- •Рецензенти:
- •1.1. Педагогіка як наука 11
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання...........71
- •5.2. Виховання в Давньому Римі 247
- •Загальні основи педагогіки
- •1.1. Педагогіка як наука
- •1.1.1. Предмет та завдання педагогіки
- •1.1.2. Основні категорії педагогіки
- •1.1.3. Педагогічні закони і закономірності
- •1.1.4. Виникнення та розвиток педагогіки
- •1.2. Методи педагогічного дослідження
- •1.3.1. Біологізаторські та соціологізаторські концепції розвитку людини. Педологія
- •1.3.2. Фактори розвитку людини
- •1.4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини
- •1.4.1. Закономірності розвитку в різні
- •1.4.2. Особливості розвитку і виховання дітей різного віку
- •1.5. Особистість учителя сучасної школи
- •1.6. Педагогічна техніка вчителя
- •1.7. Педагогічний процес як система
- •1.7.1. Цілісний педагогічний процес
- •1.7.2. Діалектика педагогічного процесу
- •1.7.3. Загальні закономірності педагогічного процесу
- •1.7.4. Етапи педагогічного процесу
- •1.8. Педагогічна технологія як
- •1.9. Система освіти в Україні
- •1.9.1. Державна національна програма «Освіта» (Україна у XXI ст.)
- •1.9.2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (18.06.96 р.)
- •1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)
- •1.9.4. Закон України «Про загальну середню освіту» (13.05.1999 р.)
- •1.9.5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання
- •2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
- •2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
- •2.1.3. Зміст загальної середньої освіти. Функції навчальних дисциплін
- •2.1.4. Закономірності навчання
- •2.1.5. Принципи навчання
- •2.2.1 Активні методи навчання
- •2.3. Види навчання
- •2.3.1. Проблемне навчання
- •2.3.2. Програмоване навчання
- •2.3.3. Індивідуалізоване навчання
- •2.3.4. Модульне навчання
- •2.3.5. Комп'ютерне навчання
- •2.3.6. Дистанційне навчання
- •2.4. Стилі навчання
- •2.5. Технології навчання
- •2.6. Форми організації процесу навчання
- •2.6.1. Загальна характеристика організаційних форм навчання
- •2.6.2. Урок — основна форма організації навчання
- •2.6.3. Інші форми організації навчання
- •2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання
- •3.1. Сутність процесу виховання. Принципи виховання
- •3.2. Методи виховання
- •3.3. Виховання особистості в колективі
- •3.4. Моральне виховання
- •3.5. Моральне самовиховання учнів
- •3.6. Естетичне виховання
- •3.7. Розумове виховання
- •3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
- •3.9. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.10. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3.12. Класне керівництво й учнівський колектив
- •3.14. Сутність гуманістичних відносин у педагогічній діяльності
- •Основні ознаки співробітництва
- •Управління освітніми системами
- •4.1. Теоретичні засадиуправління загальною середньою освітою в україні
- •4.1.1. Рівні загальної середньої освіти
- •4.1.2. Стратегічні завдання та пріоритетні напрями розвитку загальної середньої освіти
- •4.1.3. Система державного управління загальною середньою освітою
- •4.1.4. Заклади системи загальної освіти
- •4.1.5. Шляхи та засоби оновлення функцій управління сучасними закладами загальної середньої освіти
- •4.2. Педагогічний менеджмент як сучасна концепція внутрішкільного управління
- •4.2.1. Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва
- •4.2.2. Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний менеджмент»
- •4.2.3. Що таке педагогічний менеджмент?
- •4.2.4. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту
- •4.2.5. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навчально-виховного закладу як менеджера освіти
- •4.2.6. Сутність самоменеджменту в професійній діяльності керівника сучасного закладу
- •Нариси з історії педагогіки
- •5.1. Виховання у Давній Греції
- •5.2. Виховання в Давньому Римі
- •5.3. Значення християнства для виховання
- •5.4. Освіта, школи, університет в середні віки
- •5.5. Педагогічна культура епохи Відродження
- •5.6. Педагогічні погляди я.А. Коменського
- •5.7. Педагогічні погляди:
- •Д. Локка, ж-ж. Руссо,
- •Й.Г. Песталоцці, а. Дістервега,
- •Й.Ф.Гербарта
- •5.8. Основні віхи розвитку освіти і педагогічної думки в Україні (х-хіх століття)
- •5.8.1. Освіта і педагогічна думка в Київській Русі до середини XIII століття
- •5.8.2. Становлення педагогічної теорії і практики в Україні в другій половині хіп-хуш століття
- •5.8.3. Вплив соціально-політичних та економічних зрушень на освіту і педагогічну думку України в XIX столітті
- •5.9. Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •5.10. Софія Русова
- •5.11. Освіта в Україні у XX сторіччі (1900-1933 рр.)
- •5.12. Педагогічні погляди а.С. Макаренка
- •5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського
- •5.14. Педагоги-новатори сьогодення
- •Педагогіка
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
1.5. Особистість учителя сучасної школи
На кожному етапі розвитку суспільства саме до вчителя ставились особливі вимоги. Ще в давні часи філософи висловлювали думки щодо особистості вчителя і специфіки його діяльності. Так, Сократ вважав, що завданням учителя є розвиток найкращих задатків і почуттів вихованця, його потягу до істини та добра. Ян Амос Коменський підкреслював, що при керівництві юнацтвом слід мати лагідність без легковажності, суворість без лютості. К.Д. Ушинський зауважував, що аніякі статути та програми, аніякий штучний організм закладу, як би хитромудро він не був придуманий, не може замінити особистості у справі виховання.
Досвід, що був накопичений упродовж сторіч, а також наукові дослідження в галузі педагогіки сьогодення дозволили визначити професіограму вчителя.
Професіограма — це система вимог до спеціаліста, вона — не самоціль, але вказує шлях до оволодіння педагогічною майстерністю.
Педагогічна майстерність — це висока культура різноманітної діяльності вчителя: організаторської, управлінської, виховної, навчальної, трудової тощо, — який володіє вміннями здійснювати її творчо та ефективно.
Педагогічна професія, з одного боку, масова і в той же час творча, оскільки вчитель управляє процесом формування людини, а у природі не існує двох однакових дітей, колективів, однакових педагогічних ситуацій, отже, застосування педагогічних законів на практиці вимагає творчості. Кваліфікаційна характеристика педагога містить у собі: готовність до навчальної роботи з учнями, готовність до виховної роботи з вихованцями та взаємодії з батьками і громадськістю, готовність до педагогічного спілкування та професійного самовдосконалення. Професіограма вчителя сучасної школи, на думку В.О. Сластьоніна, містить у собі низку компонентів. З-поміж них — властивості та характеристики, що визначають професійно-педагогічну спрямованість особистості вчителя; психолого-педагогічна підготовка; обсяг та склад спеціальної підготовки; методичну підготовку за фахом;
Вчені кафедри педагогіки ПДПУ ім. К.Д. Ушинського додають до цього переліку ще один, п'ятий компонент — професійну усталеність учителя.
Професійна усталеність вчителя — це синтез властивостей і якостей його особистості, який дає можливість упевнено, самостійно, без емоційного напруження виконувати свою професійну діяльність у різних, часто непередбачених умовах з мінімальними помилками впродовж тривалого часу.
Введення професійної усталеності до професіотрами вчителя пов'язане з тим, що педагогічна професія є емоційно напруженою, вона входить до десятки таких професій, як космонавт, хірург, каскадер тощо. Саме неврахування цієї напруженості призводить до того, що випускники педагогічних закладів залишають свою професію.
Структуру професійної усталеності вчителя визначає сукупність взаємозв'язаних компонентів:
1. Мотиваційний компонент: упевненість у собі як учителя; задоволення діяльністю, педагогічна спрямованість.
Емоційно-вольовий компонент: відсутність емоційної напруженості; вміння регулювати свої емоційні стани; наявність вольових якостей.
Особистісний компонент: швидкість реакцій на поведінку класу і окремих учнів; ідейна та пізнавальна спрямованість; нормальна втомлюваність.
Професійно-педагогічний компонент: уміння приймати правильні рішення у нестандартних ситуаціях; знання, вміння, навички вчителя; наявність потреби у самоосвіті.
Педагогічна майстерність учителя складається з багатьох компонентів, які у той же час виступають як чинники, що забезпечують цю майстерність:
1. Любов до дітей і висока педагогічна культура в тісному поєднанні з наполегливістю, витримкою та педагогічним тактом.
Високий рівень сформованості національної самосвідомості, знання національної психології і характеру народу, його культурно-історичної та морально-етичної спадщини.
Знання вчителя: свого предмета, методичні, психолого-педагогічні, анатомо-фізіологічні, суміжних наук — тобто всього, що забезпечує високий рівень професійної підготовки, широкий кругозір та наукову ерудицію.
Вміння вчителя: організаторські, дидактичні, конструктивні, комунікативні.
Здібності вчителя: загальні та педагогічні (перцептивні, комунікативні, конструктивні, експресивні, дидактичні, організаторські).
Ідейна спрямованість учителя, який виступає, як носій загальнолюдських та національних цінностей, культурно-історичних національних традицій української етнопедагогіки. Як писали стародавні суфійські (араб.) мудреці: «Вчитель повинен робити те, чого він навчає, і не давати своїм справам викривати у неправді свої слова». Катон — старший з цього приводу писав: «Величний той вчитель, який виконує справами те, чого він навчає».
Властивості та якості особистості вчителя: швидкість переходу від процесу збудженості до гальмування і, навпаки, здібність зосереджувати увагу і розподіляти її, рухливість нервових процесів — все це сприяє розвитку спостережливості, витривалості, швидкості реакції, уяви тощо. До якостей особистості вчителя за результатами опитування останніх років, учні та вчителі відносять: уміння добре пояснювати матеріал, знання свого предмету, розуміння учнів, вимогливість, доброту та справедливість.
Культура мовлення вчителя: бездоганне володіння мовою, мистецьке володіння словом, уміння точно, дохідливо, емоційно, образно передавати власні думки, логічність, якість мовлення, багатство словника і т. ін.
Творчість учителя: постійний пошук нового, впровадження досягнень науки, самостійний пошук та експеримент; узагальнення, аналіз і використання передового педагогічного досвіду, творча реалізація принципів національного неперервного виховання.
10. Індивідуальний стиль діяльності вчителя, як прояв творчості. Ми неспроможні змінити тип своєї нервової діяльності, від якої залежить індивідуальний стиль діяльності. Але ми можемо сформувати такий стиль, який забезпечить досягнення педагогічної майстерності за рахунок компенсації типологічних властивостей у процесі діяльності, оскільки нервова система надзвичайно пластична.
Можна виділити декілька основних типів учителів за спрямованістю їхньої діяльності та характером взаємовідносин з вихованцями:
Позитивно-усталений. Характеризується активно-позитивною спрямованістю діяльності, високою ерудицією та педагогічною культурою. Любить свою професію, дітей, охоче спілкується з ними.
Позитивно-ситуативннй. Характеризується ситуативністю відносин при загальній емоційно-позитивній спрямованості, потрапляє під вплив своїх настроїв та переживань. Особистість дитини оцінює переважно з точки зору її знань та поведінки.
Неусталений. Проявлюється у нечітко вираженій емоційно-позитивній спрямованості в спілкуванні з дітьми. Замкнутість, сухість, офіційний тон учителя, авторитарний стиль спілкування відтворюють позицію вчителя, який вважає, що лише вимогливість може забезпечити успіх у вихованні та навчанні дітей. У спілкуванні переважає ділова спрямованість.
Негативно-ситуативний. Частіше проявляє емоційно-негативну спрямованість у ставленнях до учнів. Спостерігається в учителя з низьким рівнем загальної та педагогічної культури. Створює атмосферу напруженості у класі, діти дратують, переважає ліберальний стиль керівництва, який іноді змінюється імперативним, але невдало.
Негативно-усталений. Стійка емоційно-негативна спрямованість ставлення вчителя до учнів. Педагогічні інтереси відсутні. Здебільшого такі вчителі у школі не затримуються, вони змінюють професію.
Суспільство ставить до вчителя такі вимоги:
Загально-громадські — оптимізм, бажання працювати, загально-людський гуманізм.
Морально-педагогічні — висока ерудиція та культура, високий рівень моральних відносин з людьми, педагогічна самоактуалізація, тобто усвідомлення себе, як суб'єкта педагогічної діяльності. 3. Індивідуально-психологічні вимоги — самостійність і діловитість, наявність певних педагогічних здібностей, цільність характеру. Серед педагогічних здібностей слід визначити:
дидактичні — пов'язані з передачею інформації дітям; роблять її доступною для учнів;
конструктивні — необхідні для успішного проектування та формування особистості дитини, оскільки допомагають передбачати результати педагогічної роботи;
перцептивні — забезпечують адекватне сприйняття особистості вихованця, розуміння його психічних етапів;
експресивні — це здібності до зовнішнього прояву своїх почуттів і думок, сприяють порозумінню з дітьми, сюди ж відносяться й елементи артистичних здібностей: вміння відчувати партнера, поділяти його точку зору;
комунікативні — допомагають встановлювати адекватні взаємовідносини з людьми: батьками, дітьми, колегами тощо;
— організаторські — сприяють організації дітей, учнівських колективів, а також своїй особистій діяльності.
4. Практично-соціальні вимоги — загально-педагогічні, загальнотрудові, вимога до самоосвіти. Несумісні з педагогічною діяльністю:
Аморальні якості — неправда, нетактовність, лицемірство, грубість тощо.
Аморальна поведінка.
Низька культура мовлення.
Деякі риси нервової системи: роздратованість, неврівноваженість, слабка пам'ять тощо.
Деякі фізичні вади: дефекти мови, зору, слуху, опорно-рухового апарату.
Специфічними небезпеками педагогічної професії, на думку американського дослідника У. Уоллера, є:
Настирливо-дидактична, повчальна манера поводити себе.
Негнучке, прямолінійне мислення завдяки звичці спрощувати складні речі, щоб зробити їх доступними дітям,
Утруднення емоційного самовираження — емоційна сухість завдяки звичці постійно тримати себе в руках.
Постійний іспит владою і в той же час побоювання санкцій «зверху» (як би чого не сталося).
Вимоги до педагогічної діяльності та особистості вчителя постійно уточнюються, ускладнюються. Проте знання професіограми вчителя, структури його педагогічної майстерності, педагогічних здібностей, професійно-педагогічної усталеності відкривають майбутньому вчителю шляхи і напрямки для самовдосконалення, до цілеспрямованого розвитку цих властивостей, якостей, знань та вмінь.