- •Рецензенти:
- •1.1. Педагогіка як наука 11
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання...........71
- •5.2. Виховання в Давньому Римі 247
- •Загальні основи педагогіки
- •1.1. Педагогіка як наука
- •1.1.1. Предмет та завдання педагогіки
- •1.1.2. Основні категорії педагогіки
- •1.1.3. Педагогічні закони і закономірності
- •1.1.4. Виникнення та розвиток педагогіки
- •1.2. Методи педагогічного дослідження
- •1.3.1. Біологізаторські та соціологізаторські концепції розвитку людини. Педологія
- •1.3.2. Фактори розвитку людини
- •1.4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини
- •1.4.1. Закономірності розвитку в різні
- •1.4.2. Особливості розвитку і виховання дітей різного віку
- •1.5. Особистість учителя сучасної школи
- •1.6. Педагогічна техніка вчителя
- •1.7. Педагогічний процес як система
- •1.7.1. Цілісний педагогічний процес
- •1.7.2. Діалектика педагогічного процесу
- •1.7.3. Загальні закономірності педагогічного процесу
- •1.7.4. Етапи педагогічного процесу
- •1.8. Педагогічна технологія як
- •1.9. Система освіти в Україні
- •1.9.1. Державна національна програма «Освіта» (Україна у XXI ст.)
- •1.9.2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (18.06.96 р.)
- •1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)
- •1.9.4. Закон України «Про загальну середню освіту» (13.05.1999 р.)
- •1.9.5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання
- •2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
- •2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
- •2.1.3. Зміст загальної середньої освіти. Функції навчальних дисциплін
- •2.1.4. Закономірності навчання
- •2.1.5. Принципи навчання
- •2.2.1 Активні методи навчання
- •2.3. Види навчання
- •2.3.1. Проблемне навчання
- •2.3.2. Програмоване навчання
- •2.3.3. Індивідуалізоване навчання
- •2.3.4. Модульне навчання
- •2.3.5. Комп'ютерне навчання
- •2.3.6. Дистанційне навчання
- •2.4. Стилі навчання
- •2.5. Технології навчання
- •2.6. Форми організації процесу навчання
- •2.6.1. Загальна характеристика організаційних форм навчання
- •2.6.2. Урок — основна форма організації навчання
- •2.6.3. Інші форми організації навчання
- •2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання
- •3.1. Сутність процесу виховання. Принципи виховання
- •3.2. Методи виховання
- •3.3. Виховання особистості в колективі
- •3.4. Моральне виховання
- •3.5. Моральне самовиховання учнів
- •3.6. Естетичне виховання
- •3.7. Розумове виховання
- •3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
- •3.9. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.10. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3.12. Класне керівництво й учнівський колектив
- •3.14. Сутність гуманістичних відносин у педагогічній діяльності
- •Основні ознаки співробітництва
- •Управління освітніми системами
- •4.1. Теоретичні засадиуправління загальною середньою освітою в україні
- •4.1.1. Рівні загальної середньої освіти
- •4.1.2. Стратегічні завдання та пріоритетні напрями розвитку загальної середньої освіти
- •4.1.3. Система державного управління загальною середньою освітою
- •4.1.4. Заклади системи загальної освіти
- •4.1.5. Шляхи та засоби оновлення функцій управління сучасними закладами загальної середньої освіти
- •4.2. Педагогічний менеджмент як сучасна концепція внутрішкільного управління
- •4.2.1. Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва
- •4.2.2. Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний менеджмент»
- •4.2.3. Що таке педагогічний менеджмент?
- •4.2.4. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту
- •4.2.5. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навчально-виховного закладу як менеджера освіти
- •4.2.6. Сутність самоменеджменту в професійній діяльності керівника сучасного закладу
- •Нариси з історії педагогіки
- •5.1. Виховання у Давній Греції
- •5.2. Виховання в Давньому Римі
- •5.3. Значення християнства для виховання
- •5.4. Освіта, школи, університет в середні віки
- •5.5. Педагогічна культура епохи Відродження
- •5.6. Педагогічні погляди я.А. Коменського
- •5.7. Педагогічні погляди:
- •Д. Локка, ж-ж. Руссо,
- •Й.Г. Песталоцці, а. Дістервега,
- •Й.Ф.Гербарта
- •5.8. Основні віхи розвитку освіти і педагогічної думки в Україні (х-хіх століття)
- •5.8.1. Освіта і педагогічна думка в Київській Русі до середини XIII століття
- •5.8.2. Становлення педагогічної теорії і практики в Україні в другій половині хіп-хуш століття
- •5.8.3. Вплив соціально-політичних та економічних зрушень на освіту і педагогічну думку України в XIX столітті
- •5.9. Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •5.10. Софія Русова
- •5.11. Освіта в Україні у XX сторіччі (1900-1933 рр.)
- •5.12. Педагогічні погляди а.С. Макаренка
- •5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського
- •5.14. Педагоги-новатори сьогодення
- •Педагогіка
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
2.1. Дидактичні основи процесу навчання
2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
Теорія навчання, або дидактика, розглядається, як самостійний розділ педагогіки і як самостійна наука, термін якої походить від грецького «didaktikos», що означає «повчати». Вперше цей термін з'явився в назві головного педагогічного твору Я.А. Коменського (1592-1670), видатного чеського педагога і просвітителя, «Велика дидактика». Заслугою Я.А. Коменського є обґрунтування таких принципів навчання, як послідовність, поступовість, систематичність та наочність і принципу виховання як природовідповідності. Його перу належить чітка вікова періодизація в системі народної освіти, обґрунтування класно-урочної системи навчання, розробка дидактичних правил навчання і виховання та «Законів добре організованої школи», створення нових підручників замість застарілих середньовічних.
Значний вплив на розвиток дидактики мали педагогічні погляди французького вченого Жан-Жака Руссо (1712-1778), які він продемонстрував у своєму творі «Еміль, або про виховання». Згідно з його теорією, у дітей після 12 років треба розвивати спостережливість, самодіяльність, збуджувати інтерес до навчання, формувати чіткі поняття та розумові здібності. Вчити, стверджував він, треба тому, що згодиться дітям, тобто письму, читанню, географії, природознавству, астрономії, арифметиці, геометрії, а також ремеслам та землеробству. Руссо також пропонував створити систему природного та вільного виховання дітей, бо дитина повинна бути вільною як у виборі змісту навчального матеріалу, так і в методах навчання.
Під впливом лозунгів Великої французької революції і поглядів Руссо швейцарським педагогом Йоганном-Генріхом Песталоцці (1746-1827) було створено оригінальну дидактичну систему. В системі дидактичних поглядів Песталоцці можна виділити чотири основних компоненти: сприйняття предметів, формування чітких уявлень про ці предмети (кількість, форма), співставлення предметів і формування понять, назва предметів (словом) та розвиток мови, які були покладені в основу теорії «елементарної освіти». Розроблена вченим методика початкового навчання вимагала від вихователів добрих знань дитячої психології та вмінь розвивати їх здібності. Вся діяльність педагога-демократа Й.-Г. Песталоцці проходила під лозунгом «Все для інших, нічого для себе».
Послідовником ідей швейцарського педагога був німецький просвітитель та громадський діяч Адольф Дістервег (1790-1866). Виходячи з позицій демократизму та гуманізму, він вважав головним виховання любові до всього людства і до свого народу на основі принципів природовідповідності, культуровідповідності, самодіяльності. Сформульовані ним 33 правила навчання надавали можливість педагогам-послідовникам ефективно використовувати наочність, дбати про розвиток пізнавальної активності дітей та діяти за принципами «від близького до далекого, від простого до складного, від легкого до важкого, нічому не вчити передчасно».
Великий вплив на розвиток педагогічної теорії і практики мали погляди К.Д. Ушинського (1824-1870). Його педагогічні твори: «Праця в її психічному і виховному значенні», «Рідне слово», «Людина як предмет виховання» та інші розкривали погляди вченого на педагогіку, як науку і мистецтво, на зв'язок педагогіки з філософією, психологією, анатомією і фізіологією людини, історією тощо, на народність виховання, на моральне виховання. Як педагог-методист, К.Д. Ушинський висловив багато цінних думок про: організацію навчання у школі, зміст і дозування навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність вивчення, розвиток свідомості, діяльності і активності учнів, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання. Ушинський відстоював реальний напрям середньої школи (реальні гімназії), в яких велике значення надавав вивченню рідної мови і літератури, історії, географії, природознавства, математики, іноземної мови та ін.
Значний успіх мала ще одна дидактична система, сформована, в основному, після другої світової війни, засновником якої став Петро Якович Гальперін (1901-1987) — теорія поетапного формування розумових дій. У діяльності, яку виконують учні, Гальперін виділяє три сторони: орієнтовну, виконавчу та контрольну. Орієнтовна сторона заснована на використанні учнями об'єктивних умов, необхідних для виконання визначеної діяльності. Виконавча сторона зводиться до послідовності етапів перетворення об'єктів діяльності, а контрольна — вимагає від учнів спостереження за ходом діяльності і співвіднесення її результатів з відповідним еталоном. Розвитком цієї теорії в подальшому зайнялись учні вченого, серед яких важливу роль відіграє Ніна Федорівна Тализіна.
Ми розглянули далеко не всі проблеми дидактики, розроблені видатними вченими і педагогами минулого, але вони частково знайдуть своє відображення в наступних розділах.