План викладу

1.Сутність девіантної поведінки

2.Основні теорії, що пояснюють виникнення девіантної поведінки

3.Основні види девіантної поведінки

Кожне суспільство має такий тип злочинності й злочинників, який відповідає його культурним, моральним, соціальним, релігійним та економічним умовам.

Г. Манхейм.

Ключові поняття й терміни: девіантна поведінка, основні теорії де­віантної поведінки, культурна і психологічна девіація, індивідуальна і групова девіація, первинна і вторинна девіація, негативна й пози­тивна девіація.

У всі часи суспільство прагнуло подолати небажані для нього форми людської поведінки. Як небажана вважається по­ведінка: злодіїв і геніїв, лінивих і занадто працелюбних. Різні відхилення в соціальній поведінці і діяльності від середньої норми — як в позитивному, так і в негативному напрямку - загрожували стабільності суспільства, яка завжди цінувала­ся більш за все. Відхилення поведінки та діяльності від норм у соціології прийнято називати девіанпгною поведінкою або де­віацією, тобто це такі дії та вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам чи визнаним шаблонам і стан дартам поведінки. Сутність девіантної поведінки полягає у не­дотримуванні вимог соціальної норми в різних ситуаціях, що призводить до порушення взаємодії особистості і суспільства. Практично життя будь-якого суспільства характеризуєть­ся наявністю девіацій і суспільство постійно намагається боротися з відхиленнями в поведінці людей. Методи й засоби впливу визначаються соціально-економічними відносинами, суспільною свідомістю, ідеологією пануючих у суспільстві сил (держави, класів, церкви), звичаями і традиціями. Час від часу створювалися посібники й методики, що допомагали виявляти, розпізнавати девіантів задля своєчасного знищення («охота за відьмами» у Середньовіччі та робота Г. Інстіторіса і Я. Шпренгера «Молот відьом» як своєрідний посібник по виявленню та знищенню нещасних) або ізолювання від «здорових» членів суспільства (сучасне діюче законодавство).

Поступово закрадався сумнів у ефективності покарання, репресій, що наштовхнуло людство на думку про пріорітет превенції — попередження злочинності й інших проявів девіантності. Ідея профілактики небажаних для суспільства явищ була значним кроком вперед в порівнянні з концепціями пом­сти, подавлення, знищення. Однак, по-перше, проголошений пріорітет профілактики ніяк не виключав репресій, інколи дуже жорстоких. По-друге, благі ідеї превенції залишаються практично не реалізованими або слабо реалізованими. І що саме головне: з перших кроків людства і до сьогодення люди досить негативно реагують на всіх, хто «не такий, як всі», не та­кий, як «ми», то ж до тюрми, на шибеницю або у вогнище мог­ли потрапити не тільки Джек-потрошитель, маньяк Чікотило, а й Дж. Бруно, Г. Галілей, Ф. Достоєвський...

Сьогодні проблеми соціальних відхилень вивчають: психо­логія, криміналістика, правова статистика, педагогіка, соціоло­гія. Соціологічний підхід дає можливість комплексно об'єднати всі досліджувані сторони природи девіації, її функціонування і «місце» у суспільних відносинах.