Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Педагогіка.doc
Скачиваний:
419
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.83 Mб
Скачать

2.3. Види навчання

2.3.1. Проблемне навчання

М.І. Махмутов у книзі «Проблеми навчання: Основні питання теорії» вказує на те, що «суть проблемного викладу знань учителем полягає в тому, що замість передачі гото­вих положень (правил, законів) науки вчитель повідомляє фактичний матеріал, дає його опис на фоні систематично створюваних ним проблемних ситуацій, постійно спонукає учнів до часткової або повної самостійної пізнавальної діяльності з установленням й вирішенням навчальних проблем».

Дж. Дьюї пропонує свою концепцію проблемного навчан­ня. Вона включає п'ять етапів вирішення проблеми:

  1. поява відчуття складності проблеми;

  2. виявлення її та визначення:

  3. представлення можливого рішення;

  4. виявлення шляхом умовивідних положень імовірних Рішень;

  5. подальше спостереження й експерименти, які призво­дять до прийняття або відхилення прийнятого допущення, тобто до висновку, що має позитивне чи негативне су­дження.

Уоллес запропонував вирішення проблеми за допомогою чотирьох основних фаз: 1) підготовка особистості та Намагання розв'язати проблему; 2) інкубація — період

91

«визрівання» рішення; 3) миттєвий спалах ідеї-рішення; 4) верифікація — перевірка результативності рішення та уточнення нової ідеї.

Узагальнюючи теорії проблемного навчання, Ю. Козелецький пропонує розглядати процес розв'язання пробле­ми учнями за допомогою трьох фаз:

  1. Створення проблемної ситуації.

  2. Формування гіпотез для розв'язання проблеми.

  1. Перевірка рішення з подальшою систематизацією отриманої інформації.

Проблемна ситуація — це така ситуація, під час якої суб'єкт хоче розв'язати складні для себе завдання, але йому не вистачає даних і він повинен сам їх знаходити. А.М. Матюшкін пропонує шість правил створення про­блемних ситуацій.

1. Перед учнями треба поставити такі практичні чи теоретичні завдання, виконання яких вимагає відкриття нових знань і оволодіння новими вміннями.

2. Завдання повинні відповідати інтелектуальним можливостям учнів. Ступінь складності проблемного завдання залежить від рівня новизни матеріалу, викладу та від ступеня його узагальнення.

  1. Проблемне завдання пропонується до пояснення матеріалу, який усвідомлюється.

  2. Проблемними завданнями можуть бути: а) засвоєн­ня; б) формулювання питання; 3) практичні завдання. Проте, не треба ототожнювати проблемне завдання і про­блемну ситуацію. Проблемне завдання може призвести до проблемної ситуації тільки в тому разі, коли мають місце всі попередні правила.

  3. Одна й та ж проблемна ситуація може бути викли­кана різними типами завдань.

  4. Важкою проблемною ситуацією керує вчитель шля­хом показу учням причин невиконання певного практич­ного завдання або неможливості пояснення ними того чи іншого факту.

Формулювання гіпотез є процес евристичного характе­ру і він відбувається за евристичними правилами (евристиками). Евристичним процесам протистоять процеси алгоритмічні, в ході яких ми користуємося алгоритмами. Найпоширеніше евристичне правило стосується вибору напрямків пошуку. Воно вказує на вибір тих напрямків, які в минулому з найбільшою ймовірністю призводили до роз­в'язання проблемних ситуацій такого класу. Зрозуміло, що „одержування цього правила в нових ситуаціях, які тільки на перший погляд належать до цього класу, призведе учнів до помилкової установки, що віддаляє від правильного рішення. Іноді відбуваються раптові знаходження рішень. Пояснення цього факту пов'язане з раптовим відкриттям або миттєвим «спалахом» свідомості. Частіше учні користуються такими логічними операціями, як аналіз та синтез, операції, які дуже корисні в ході формулювання гіпотез. Аналіз базується на мисленому віддаленні однієї від іншої одиниць інформації й одночасному виділенні тих елементів, які сприяють конструюванню гіпотези. Синтез базується на поєднанні одиниць інформації, на створенні з конкретних елементів гіпотетичних нових систем або комбінацій.

Перевірка гіпотез вимагає від учнів визначених здібно­стей, а саме: відчуття проблеми та її виявлення; мислен­ня; оцінка. Перевірка зводиться, певним чином, до оцінки гіпотези та вибору правильного рішення.

Всі згадані вище три фази мають місце як в рішенні проблем типу «відкриття», так й типу «створення», як теоретичних, так і практичних. Означені фази можна ви­користати у всіх способах викладу-навчання, які мають проблемний характер. Ці способи включають «класичний» проблемний метод, за допомогою якого проблема склада­ється на основі аналізу проблемної ситуації, а також від­криття і знаходження рішення та його верифікації за до­помогою інших методів, таких, як ділові ігри, метод випад­ку, ринку умов, мікровиклад або синектика. Синектика — термін грецького походження (syn — разом) — визначає поєднання між собою різноманітних елементів. Синекти­ка (автор В.Гордон) — техніка вирішення проблеми шля­хом використання метафор та аналогій з метою генерації творчих ідей.