- •Соціологія
- •Тема 1. Соціологія як наука про суспільство
- •1. Об'єкт і предмет соціології
- •1.2. Специфіка соціологічного підходу
- •1.3. Структура соціологічного знання
- •1.4. Функції соціології
- •Тема 2. Соціологічні вчення XIX - початку XX ст.
- •1. Соціологічний позитивізм о. Конта
- •2.2. Соціологічний органіцизм г. Спенсера
- •2. 4.Натуралістичні школи
- •5. Психологічний напрям у соціології
- •6. Соціологічна концепція е. Дюркгейма
- •8. Політична соціологія
- •Тема 3. Сучасні соціологічні теорії
- •3.1 Класифікація сучасних соціологічних теорій
- •3.3. Індуктивні соціологічні парадигми - інтеракціонізм, феноменологія, етнометодологія
- •Тема 4. Основні етапи розвитку соціологічної думки в україні
- •1. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні в кінці XIX - на початку XX ct.
- •2. Розвиток теоретичної та емпіричної соціології в україні: проблеми й перспективи
- •Тема 5. Суспільство як соціальна система та його розвиток
- •5.1. Суспільство та основні теорії його вивчення
- •3. Україна у світ-системному вимірі
- •1. Поняття, соціальні якості та функції культури
- •План викладу
- •2. Соціальна стратифікація
- •Критерії соціальної стратифікації
- •3. Класи у сучасному суспільстві
- •«Як би Ви оцінили матеріальний статус Вашої сім'ї в цілому?».
- •«Визначте у цілому матеріальне становище Вашої сім'ї за останні 2-3 місяці».
- •7.4 Соціальна мобільність
- •Тема 8. Соціальні інститути
- •1. Поняття та основні елементи соціального інституту
- •2. Основні види та функції соціальних інститутів
- •3. Процес інституціоналізації
- •4. Інститут освіти і його функції
- •Інститут освіти в Україні
- •Тема 9. Особистість і суспільство План викладу
- •1. Соціологічний погляд на особистість
- •9.2. Поняття соціального статусу та ролі. Види соціальних статусів і ролей
- •9.3. Структура особистості
- •9.4. Соціалізація особистості
- •9.5. Типи особистості
- •Галузеві та спеціальні соціологічні теорії, методологія та методи соціологічного дослідження
- •1. Соціологія економіки як наукова дисципліна
- •Етапи становлення соціології економіки
- •Розвиток економічної соціології в Україні та Росії
- •2. Економічна поведінка
- •3. Підприємництво як соціально – економічний феномен
- •План викладу
- •1. Соціологія управління як наукова дисципліна
- •2. Організація як об'єкт управління
- •3. Управління трудовою поведінкою в організації.
- •4. Управління організаційними конфліктами
- •План викладу
- •1. Релігія та повсякденний досвід
- •2. Структура й функції релігії
- •3. Типи релігіиних організацій
- •4. Світові релігії
- •Буддизм
- •2. Основні етапи становлення етносів. Етногенез
- •3. Етнічні конфлікти у сучасному суспільстві
- •План викладу
- •1. Сутність девіантної поведінки
- •2. Основні теорії, що пояснюють виникнення девіантної поведінки
- •3. Основні види девіантної поведінки
- •Контрольні запитання
- •План викладу
- •1. Місце соціології сім'ї в системі соціологічного знання
- •2. Поняття сім'ї та шлюбу. Типологія сімейних структур
- •3. Життєвий цикл та функції сім'ї
- •4. Типи сімейної поведінки
- •Особливості сексуальної поведінки в шлюбі:
- •Репродуктивна поведінка
- •5. Шлюб та сім'я в сучасній україні
- •План викладу
- •Види емпіричного дослідження
- •Етапи соціологічного дослідження
- •2.Програма і робочий план соціологічного дослідження
- •Системний аналіз об'єкта дослідження Формулювання робочих гіпотез дослідження
- •3. Обгрунтування вибірки
- •Короткі характеристики вибірок різного обсягу.
- •План викладу
- •1. Метод спостереження
- •2. Аналіз документів
- •3. Методи опитування
- •4. Соціологічний експеримент
- •8.5. Фокус-групове інтерв'ю
- •Словник ключових понять і термінів
3. Типи релігіиних організацій
На думку соціологів, сотні різних релігійних організацій, діючих в усьому світі, створюють безперервний духовний простір із церквою на одному полюсі й сектами — на іншому. Визначивши для будь-якої релігійної організації її місце, можна дати їй опис в залежності від виявлення двох типів — церкви й секти.
У 30-ті роки Эрнст Трельч визначив церкву як тип релігійної організації, успішно вбудованої в суспільство. Організації, подібні церкві, можуть існувати столяттями. У церкві діють жорстко встановлені норми й правила, ритуали відправляють спеціально підготовлені люди, священнослужителі.
Хоча церква орієнтує свою паству на служіння богу, вона намагається не відриватися від мирських проблем і привселюдно вишиковувати свої відносини з державою. Церква може функціонувати або разом з державою, або незалежно від неї. Державна церква — це церква, офіційно об'єднана з державою, догми цієї церкви обов'язкові для членів цієї держави. Прикладом може служити іслам в Ірані, де глава держави є й главою церкви. Державна релігія існує з найдавніших часів: древні Індія, Єгипет були релігійними державами. Церква, що має державний статус, вважає всіх членів суспільства своїми парафіянами, що створює ґрунт для релігійної нерівноправності. Церква, що перебуває в стані деномінації, тобто існує незалежно від держави, більш схильна до прийняття релігійного плюралізму. У суспільстві, де церква відділена від держави, можуть мирно співіснувати члени різних конфесій. Кожна з конфесій дотримується свого релігійного вчення й відправляє свої ритуали, але в той же час кожний вважає, що в інших є право на власне віросповідання.
Секта — тип релігійної організації, що намагається ізолюватися від суспільства. Члени секти мають тверді релігійні переконання й вважають їх істиною в останній інстанції. Як правило, для членів секти релігія є не просто одним з видів їх соціальної діяльності, а всепоглинаючим способом життя. У деяких випадках члени секти поривають із суспільством і повністю зосереджуються на відправленні релігійних обрядів. Так робили старообрядники в Росії, порвавши з офіційною православною церквою, вони намагалися ізолюватися від держави й масово йшли в нові необжиті місця.
Секта на відміну від церкви будується за зразком релігійної родини, відносини між членами секти більш емоційні й довірчі, ніж між парафіянами церкви. Секти заперечують зайву раціоналізацію релігійних уявлень і звертають основну увагу на особисте спілкування членів секти з богом.
Друга відмінність сект від церкви проявляється у формах лідерства. У церквах лідерство пов'язане зі спеціальною підготовкою й одержанням сану священника, у сектах переважає лідерство, засноване на особистих якостях. Керівники сект прославляють особисте відчуття бога й намагаються передати своїм підопічним знайдене завдяки особистому досвіду божественне натхнення. Як правило, ці лідери знаходять божественне натхнення в стані екстазу. У цьому стані вони впливають на оточуючих, проявляють пророчі й телепатичні здібності. М. Вебер писав, що: «Саме ці...вихідні за межі повсякденності сили стали називатися «манна», «оренда», а в іранців «мага» (звідси магічний), які ми будемо визначати терміном «харизма». Харизма може бути « …природним дарунком, властивим об'єкту або особі, здобути який неможливо ніякими зусиллями. Вона може бути й штучно повідомлена об'єкту або особі якими-небудь, звичайно, незвичайними засобами».
Звичайно секти утворюють групи, що відкололися від визнаних релігійних організацій. У силу свого неформального статусу секти менш стабільні, ніж церкви, перед ними завжди стоїть проблема виживання. Секти, які виживають, стають схожими на церкву, знаходять стійку внутрішню структуру. Щоб розширити свій вплив, секти активно залучають на свою сторону нових адептів. Умінням проводити пропагандистську роботу й залучати нових членів відзначаються секти свідків Ієгови. Багато сектантських організацій активно використовують різні психотехніки й сучасні засоби комунікації.
Секти відрізняються від церков своїм соціальним складом. Оскільки церкви більш тісно пов'язані з державою й суспільством, вони залучають у свої ряди людей зі стійким соціальним статусом. Секти орієнтовані переважно на маргінальні прошарки суспільства, через емоційні проповіді порятунку вони більш привабливі для людей, які менш захищені соціально й емоційно.
Культ — це релігійне співтовариство, що перебуває, як правило, поза культурними традиціями суспільства. Якщо більшість сект виростають на грунті традицій, характерних для даного суспільства, то культ звичайно складається навколо фігури лідера, що має надзвичайно сильну харизму. Його вплив на оточуючих настільки великий, що протистояти його красномовству й переконливості практично неможливо. Оскільки принципи й звичаї культових організацій вибиваються із традицій суспільства, то вони сприймаються як явне відхилення від норми, як породження темних сил.
Зрозуміло, більшість культів недовговічні, оскільки їхнє існування пов'язане з індивідуальною харизмою лідера. Деякі культи вимагають від своїх членів беззаперечного прийняття релігійної доктрини й радикальної зміни способу життя. Подібні вимоги сприймаються як ідеологічна й соціально-психологічна обробка населення. Багато держав ставлять перед культовими організаціями жорсткі умови ненанесення шкоди психічному й фізичному здоров'ю віруючих.