- •Соціологія
- •Тема 1. Соціологія як наука про суспільство
- •1. Об'єкт і предмет соціології
- •1.2. Специфіка соціологічного підходу
- •1.3. Структура соціологічного знання
- •1.4. Функції соціології
- •Тема 2. Соціологічні вчення XIX - початку XX ст.
- •1. Соціологічний позитивізм о. Конта
- •2.2. Соціологічний органіцизм г. Спенсера
- •2. 4.Натуралістичні школи
- •5. Психологічний напрям у соціології
- •6. Соціологічна концепція е. Дюркгейма
- •8. Політична соціологія
- •Тема 3. Сучасні соціологічні теорії
- •3.1 Класифікація сучасних соціологічних теорій
- •3.3. Індуктивні соціологічні парадигми - інтеракціонізм, феноменологія, етнометодологія
- •Тема 4. Основні етапи розвитку соціологічної думки в україні
- •1. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні в кінці XIX - на початку XX ct.
- •2. Розвиток теоретичної та емпіричної соціології в україні: проблеми й перспективи
- •Тема 5. Суспільство як соціальна система та його розвиток
- •5.1. Суспільство та основні теорії його вивчення
- •3. Україна у світ-системному вимірі
- •1. Поняття, соціальні якості та функції культури
- •План викладу
- •2. Соціальна стратифікація
- •Критерії соціальної стратифікації
- •3. Класи у сучасному суспільстві
- •«Як би Ви оцінили матеріальний статус Вашої сім'ї в цілому?».
- •«Визначте у цілому матеріальне становище Вашої сім'ї за останні 2-3 місяці».
- •7.4 Соціальна мобільність
- •Тема 8. Соціальні інститути
- •1. Поняття та основні елементи соціального інституту
- •2. Основні види та функції соціальних інститутів
- •3. Процес інституціоналізації
- •4. Інститут освіти і його функції
- •Інститут освіти в Україні
- •Тема 9. Особистість і суспільство План викладу
- •1. Соціологічний погляд на особистість
- •9.2. Поняття соціального статусу та ролі. Види соціальних статусів і ролей
- •9.3. Структура особистості
- •9.4. Соціалізація особистості
- •9.5. Типи особистості
- •Галузеві та спеціальні соціологічні теорії, методологія та методи соціологічного дослідження
- •1. Соціологія економіки як наукова дисципліна
- •Етапи становлення соціології економіки
- •Розвиток економічної соціології в Україні та Росії
- •2. Економічна поведінка
- •3. Підприємництво як соціально – економічний феномен
- •План викладу
- •1. Соціологія управління як наукова дисципліна
- •2. Організація як об'єкт управління
- •3. Управління трудовою поведінкою в організації.
- •4. Управління організаційними конфліктами
- •План викладу
- •1. Релігія та повсякденний досвід
- •2. Структура й функції релігії
- •3. Типи релігіиних організацій
- •4. Світові релігії
- •Буддизм
- •2. Основні етапи становлення етносів. Етногенез
- •3. Етнічні конфлікти у сучасному суспільстві
- •План викладу
- •1. Сутність девіантної поведінки
- •2. Основні теорії, що пояснюють виникнення девіантної поведінки
- •3. Основні види девіантної поведінки
- •Контрольні запитання
- •План викладу
- •1. Місце соціології сім'ї в системі соціологічного знання
- •2. Поняття сім'ї та шлюбу. Типологія сімейних структур
- •3. Життєвий цикл та функції сім'ї
- •4. Типи сімейної поведінки
- •Особливості сексуальної поведінки в шлюбі:
- •Репродуктивна поведінка
- •5. Шлюб та сім'я в сучасній україні
- •План викладу
- •Види емпіричного дослідження
- •Етапи соціологічного дослідження
- •2.Програма і робочий план соціологічного дослідження
- •Системний аналіз об'єкта дослідження Формулювання робочих гіпотез дослідження
- •3. Обгрунтування вибірки
- •Короткі характеристики вибірок різного обсягу.
- •План викладу
- •1. Метод спостереження
- •2. Аналіз документів
- •3. Методи опитування
- •4. Соціологічний експеримент
- •8.5. Фокус-групове інтерв'ю
- •Словник ключових понять і термінів
Тема 1. Соціологія як наука про суспільство
План
Об'єкт і предмет соціології
Специфіка соціологічного підходу
Структура соціологічного знання
Функції соціології
Ви ніколи не зможете пророкувати, що зробить будь-який з нас, але ви можете з точністю назвати середнє число. Індивіди можуть змінюватися, але відсоток залишається постійним.
А. Конан-Дойл
Ключові поняття й терміни: соціальне, об'єкт соціології, предмет соціології, соціологічна уява, функції соціології, загальносоціологічна теорія, спеціальні соціологічні теорії, конкретно-соціологічні дослідження, теоретична соціологія, емпірична соціологія.
Соціологія вступила у XXI ст. володіючи усіма атрибутами розвиненої науки — специфічною предметною цариною, понятійним апаратом, значною кількістю методів збирання та аналізу даних, системою теорій та дослідницькими традиціями, що мають давню історію. Тим не менш питання «Що таке соціологія?» і до сьогодні здається досить складним для більшості людей. У повсякденному уявлені соціологія частіше за все асоціюється з проведенням опитувань та вивченням громадської думки, про які повідомляють засоби масової інформації. Але дослідницькі інтереси соціології не обмежуються лише проведенням соціологічних опитувань, зводити задачі соціології лише до цього — це все одно, що розуміти фізику лише як науку, що проводить експерименти. Сьогодні соціологія має досить широкий діапазон інтересів — від збирання інформації щодо уподобань населення стосовно кандидатів на посаду президента держави, одягу, напоїв або засобів заробляти на життя до вивчення причин і наслідків безробіття, злочинності та конфліктів у родині і до розробки теорій, що пояснюють особливості історичного розвитку народів, держав і цивілізацій. Тому вивчення соціології слід починати з визначення її наукового статусу, особливостей соціологічного підходу, предмета та структури соціології — ці питання є визначальними, оскільки відповіді на них задають орієнтири для аналізу теоретичних концепцій соціологів.
1. Об'єкт і предмет соціології
Термін «соціологія» було вперше використано французьким науковцем Огюстом Контом (1798-1857). Він походить від латинського societal (суспільство) та грецького logos (наука, знання). Отже, у буквальному розумінні соціологія — це наука про суспільство. Але цього визначення недостатньо. Розпочинаючи вивчення тієї чи іншої науки, намагаючись зрозуміти її специфіку, насамперед потрібно визначити її об'єкт і предмет.
Об'єкт науки — це частина навколишнього світу, на яку спрямований дослідницький інтерес. Об'єкт науки завжди відповідає на питання, що вивчає наука. Природа, тваринний та рослинній світ, людина, суспільство, культура тощо можуть виступати об'єктом дослідження кількох різних наук. Так, наприклад, тваринний світ може бути об'єктом вивчення біології, зоології, психології, палеонтології тощо. Людина, суспільство та культура вивчаються соціологією, філософією, історією, психологією, культурологією і т. ін. Таким чином, науки часто підрізняються одна від одної не об'єктом, а предметом.
Предмет науки — сторона об'єкта, кут зору, під яким він вивчається. Предмет науки завжди відповідає на питання, як вивчається об'єкт. За такою логікою кожному об'єкту може відповідати декілька предметів. Наприклад, споруда як частина навколишнього світу може виступати предметом дослідження. Однак дослідників у ньому будуть цікавити різні сторони — економіста можуть зацікавити витрати на будівництво споруди, архітектора — стиль, громадянина — зручність розташування приміщень і.т.д.
Отже, об'єктом соціології виступає суспільство або соціальна реальність, що оточує людей. Оскільки і «суспільство» і «соціальна реальність» — терміни, які мають багато тлумачень, необхідно насамперед визначити, що вони означають в соціології. Під терміном «суспільство» розуміють тип соціальної організації або соціальної обумовленості явищ і процесів, який склався історично. Така соціальна організація явищ і процесів виникає внаслідок спільного життя, взаємодії людей, впливає на спосіб їх мислення і поведінку, проявляється в діях, словах, речах, зроблених людьми. Таким чином соціологи спостерігають за спільним життям, взаємодією людей, але вивчають соціальні процеси та явища. Спільне життя людей, або інакше кажучи, соціальна реальність виступає для соціологів матеріалом наукового пошуку, або об'єктом. Об'єкт соціології в цілому співпадає з об'єктом інших наук, які зазвичай називають суспільними. Спільне життя людей виступає об'єктом демографії, соціальної психології, етнографії, економіки, політології тощо. Проте у кожної суспільної науки є свій специфічний предмет. Саме предмет, а не об'єкт визначає зміст тієї чи іншої науки. У випадку соціології дану область пізнання створюють явища і процеси, що описуються та пояснюються за допомогою таких понять як «суспільство», «соціальна взаємодія», «соціальні групи», «соціальна структура», «соціальні інститути», «соціальна нерівність», «соціальні конфлікти» і т. ін.
Визначення предмета соціології шляхом переліку явищ і процесів, що входять до області дослідницького інтересу соціології, практично неможливо, по-перше, тому що він буде занадто великий, по-друге, він ніколи не буде повним, тому що постійно поповнюється в процесі розвитку соціології. Тому визначення предмета соціології має базуватися на розкритті змісту ключового для цієї науки поняття — поняття соціального.
У повсякденній мові термін «соціальне» використовується у двох значеннях — широкому та вузькому. В широкому значенні це поняття об'єднує усі різновиди явищ, що стосуються спільного життя людей, — економічні, політичні, релігійні, правові тощо. У вузькому значенні воно виділяє поряд з політикою та економікою особливу сферу суспільного життя — соціальну, яка включає в себе освіту, охорону здоров'я, допомогу малозабезпеченим тощо. Обидва підходи до тлумачення поняття «соціальне» не є соціологічними. Вони притаманні для повсякденного вжитку, але вміщають в собі, хоча і в неповному обсязі, соціологічний підхід.
З соціологічної точки зору соціальне в широкому значенні — це не просто сума економічних, політичних, правових, релігійних тощо явищ і процесів, а зв'язок, взаємозалежність між ними. Про економічні явища та процеси ми говоримо як про соціальні, коли хочемо підкреслити, наприклад, що способи організації бізнесу в країні залежать не лише від уявлень про економічну ефективність, але й від політичного устрою та етичних норм, які характерні для пануючої в країні релігії. Політичні явища та процеси розглядаються як соціальні, коли ми хочемо показати, що стабільність політичного устрою залежить не лише від узгодженості дій парламенту та уряду, але й від відповідності рівня доходів рівню цін, розповсюдженості в країні толерантного відношення до іновірців та релігійного фанатизму.
Соціальне у вузькому значенні — це не просто сегмент суспільного життя, який включає все те, що не увійшло в сферу політики та економіки, а ті явища та процеси спільного життя людей, які зумовлені не прагненням до влади та управління одне одним, не прагненням до багатства і конкуренції, а прагненням належати до спільноти, прагненням до солідарності один з одним. Освіта, наприклад, належить до соціальної сфери, оскільки люди усвідомлюють її роль у формуванні знань і навичок, що дозволяють людині бути корисною іншим, успішно взаємодіяти з іншими людьми та досягати визнання з їх боку. Про систему пенсійного забезпечення ми говоримо як про компоненту соціальної сфери, коли підкреслюємо її роль в наданні взаємодопомоги, у підтримці в людей почуття справедливості та солідарності.
Також соціологічний підхід передбачає виявлення соціальної обумовленості не тільки вчинків людей та ситуацій, що складаються у результаті багатьох дій багатьох людей, але й у речах, які зробили та які використовують люди. Тобто предмет соціології може бути визначено як соціальна обумовленість явищ соціальної реальності.
Детальніше специфіку предмета соціології можна зрозуміти за допомогою таких прикладів.
Приклад перший: соціологічний погляд на економіку.
Соціологія економіки (або економічна соціологія) як особлива галузь досліджень можлива й розвивається поряд із власне економічною наукою тому, що соціологи розглядають економічні явища під особливим кутом зору. Вони ставлять запитання, на які можна відповісти тільки виходячи із соціальної обумовленості економічної поведінки. Класичним прикладом соціологічного підходу до економічних явищ може бути робота одного з найвидатніших в історії соціології німецького соціолога Макса Вебера (1864-1920) «Протестантська етика і дух капіталізму». Вебер зацікавився питанням, чому серед протестантів частка підприємців вище, ніж серед католиків. Відповідь, запропонована Вебером, спирається на виявлені ним подібності між етичними принципами протестантизму (сувора самодисципліна, педантична організація свого життя, виконання господарської діяльності як служіння, визначеного Богом) і принципами капіталістичної організації промисловості і торгівлі. Як загальну основу протестантської етики й духу капіталізму Вебер запропонував характерну для західної цивілізації в цілому раціональність — відношення до навколишнього світу з погляду доцільності, упорядкованості, корисності, ефективності.
«Протестантська етика й дух капіталізму» (опублікована в 1905 р.) залишається зразком для сучасних дослідників проблеми впливу соціальних і культурних чинників на економіку, незважаючи на критику, яка показала, що виявлена Вебером більша порівняно з католиками схильність протестантів до підприємництва та накопичення пояснюється не лише особливостями їх етичних установок, але й тим, що в епоху становлення капіталізму (ХVІ-ХІХ ст.) можливості для етнічних і релігійних меншин займатися традиційно престижними видами діяльності — бути військовими, юристами, чиновниками, членами ремісничих цехів тощо — були обмежені. Це залишало протестантам, іудеям та іншим єдиний шлях до багатства і престижу — підприємництво. Таким чином, різниця в економічній поведінці протестантів і католиків пояснюється соціальною обумовленістю даної поведінки: вибір роду діяльності, професії залежить від належності до тієї або іншої релігійної спільноти. Саме такого роду обумовленість і є предметом професійного інтересу соціологів. Соціальну обумовленість економічних явищ можна виявити, ставлячи іінші запитання.
Чому мусульмани та іудеї купують баранину і яловичину, а не свинину, навіть за умови, що остання дешевше? Тому що вони керуються не міркуваннями вигоди, а релігійними заборонами. Звичаї та моральні норми, пов'язані із належністю до релігійної спільноти, обумовлюють поведінку споживачів.
Чому жінки, виконуючи однакову із чоловіками роботу, у середньому одержують меншу заробітну платню, ніж чоловіки? Тому що роботодавці й керівники при визначенні розмірів винагороди керуються не лише розрахунком витрат на працю та їх ефективності, але й так званими гендерними (від англ. gender — «рід», «стать») стереотипами. Праця та заробіток сприймаються як природне призначення чоловіка, який з роллю «добувача» і «годувальника» повинен справлятися краще жінки, чиє природне призначення полягає в тому, щоб бути «охоронницею сімейного вогнища». Цінності й звички, пов'язані з поділом працівників на категорії за ґендерними ознаками, обумовлюють поведінку роботодавців і керівників.
Чому в рекламі товарів і послуг знімають зірок спорту, кіно, шоу-бізнесу? Тому що потенційні споживачі керуються не лише міркуваннями корисності товару або послуги, але й явним або прихованим бажанням виглядати та вести такий же «стильний» спосіб життя, як і знаменитості. Цінності й звички, що асоціюються з належністю до споживчої спільності, яку уособлюють в собі знаменитості, обумовлюють економічну поведінку.
Отже, соціологічний погляд на економіку дозволяє побачити, що економічною поведінкою людей не завжди керує виключно економічний розрахунок «витрати-дохід». Найчастіше люди додержуються цінностей, моральних норм, звичаїв, що пов'язані із належністю до спільноти, — етнічної, релігійної, тендерної, професійної тощо.
Таким чином, економіка виявляється пов'язаною з іншими сферами життя людей — релігією, культурою, освітою тощо. І всі ці зв'язки виявляються та досліджуються соціологами, що розглядають їх як форми соціальної обумовленості економічних явищ.
Приклад другий: соціологічний погляд на меблі.
Соціологи можуть досліджувати соціальну обумовленість не лише явищ, які традиційно визнаються частиною суспільного життя, подібно економічній поведінці. Об'єктом інтересу соціолога можуть бути й речі, що створюються та використовуються людьми як повсякденні предмети побуту. Так, наприклад, особливого роду напрямком досліджень може бути соціологія меблів. Меблі можуть служити об'єктом соціології тою мірою, в якій предметом вивчення є соціальна обумовленість їх дизайну та способів розміщення. Як можна виявити таку обумовленість, прекрасно продемонстрував у своїй книзі «Система речей» (вийшла 1968 р.) відомий французький соціолог Жан Бодрійяр (1929 р. н.). Він показав, що форма та розміщення меблів служать для людей знаками — засобами демонстрації и підтвердження соціального статусу, а також засобами організації соціальної взаємодії. Будь-хто, навіть дослідник-початківець, легко зможе переконатися у справедливості підходу Ж. Бодрійяра, якщо поставить перед собою низку простих запитань.
Чому кабінет директора великої фірми обставляється шкіряними кріслами, а не легкими стільцями із пластику або алюмінію? Тому що меблі виступають засобом підтримки образу солідної фірми, який є необхідним для встановлення відносин з клієнтами і підтримки авторитету керівництва. Цінності та звички, пов'язані із належністю до професійної спільноти, обумовлюють вибір і розміщення меблів, що в уявленні людей відповідає соціальному статусу — соціальному стану керівника, підприємця.
Чому в аудиторіях у США в основному використовуються одномісні столи, а в Україні — двомісні? Тому що адміністрація та вчителі американських і українських навчальних закладів керуються різними цінностями і звичками. Індивідуалізм, який культивується в Америці, передбачає, що учень повинен працювати винятково самостійно. Одномісні столи виглядають як найбільш відповідні даному принципу, і вибір на їх користь увійшов у звичку в адміністрації американських навчальних закладів. В основу вітчизняної системи освіти, що склалась за радянських часів, було покладено принцип колективізму, який проголошує, що кращі учні можуть і повинні допомагати й позитивно впливати на інших. Реалізовувати цей принцип зручніше, якщо учні сидять у класі парами. Тому в традиціях українських навчальних закладів купувати двомісні столи.
З погляду соціолога, відзначена розбіжність у формі меблів — прояв розбіжності у соціальних нормах і уявленнях про правильну поведінку.
Соціологічний погляд на меблі дозволяє побачити, що, вибираючи та розставляючи меблі, люди не завжди керуються лише міркуваннями зручності й функціональності. На людину також впливають цінності, моральні норми, звичаї, що пов'язані із належністю до певної спільності — національної, професійної тощо. Таким чином, меблі виявляються пов'язаними з культурою, економікою, освітою тощо. Всі ці зв'язки можуть виявлятися й досліджуватися соціологами, що розглядають їх як форми соціальної обумовленості дизайну, виробництва та використання меблів.
Враховуючи все вищезгадане, соціологію можна визначити як науку, що вивчає стандартні, універсальні форми суспільного життя на основі систематичного збирання, аналізу та інтерпретації фактів соціальної обумовленості явищ.