Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Semke_Sots (1).doc
Скачиваний:
168
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.16 Mб
Скачать

План викладу

1.Соціальна структура суспільства

2.Соціальна стратифікація

3.Класи у сучасному суспільстві

4.Соціальна мобільність

... Коли більшість соціологів промовляють «структура» або «соціальна сфера», вони мають на увазі деякий «устрій» соціальних відносин: дещо на кшталт опорних конструкцій будинку та скелета тіла…

Е. Гіденс

Ключові поняття й терміни: соціальна структура суспільства, со ціальна група, соціально-професійна структура, соціально-демогрп фічна структура, соціально-територіальна структура, соціально-етніч на структура, соціально-класова структура, соціальна стратифікації!, критерії соціальної стратифікації, профіль соціальної стратифікації, закрита стратифікація, відкрита стратифікація, рабство, каста, стин, клас, соціальна мобільність.

Перед усіма науковими дисциплінами рано чи пізно постає питання про те, з яких елементів, частин або фрагментів складається їх об'єкт. Всі науковці тим чи іншим чином звертаються до поняття структури. Хіміки допускають існування атомістичної структури, мікробіологи визнають молекулярну структуру, лікар ніколи не розпочне практикувати у медицині, не вивчивши анатомічну структуру людського тіла, навіть аст­рономи погоджуються щодо структури Всесвіту. Всі дисципліни визнають поняття структури, хоча стосовно її природи можуть точитися дискусії. Соціологія не є винятком. У ній склалося досить багато концепцій і теорій, що ставлять у центр своєї уваги вивчення соціальної структури.

І. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Термін «структура» походить від латинського «structura» будова», «розміщення», «порядок». Під структурою ро­зуміється сукупність функціонально пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, які складають внутрішній устрій об'єкта. Структуру об'єкта характеризують кількість компонентів, порядок їх розташування і характер залежності між ними. Таке розуміння цієї категорії достатньо виправдане і при вивченні соціальної структури.

У теоретичній соціології переважають дві основні моделі соцільної структури — ціннісно-нормативна і категоріальна.

Перша з них найбільш яскраво представлена школою структурного функціоналізму. Сутність функціонального підходу полягає, no-nepшe, у відокремленні елементів соціальної взаємодії і, по-друге, у визначенні їх місця (функції) у соціальних зв ̓язках. Суспільне життя функціоналісти розглядають як ве­лику кількість взаємодій між людьми та групами і переплетіння цих взаємодій. Щоб проаналізувати їх, необхідно знайти в цій неймовірно рухливій соціальній системі якісь постійні елементи. Сукупність цих елементів і утворює структуру. До таких сталих елементів суспільства відносять соціальні статуси, пов'язані з ними соціальні ролі, соціальні норми і цінності, згідно з якими відбувається програвання соціальних ролей.

Іншими словами, представники структурного функціоналізму як елементарні одиниці, з яких складаються соціальні системи, розглядають не індивідів, а перш за все соціальні позиції. Сукупність соціальних позицій і ролей можна образно розглянути як квартири у багатоповерхневому будинку, розташовані на різних поверхах. Мешканці в'їжджають і виїжд­жають з квартир, але взаємне розташування цих квартир не змінюється залежно від того, хто в даний час їх займає. Так само відбувається і з соціальними статусами: вони посідають конкретне місце в ієрархії, їм відповідає певний набір прав і обов'язків, що зберігаються незалежно від індивіда, який займає це положення.

Таким чином, у ціннісно-нормативній моделі соціальна структура вважається надіндивідуальним утворенням, що безпечує порядок у суспільстві і окреслює рамки для особистого життя людей. У даному розділі ми зосередимо увагу на категоріальній моделі соціальної структури.

Категоріальні моделі як основні компоненти соціальної структури виокремлюють великі групи людей, які мають схожі риси. Це 5 основних видів груп, а саме:

• соціально-професійні групи;

• соціально-демографічні групи;

•соціально-територіальні групи;

•соціально-етнічні групи;

•соціально-класові групи.

Сукупність груп одного виду називають підструктурою суспільства. Таким чином, у структурі суспільства виокремлкжщ п'ять основних підструктур, що зазначені вище. Ці види не є вичерпними, до них можна приєднати інші — оссвітню, релігійну, політичну тощо. У реальному суспільстві всі структури існують взаємозалежно. Кожний індивід відноситься до якоїсь професійної групи, має стать, вік, етнічну і класову приналежність, мешкає у певному регіоні і типі поселення. Таким чином всі види соціальних структур накладаються і створюють структуру суспільства.

Соціально-професійна структура суспільства це сукупність соціальних груп, які виділяються за характером та змістом праці і супутніми ознаками.

Перш за все йдеться про посадові професійні групи. Про­фесійна група — велика соціальна група, яка об'єднує людей за спільним родом діяльності. Професійні групи утворюють, наприклад, юристи, лікарі, інженери, водії, продавці тощо. На­явність тих чи інших професійних груп у структурі суспільства визначається ступенем його економічного розвитку. Примітивні суспільства не знали поділу праці і, як наслідок, не мали соціально-професійної структури. У межах однієї професійної групи, наприклад, медичних працівників, існує розподіл на санітарок, медсестер, лікарів, завідуючих відділення, головних лікарів тощо. Ці категорії ме­дичних працівників обіймають різні посади, мають різні повно­важення і обов'язки, іншими словами, існує не лише горизонтальни вимимір, а також і вертикальний, тобто посади відрізняються за обсягами влади, наявністю управлінських функцій.

Соціально – демографічна структурасукупність соціальних груп, які відрізняються за віком, статтю, сімейним станом, наявністю дітей і міграційним статусом.

За результатами всеукраїнського перепису населення 2001 року кількість чоловіків становила 22 млн. 16 тис. осіб, або 46,3 % , жінок – 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7 %.

Віковий склад населення України

(за даними Всеукраїнського перепису 2001р.)

Вік

(роки)

Кількість постійного населення, тис. осіб

Частка від загальної

кількості (%)

2001 р. 1989 р.

0-9

4533,3

9,4

14,5

10-19

7308,1

15,2

13,9

20-29

6891,6

14,3

14,2

30-39

6621,2

13,7

14,9

40-49

7298,7

15,1

11,5

50-59

5245,3

10,9

12,9

60-69

5522,2

11,4

10,2

70-79

3740,0

7,8

5,5

80 і більше

1060,8

2,2

2,4

Відповіді на запитання «скільки у Вас дітей віком до 18 років?»

2002

2003

2004

Одна дитина

24,4

23,4

23,1

Двоє дітей

10,5

10,6

10,2

Троє дітей

1,2

0,8

1,5

Більше 3 дітей

0,2

0,4

0,3

Не відповіли

63,7

64,8

65,1

В середньому

1,37

1,38

1,4

Міграційний рух населення України на 2006 рік.

Кількість прибулих

Кількість вибулих

Приріст

44 227

29 982

14 245

Тенденції розвитку соціально-демографічної структури України:

* У структурі українського суспільства спостерігається чи­сельна перевага жінок над чоловіками, що пов'язано з корот­кою тривалістю життя чоловіків.

* Збільшення частки літніх груп населення.

* Збільшення частки людей, які ніколи не були одружені, і розведених.

* Збільшення кількості бездітних і малодітних.

* Збільшення кількості мігрантів, спостерігається трудова міграція з периферії до великих міст, особливо до столиці, і трудова міграція за кордон.

Соціально-територіальна структура — сукупність со­ціальних груп, що відрізняються типом поселення, в якому меш­кають, і типом регіону.

За типом поселення виділяють міське і сільське населення. Кількість міського населення за результатами Всеукраїнсько­го перепису 2001 р. складала 32 млн 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн 883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населення зменшилося на 2,0 млн осіб, сільське — на 1,2 млн осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні упродовж останніх двох переписів залишалося практично нез­мінним.

Умови життя, характер праці, форми дозвілля у місті й у се­лі значно відрізняються. Городяни мають більш високу со­ціальну активність і соціальну мобільність. Разом з тим жителі міст характеризуються відчуженістю. Сільські спільноти ха­рактеризуються традиційністю життя, в них поширені нефор­мальні зв'язки і засоби неформального контролю. Селяни не відчувають відчуженості відносно людей і природи, їх життя розміреніше.

Регіональна структура України виглядає таким чином:

Захід (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рів­ненська, Волинська, Чернівецька та Закарпатська області) — 18,9 % населення;

Центр (Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкась­ка, Кіровоградська, Полтавська, Київська області) — 27,2 %;

Південь та Схід (Дніпропетровська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізь­ка області — 33,3 %);

Крим (АР Крим та м. Севастополь) — 4,9 %.

Соціально-етнічна структура сукупність етнічних груп, які населяють країну. Етнічна структура українського суспільства наведена у табл.

Етноси

Кількість (тис. осіб) станом на 2001 р.

% до загалу,

2001 р.

% до загалу,

1989 р.

Українці

37541,7

77,8

72,7

Росіяни

8334,1

17,3

22,1

Білоруси

275,8

0,6

0,9

Молдовани

258,6

0,5

0,6

Кримські татари

248,2

0,5

0,0

Болгари

204,6

0,4

0,5

Угорці

156,6

0,3

0,4

Румуни

151,0

0,3

0,3

Поляки

144,1

0,3

0,4

Євреї

103,6

0,2

0,9

Вірмени

99,9

0,2

0,1

Греки

91,5

0,2

0,2

Татари

73,3

0,2

0,2

Цигани

47,6

0,1

0,1

Азербайджанці

45,2

0,1

0,0

Грузини

34,2

0,1

0,0

Німці

33,3

0,1

0,1

Гагаузи

31,9

0,1

0,1

Інші етноси

177,1

0,4

0,4

Соціально-етнічна структура складається роками, на неї впливають різноманітні чинники — політичні та економічні чинники, переселення народів, асиміляція. У структурі україн­ського суспільства віддавна були присутні представники східнослов'янських етносів, євреї, цигани. Як видно з таблиці, протягом останніх десятиліть в українському суспільстві збіль­шилася питома вага українського етносу і кримських татар, які повернулися на батьківщину. Питома вага євреїв, росіян та ін­ших етносів, навпаки, зменшилася. Соціально-етнічна струк­тура характеризується гнучкістю і плинністю, особливо ці про­цеси активізуються під час суспільних перебудов.

Соціально-класова структура сукупність соціальних груп, що відрізняються рангом у соціальній ієрархії. Соціально- класова структура складається з класів і соціальних прошарків, що існують в межах класів.

У сучасній соціології, особливо західній, термін «соціально-класова структура» був витіснений терміном «соціальна стратифікація», який відображає відсутність усталеності і ста­більності в процесах соціальної диференціації.