- •Рецензенти:
- •1.1. Педагогіка як наука 11
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання...........71
- •5.2. Виховання в Давньому Римі 247
- •Загальні основи педагогіки
- •1.1. Педагогіка як наука
- •1.1.1. Предмет та завдання педагогіки
- •1.1.2. Основні категорії педагогіки
- •1.1.3. Педагогічні закони і закономірності
- •1.1.4. Виникнення та розвиток педагогіки
- •1.2. Методи педагогічного дослідження
- •1.3.1. Біологізаторські та соціологізаторські концепції розвитку людини. Педологія
- •1.3.2. Фактори розвитку людини
- •1.4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини
- •1.4.1. Закономірності розвитку в різні
- •1.4.2. Особливості розвитку і виховання дітей різного віку
- •1.5. Особистість учителя сучасної школи
- •1.6. Педагогічна техніка вчителя
- •1.7. Педагогічний процес як система
- •1.7.1. Цілісний педагогічний процес
- •1.7.2. Діалектика педагогічного процесу
- •1.7.3. Загальні закономірності педагогічного процесу
- •1.7.4. Етапи педагогічного процесу
- •1.8. Педагогічна технологія як
- •1.9. Система освіти в Україні
- •1.9.1. Державна національна програма «Освіта» (Україна у XXI ст.)
- •1.9.2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (18.06.96 р.)
- •1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)
- •1.9.4. Закон України «Про загальну середню освіту» (13.05.1999 р.)
- •1.9.5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання
- •2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
- •2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
- •2.1.3. Зміст загальної середньої освіти. Функції навчальних дисциплін
- •2.1.4. Закономірності навчання
- •2.1.5. Принципи навчання
- •2.2.1 Активні методи навчання
- •2.3. Види навчання
- •2.3.1. Проблемне навчання
- •2.3.2. Програмоване навчання
- •2.3.3. Індивідуалізоване навчання
- •2.3.4. Модульне навчання
- •2.3.5. Комп'ютерне навчання
- •2.3.6. Дистанційне навчання
- •2.4. Стилі навчання
- •2.5. Технології навчання
- •2.6. Форми організації процесу навчання
- •2.6.1. Загальна характеристика організаційних форм навчання
- •2.6.2. Урок — основна форма організації навчання
- •2.6.3. Інші форми організації навчання
- •2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання
- •3.1. Сутність процесу виховання. Принципи виховання
- •3.2. Методи виховання
- •3.3. Виховання особистості в колективі
- •3.4. Моральне виховання
- •3.5. Моральне самовиховання учнів
- •3.6. Естетичне виховання
- •3.7. Розумове виховання
- •3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
- •3.9. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.10. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3.12. Класне керівництво й учнівський колектив
- •3.14. Сутність гуманістичних відносин у педагогічній діяльності
- •Основні ознаки співробітництва
- •Управління освітніми системами
- •4.1. Теоретичні засадиуправління загальною середньою освітою в україні
- •4.1.1. Рівні загальної середньої освіти
- •4.1.2. Стратегічні завдання та пріоритетні напрями розвитку загальної середньої освіти
- •4.1.3. Система державного управління загальною середньою освітою
- •4.1.4. Заклади системи загальної освіти
- •4.1.5. Шляхи та засоби оновлення функцій управління сучасними закладами загальної середньої освіти
- •4.2. Педагогічний менеджмент як сучасна концепція внутрішкільного управління
- •4.2.1. Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва
- •4.2.2. Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний менеджмент»
- •4.2.3. Що таке педагогічний менеджмент?
- •4.2.4. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту
- •4.2.5. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навчально-виховного закладу як менеджера освіти
- •4.2.6. Сутність самоменеджменту в професійній діяльності керівника сучасного закладу
- •Нариси з історії педагогіки
- •5.1. Виховання у Давній Греції
- •5.2. Виховання в Давньому Римі
- •5.3. Значення християнства для виховання
- •5.4. Освіта, школи, університет в середні віки
- •5.5. Педагогічна культура епохи Відродження
- •5.6. Педагогічні погляди я.А. Коменського
- •5.7. Педагогічні погляди:
- •Д. Локка, ж-ж. Руссо,
- •Й.Г. Песталоцці, а. Дістервега,
- •Й.Ф.Гербарта
- •5.8. Основні віхи розвитку освіти і педагогічної думки в Україні (х-хіх століття)
- •5.8.1. Освіта і педагогічна думка в Київській Русі до середини XIII століття
- •5.8.2. Становлення педагогічної теорії і практики в Україні в другій половині хіп-хуш століття
- •5.8.3. Вплив соціально-політичних та економічних зрушень на освіту і педагогічну думку України в XIX столітті
- •5.9. Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •5.10. Софія Русова
- •5.11. Освіта в Україні у XX сторіччі (1900-1933 рр.)
- •5.12. Педагогічні погляди а.С. Макаренка
- •5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського
- •5.14. Педагоги-новатори сьогодення
- •Педагогіка
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
Навчання завжди існувало й існує в реальній практиці взаємовідношень між дорослими і дітьми, в результаті чого забезпечується пристосування дитини до дійсності, її орієнтація в різноманітних життєвих ситуаціях і підготовка до трудової діяльності.
Навчання, як суспільне явище, є цілеспрямована, організована, систематична передача старшим поколінням Досвіду суспільних відношень, суспільної свідомості, культури виробництва, діяльності і відношень з довкіллям молодшому поколінню. Воно забезпечує спадкоємність поколінь, повноцінне функціонування суспільства і відповідний рівень розвитку особистості. Змістом навчання є основні форми громадської свідомості, а саме: наука, мистецтво, право, мораль, культура, виробничий досвід. Основними механізмами засвоєння змісту в процесі навчання є цілеспрямована організація спільної діяльності дітей і дорослих, їх пізнавально-змістовне спілкування.
Навчання складається з двох взаємопов'язаних явищ: передача дітям суми знань, умінь і навичок та їх учіння. Перша характеризується діяльністю, яка включає в себе: педагогічну обробку знань, умінь і навичок, які передаються дітям; мистецтво їх викладання; стимулювання пізнавальної діяльності дітей; здійснення педагогічної діагностики; виявлення задатків, здібностей, обдарувань дітей; одержання і обробки зворотної інформації; корекції засвоєння навчального матеріалу дітьми; організації практичної діяльності дітей і рішення комплексу задач, спрямованих на навчання, виховання і розвиток дітей. Такою є загальна структура навчання як викладання чи передачі дітям суспільного досвіду.
Учіння — це спеціально організована, самостійно пізнавальна, трудова і естетична діяльність дітей, спрямована на засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток психічних процесів і здібностей.
Структура учіння включає в себе такі види діяльності дітей: сприйняття навчального матеріалу, усвідомлення, творча переробка, застосування в системі навчальних вправ і в розв'язанні життєвих задач.
Результатом навчання дитини є певна освіта, яка розглядається, як система засвоєних знань, умінь, навичок, сформованих відношень, так і процес розвитку, змін і вдосконалень цієї системи протягом усього життя, тобто готовність особистості до постійного накопичення знань, їх перетворення і удосконалення.
Навчання, відносно до виховання, є його органічною частиною, духовним стрижнем, серцевиною.
Функції навчання полягають у:
підготовці дітей до гармонійної взаємодії з трьома сферами життєдіяльності: космопланетарною, соціальною, біопольовою;
підготовці дітей до активної участі у виробництві і суспільних відношеннях на основі одержання ними
системи знань, фактів, законів, узагальнень, що сприяють формуванню цілісного світогляду;
розвитку інтелектуальних, психічних, емоційних, вольових якостей особистості, що забезпечують розширення можливостей, удосконалення фізичних сил, інтелектуальних здібностей, ціннісних орієнтацій;
формуванні духовних потреб, пізнавальних інтересів, вольового напруження в практичній діяльності, що спрямована на здобуття знань;
виявленні здібностей, нахилів, дарувань, професійних задатків.
Далі виникає питання — які завдання стоять перед теорією навчання?
Об'єктом теорії навчання, або дидактики, є навчально-виховний процес, його цілі, зміст, методи, форми організації, технології, результати.
Предметом теорії навчання, або дидактики, є процес пізнання людиною навколишньої дійсності і себе, навчання і виховання, освіта і самоосвіта.
До основних понять дидактики відносять: навчання, учіння, освіту, самоосвіту, пізнавальну діяльність, навчально-пізнавальний процес, зміст, методи, форми організації навчання, знання, уміння, навички.
Пізнавальна діяльність характеризується виявленням фонду знань, умінь, навичок, формуванням творчих процедур і творчої діяльності за конкретними евристиками, аналізом здобутого досвіду як репродуктивної, так і творчої діяльності.
Навчально-пізнавальним називають навчальний процес, який включає творчий шлях засвоєння знань, що передбачає: сприйняття соціальних знань і способів діяльності в процесі спостережень, спілкування і праці; ціле-покладання в умовах співробітництва; перетворююча предметна діяльність учня; запам'ятовування, усвідомлення в процесі діяльності; творче відтворення засвоєних знань; досвід творчого і репродуктивного застосування засвоєного.
Існують різні підходи до визначення процесу навчання, що орієнтується на навчально-пізнавальну діяльність. Ю.К. Бабанський розглядає процес навчання, як цілеспрямовану взаємодію викладача й учнів, що послідовно
змінюється і в ході якої розв'язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку учнів.
А.М. Алекскж і В.І. Чепелєв трактують процес навчання, як специфічну форму пізнання дійсності, оволодіння суспільно-історичним досвідом, нагромадженим попередніми поколіннями людей.
І.Ф. Харламов розглядає процес навчання, як тісну взаємодію вчителя і учнів, основу якої складає організація навчально-пізнавальної діяльності останніх, її активізація і стимулювання для оволодіння учнями знаннями, уміннями, навичками, розвитку творчих здібностей, світогляду, морально-етичних поглядів, переконань.
Б.Т. Лихачов визначає процес навчання, як цілеспрямовану, організовану за допомогою спеціальних методів і різноманітних форм, активну навчаючу взаємодію вчителя й учнів при провідній ролі вчителя. Цей процес має чітку структуру, системоутворюючим елементом якої є мета. Крім головної і загальної мети — передачі дітям сукупності знань, умінь і навичок та розвитку розумових сил учнів, кожний учитель ставить перед собою власні завдання щодо забезпечення глибоких знань дитини та формування її особистості. Наступним компонентом процесу навчання є зміст соціального досвіду, що засвоюється дітьми. Зміст соціального досвіду являє собою об'єкт передачі і роботи вчителя, предмет пізнання дітьми, і засіб розвитку розумових сил. Центральною фігурою процесу навчання є вчитель — носій змісту освіти і виховання, організатор всієї пізнавальної діяльності дітей. Головним учасником і суб'єктом процесу навчання є учень, заради якого створюється процес, в якому він вступає в суб'єкт-об'єктні відносини з учителем і довкіллям. Важливим елементом процесу навчання виступають механізми навчаючого пізнання: сприйняття, засвоєння, що забезпечує розуміння, засвоєння й усвідомлення навчального матеріалу; засвоєння-відтворення, що забезпечує більш детальне засвоєння з метою заглибленого пізнання; творче практичне застосування знань.
Не менш важливим елементом процесу навчання є учнівський колектив, як об'єкт навчаючого впливу вчителя і суб'єкт пізнання. Сутнісним елементом структури є також методи навчання, організаційні форми та самостійна позаурочна робота учнів. Елементами структури процесу навчання, що її завершують, є практичне застосування знань, умінь і навичок, яке трансформується в суспільну виробничу практику та педагогічна діагностика, яка забезпечується спеціальними методами, способами і прийомами для виявлення якості одержаних знань учнями.
Сучасний підхід до процесу навчання розглядається з позицій цілісності. Так, М.Д. Касьяненко дає визначення цілісному процесу навчання, як високоорганізованій взаємоузгодженій комплексній діяльності учителя й учнів, їхніх колективів у засвоєнні соціально-історичного досвіду та шляхів його примноження з метою забезпечення всебічного розвитку особистості. Комплексну діяльність він визначає, як єдність пізнавальної, трудової, ігрової, педагогічної, художньо-естетичної, фізкультурно-оздоровчої, суспільно-політичної діяльності. Забезпечує цілісність також єдність освітньої, виховної, розвиваючої функцій, спрямованих на всебічний і гармонійний розвиток особистості кожного.
Процес навчання можна розглядати, як розвиваюче і виховуюче, тобто воно виконує розвивальну і виховну функції. Нині розвиток особистості в процесі навчання передбачає розвиток пам'яті, мови, мислення, культури навчальної і наукової діяльності, творчих якостей, формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до довкілля і себе, досвіду гуманних відносин і творчої діяльності.
Виховна функція процесу навчання полягає у формуванні цілей, мотивів, пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтацій, свідомості і свідомого засвоєння знань, наукового світогляду, високої культури діяльності і гуманних відносин, загальнолюдських якостей особистості.
Якщо за основу процесу навчання брати способи передачі соціально-історичного досвіду новому поколінню, то можна виділити такі види навчання:
інформаційно-повідомлююче, яке забезпечує передачу і засвоєння готових знань, уміння їх відтворити;
пояснювально-ілюстративне, яке забезпечує пояснення, обґрунтування, ілюстрацію готових соціальних знань, уміння їх відтворити, а також розв'язувати типові задачі, виконувати практичні роботи за зразком; проблемне навчання, яке включає розгляд проблемних ситуацій, їх зняття і розв'язування, оволодіння досвідом пізнання в ході їх вирішення;
ігрове навчання або навчально-ділові ігри, які забезпечують моделювання соціальної діяльності, поєднуючи одночасно гру й учіння;
модульне навчання, основою якого є вивчення явищ, процесів природи і суспільства, розробка теорій і технологій, прогнозування з метою цілісного регулювання цими процесами на практиці;
інноваційне навчання, яке розглядається, як процес пізнавальної і трудової діяльності з метою формулювання ідей, розробки теорій і технологій шляхом проведення досліджень та створення експериментальних зразків матеріальних і духовних цінностей;
індивідуалізоване навчання, яке організовується за спеціально упорядкованою системою, що включає: самостійну роботу, відповідну технологію засвоєння знань, досвід творчої діяльності з урахуванням фізичних, психічних і соціальних властивостей особистості;
диференційоване навчання, що здійснюється за виділеними спільними для учнів ознаками і якостями особистості.
У навчанні слід виділяти предметно-процесуальний зміст, тобто такий, що за його засвоєнням можна було б спостерігати та керувати, і предметно-діяльнісний, що за джерелами знань поділяється на три рівні: наочно-матеріалізований, предметно-матеріальний, словесно-знаковий.
Предметно-процесуальний зміст навчання характеризується джерелами знань і умінь та тими видами об'єктів і засобів, які є їх носіями, а також конкретними роботами, які виконуються, або мусять бути виконаними.
За пізнавальною характеристикою змісту навчання виділяють поняття і зв'язки між ними, закони і закономірності розвитку явищ, завдання і проблеми науки, способи їх розв'язання, концепції і теорії.
На практиці до змісту навчання належать: підготовка відповіді і відповідь на запитання, що ставляться перед учнями; виступ перед товаришами навчальної групи; написання реферату, конспекту, письмової творчої роботи; самостійно розв'язані за темою задачі; творчі практичні роботи; дослідження явищ чи процесів; розробка теорій і технологій їх впровадження; створення духовних і матеріальних цінностей.
Зміст освіти характеризують досягнуті знання, уміння, навички, досвід діяльності людини у певній сфері дій. Він відображається у навчальних планах, програмах навчальних дисциплін, підручниках і навчальних посібниках, методиках навчальних предметів.