно з соціальним статусом батьків: якщо соціальний статус сина (доньки) такий самий, як і соціальний статус батька (матері), інтергенераційна мобільність відсутня, якщо соціальні статуси дітей і батьків відрізняються, ми спо­стерігаємо інтергенераційну мобільність.

Інтрагенераційна мобільність — зміни соціального стату­су індивіда протягом його життя, перш за все мається на увазі зміни професійного статусу, тобто кар'єра індивіда. Один і той же індивід може нам демонструвати наявність інтергенерацій- ної мобільності і відсутність інтрагенераційно'і та навпаки.

Мобільність також може бути індивідуальною і груповою. Індивід може отримувати більш високі соціальні статуси завдя­ки власним зусиллям і особистим досягненням, такий індивід буде демонструвати індивідуальну мобільність. Проте в історії було чимало випадків, коли внаслідок якихось подій змінюва­лися соціальні статуси цілих соціальних груп, тобто відбувала­ся групова мобільність. Так, П. Сорокін наводить приклад Ве­ликої Жовтневої революції, внаслідок якої відбулося знижен­ня соціального статусу дворянства. У післяреволюційні часи було не лише не престижно пишатися дворянським титулом, це могло стати загрозою самому життю. Протилежна картина спостерігалася з представниками робочого класу. Соціальний статус цієї групи після революції підвищився, належність до цієї групи розглядалася як запорука благонадійності і відкри­вала двері для просування по партійній ієрархії тощо.

Нарешті виділяються структурна і обмінна мобільність. Структурна соціальна мобільність — це зміни соціального статусу індивідів унаслідок структурних змін, що відбулися у суспільстві, зокрема, в економічній сфері. Тут можна пригада­ти приклади селян, які у 30-ті роки XX ст. підвищили соціаль­ний статус шляхом поповнення лав робочого класу. Це стало можливим завдяки процесу індустріалізації, що відбувався у радянському суспільстві, і змінам соціально-класової струк­тури суспільства. Структурні зміни також можуть провокува­ти масові процеси низхідної мобільності. Наприклад, розвиток комп'ютерних технологій призвів до вивільнення зі сфери зай­нятості великої кількості індивідів, які виконували некваліфі- ковану нефізичну працю (машиністки, клерки тощо).

Обмінна соціальна мобільність — це зміни у соціальних статусах індивідів, що відбулися завдяки розширенню соціаль­них можливостей, розвитку системи соціальної підтримки вразливих верств населення, розширенню доступу до сфери вищої освіти. Так, у період після Другої Світової війни у краї ­нах Західної Європи і Америки були створені системи надання стипендій обдарованій молоді, і доступ до сфери вищої освіти отримали діти — вихідці із сімей нижчого класу.

Щоб підвищити свій соціальний статус, індивіди можуть скористатися так звани­ми каналами соціальної мобільності. Цей термін був також введений у науковий обіг П. Сорокіним.

Каналами соціальної мобільності називають соціальні інститути, потрапляючи до сфери впливу яких індиві­ди можуть піднятися соціальними сходами. Це схоже на ліфти, які допомагають піднятися на вищі поверхи будинку.

П. Сорокін визначив такі основні канали соціальної мобіль­ності як армія, церква, економічні і політичні організації, інсти­тут освіти і інститут шлюбу та сім'ї.

Армія. Професійний військовий в українському суспіль­стві починає кар'єру лейтенантом, у разі демонстрації ним відповідності посаді і виконання обов'язків за декілька років він отримує звання старшого лейтенанта, потім капітана і т. д., тобто відбувається підвищення його статусу як у межах ар­мії, так і в межах суспільства в цілому. Строкова служба також надає можливості соціальної мобільності індивідам, які вийшли з незаможних прошарків і не мають змоги скористатися інши­ми каналами соціальної мобільності. Авжеж, можливості ар­мії як каналу мобільності принципово відрізняються у мирні і воєнні часи. Зрозуміло, що ситуація війни відкриває більше можливостей для підвищення соціального статусу у межах ар­мії унаслідок загибелі офіцерів, а також вивільнення позицій з причин невідповідності більш суворим вимогам.

Армія як канал соціальної мобільності у сучасному су­спільстві втрачає свою популярність, хоч її роль в історії людс­тва важко переоцінити. Так, П.Сорокін наводить такі дані: «Із 92 римських імператорів 36 досягли цього високого стано­вища, розпочавши з низьких соціальних верств, просуваючись соціальною драбиною саме завдяки службі в армії».

Церква. Даний канал мобільності був вельми популярний в аграрних суспільствах, коли роль соціального інституту релігії була значною. Так, П.Сорокін зазначає, що із 144 рим­ських пап 28 були вихідцями з простого народу, а 28 — вихідці з прошарків, які зараз називають середніми класами. У сучасній Україні цей канал не можна назвати найпопулярнішим, але він працює, молода людина, яка вирішила присвятити себе релігії, може стати у майбутньому настоятелем храму, митрополитом або навіть патріархом.

Економічні організації. П. Сорокін називав їх «організаціями зі створення матеріальних цінностей». У сучасному українсь­кому суспільстві, центральною віссю якого є приватна влас­ність, даний канал відіграє дуже важливу роль. Після виник­нення приватної власності у незалежній Україні дуже багато ініціативних громадян, які стикнулися із закриттям підпри­ємств і опинилися безробітними, вирішили розпочати влас­ну справу. Частіше за все це були «човники», які привозили із-за кордону товари і організовували їх розпродаж у кіосках і на ринках. За роки незалежності деяким з цих перших україн­ських підприємців вдалося підвищити свій соціальний статус, зараз вони стали власниками магазинів, або навіть їх мереж.

Політичні організації. У сучасній Україні важко переоці­нити важливість даного каналу мобільності. Існування понад 100 політичних партій, ідеологічні розбіжності між якими часто важко з'ясувати, якраз і свідчить про те, що кількість ін­дивідів, які бажають підвищити свій соціальний статус завдя­ки інституту політики, досить велика. Крім того, саме високий соціальний статус індивіда у політичній ієрархії в українському суспільстві відкриває безліч можливостей для отримання ви­сокого прибутку (на жаль, часто нелегітимними способами).

Освіта. Роль освіти у сучасному світі невпинно зростає, тому даний канал мобільності є одним із найбільш популяр­них. Велика кількість індивідів намагається отримати вищу ос­віту для того, щоб у майбутньому вибудовувати свою кар'єру, спираючись на власні знання і здібності.

Шлюб і сім'я. В усі часи жили люди, які мріяли про підви­щення свого соціального статусу шляхом укладання шлюбу із більш заможними і високостатусними членами суспільства. Таких людей багато і в сучасному українському суспільстві. Цей канал особливо популярний серед українських дівчат, багато яких концентрують свою увагу на пошуках заможного шлюбного партнера, часом іноземця.

У сучасній Україні окрім класичних каналів мобільності, названих П. Сорокіним, функціонують також інші. До них можна віднести, наприклад, спорт чи мистецтво. Ми маємо ба­гато прикладів того, як людина стає відомим спортсменом, це приносить їй гроші, її запрошують до п'ятірки виборчого спис­ку, вона легко потрапляє до парламенту і, за наявності бажання і здібностей, може розпочати політичну діяльність.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Визначте поняття соціальної структури. 2. Які соціальні спіль­ноти утворюють соціальну структуру з точки зору категоріальної моделі? 3. Дайте визначення терміна «соціальна стратифікація». Які форми соціальної стратифікації Вам відомі? 4. Які типи соціальної стратифікації існували на теренах України? 5. У чому полягає зміст поняття «соціальний клас»? 6. Проаналізуйте класову структуру сучасного українського суспільства з точки зору різних підходів. 7. Наведіть приклади різних типів соціальної мобільності. 8. Назвіть мікро- та макросоціологічні чинники, що впливають на мобільність індивіда у професійній сфері. Проаналізуйте наявність у Вас особисто чинників, що сприяють і заважають Вашій професійній мобільності. 9. Назвіть канали вертикальної і горизонтальної мобільності, що фун­кціонують в українському суспільстві. Проаналізуйте кожен канал за такою схемою: 1) чи є в мене бажання скористатися даним каналом? (якщо ні, перейдіть до наступного каналу); 2) переваги, які надають мені можливості для використання даного каналу; 3) мої слабкі риси, які можуть спричинити проблеми під час використання даного кана­лу. Порівняйте результати аналізу різних каналів. Виберіть той канал мобільності, при використанні якого Ви маєте найбільше переваг і найменше слабких сторін.