3.3. Виховання особистості в колективі

Формування особистості відбувається у процесі діяль­ності та спілкування, під час яких виникають різноманіт­ні взаємини між людьми, засвоюються елементи культу­ри, життєві цінності, формується досвід. Як відомо, дити­на, яка виросла без людського оточення, не здатна освоїти людську культуру і, навіть, мову. Щоб досягти результа­тів, кожна людина вступає з іншими в певні стосунки, впли­ває на людей і підпадає під вплив.

Існують формальні і неформальні, офіційні і неофіційні, політичні і громадські, навчальні і виробничі, дружні та ігрові об'єднання людей, тимчасові і постійні, численні і нечисленні. Кожна людина входить до декількох або багатьох об'єднань. Група людей, які разом діють, зна­ють один одного, часто спілкуються, має назву малої гру­пи або первинного колективу. В них складаються взає­мовідносини і норми поведінки, які регулюють життя кожної особи. Тому важливо, щоб первинний колектив здійснював суспільно позитивний вплив на особистість вихованця. А.С. Макаренко писав, що неможливо сфор­мувати суспільно прийнятну особистість, якщо звертати увагу тільки на виховання кожної дитини окремо; необ­хідно подбати про формування справжнього колективу. який буде позитивно впливати на кожну особу, яка Д° нього входить.

У психології розрізняють такі рівні розвитку малої групи І — номінальна, або дифузна група — це люди вперше, бо випадково, зібрані разом (новий клас 1 вересня, або пасажири трамваю);

ІІ — асоціація — через деякий час стихійного спілку­вання починають встановлюватися деякі контакти, вияв­лятися ситуативні лідери;

ІІІ — кооперація — це група людей, об'єднаних суспіль­но корисною метою та діяльністю, в ній існують лідери, актив і пасив. Більшість шкільних класів, студентських та ви­робничих груп знаходиться на цьому рівні. (Якщо група має антисоціальні цілі, вона називається (у психології) — корпорацією);

IV — вищий рівень — це колектив — група людей, об'єднаних спільною метою, цінностями та способами їх досягнення. Для колективу характерна наявність емпатії, тобто співчуття, гуманістичні взаємовідносини, взаємо­допомога, відсутність «знехтуваних», почуття відповідаль­ності та гордості за свій колектив, вірність його традиці­ям та нормам поведінки і спілкування.

Слід мати на увазі, що в повсякденному житті термін «колектив» вживається для позначення об'єднання за однією ознакою (навчальний, виробничий, спортивний тощо). З наукової точки зору, колектив об'єднує людей суспільно значущою метою, основними видами діяльнос­ті на базі гуманних, демократичних взаємовідносин, що за­безпечує різнобічний розвиток кожної особистості. Отже, справжній (з наукової точки зору) колектив не пригнічує особистість, а створює умови для її повноцінного розвит­ку і вдосконалення. Тільки в колективі можуть розвину­тися організаторські здібності, вміння спілкуватися, здат­ність самореалізуватися. Велику роль у виховному проце­сі мають колективні емоції, які непомітно, але дуже міцно впливають на людину.

Колектив — це жива, динамічна структура, яка прохо­дить декілька стадій розвитку, доки досягне свого розкві­ту, а при відсутності подальших спільних цілей та діяль­ності — і розпаду.

Оскільки існує чотири стадії рівня розвитку колективу. отже, існують три етапи його формування.

Формування колективу розпочинається з пред'явлен­ня простої, доступної для виконання, зрозумілої за змістом та рішучої за формою вимоги (неможливо влаштувати вибори органів самоврядування, якщо люди не знають один одного). Діти включаються у діяльність, у процесі якої спілкуються, пізнають один одного. Виявляється група вихованців, яка підтримує педагога. Група переходить на другий рівень розвитку.

Основна мета другого етапу — створення активу, орга­нів самоврядування. А.С. Макаренко писав, що він не дивився на те, що вихованці мають ще багато недоліків, а намагався скоріше набрати групу активістів, які підтриму­ють необхідні для колективу вимоги педагога своїми думками і висловлюваннями. На цьому етапі на підставі вивчення інтересів дітей, рівня їхнього морального, естетич­ного та розумового розвитку, міжособистісних стосунків ви­значаються мета та завдання, перспективи розвитку колек­тиву, відбувається колективне планування, організація (від­тепер вимоги ставить актив) та оцінка діяльності. Група досягає третього рівня розвитку.

Мета третього етапу — створення громадської думки, яка об'єднує всіх членів колективу без винятку, впливає на формування суспільно значущих мотивів поведінки, атмосфери співробітництва та співтворчості, гуманних взаємовідносин і взаємодопомоги. В колективі вже немає активу і пасиву, або «знехтуваних»; кожний член колек­тиву, громадська думка всіх коригують та оцінюють пове­дінку, підтримують та захищають кожного.

На думку А.С. Макаренка, в колективі мають панува­ти «мажорний», бадьорий стиль і тон спілкування, актив­ність, готовність до дії, відчуття власної гідності, почуття захищеності.

Крім етапів та стилю, А.С. Макаренко розкрив також закон розвитку та руху колективу, принцип паралельної дії (педагог формує колектив, а колектив впливає на кож­ного вихованця); необхідність для розвитку колективу близьких, середніх та далеких перспектив, для досягнення яких колектив спільно працює, навчається, спілкується. Для розвитку колективу необхідна також добре організо­вана, суспільно-корисна трудова, виробнича, ігрова, естетична, навчальна спільна діяльність. Формування ко­лективу в класі, групі можливе тільки, якщо існує колек­тив (4 рів.) педагогів та загальношкільний колектив. Велике значення мають традиції та ігрові форми організації _0ТТЯ колективу, змагання. В.О. Сухомлинський підкрес­лив важливу роль гуманістичних взаємовідносин у ко­лективі, рівного права голосу та відповідальності для спра­вжнього самоврядування та розвитку кожної особистості.