- •Рецензенти:
- •1.1. Педагогіка як наука 11
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання...........71
- •5.2. Виховання в Давньому Римі 247
- •Загальні основи педагогіки
- •1.1. Педагогіка як наука
- •1.1.1. Предмет та завдання педагогіки
- •1.1.2. Основні категорії педагогіки
- •1.1.3. Педагогічні закони і закономірності
- •1.1.4. Виникнення та розвиток педагогіки
- •1.2. Методи педагогічного дослідження
- •1.3.1. Біологізаторські та соціологізаторські концепції розвитку людини. Педологія
- •1.3.2. Фактори розвитку людини
- •1.4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини
- •1.4.1. Закономірності розвитку в різні
- •1.4.2. Особливості розвитку і виховання дітей різного віку
- •1.5. Особистість учителя сучасної школи
- •1.6. Педагогічна техніка вчителя
- •1.7. Педагогічний процес як система
- •1.7.1. Цілісний педагогічний процес
- •1.7.2. Діалектика педагогічного процесу
- •1.7.3. Загальні закономірності педагогічного процесу
- •1.7.4. Етапи педагогічного процесу
- •1.8. Педагогічна технологія як
- •1.9. Система освіти в Україні
- •1.9.1. Державна національна програма «Освіта» (Україна у XXI ст.)
- •1.9.2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (18.06.96 р.)
- •1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)
- •1.9.4. Закон України «Про загальну середню освіту» (13.05.1999 р.)
- •1.9.5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання
- •2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
- •2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
- •2.1.3. Зміст загальної середньої освіти. Функції навчальних дисциплін
- •2.1.4. Закономірності навчання
- •2.1.5. Принципи навчання
- •2.2.1 Активні методи навчання
- •2.3. Види навчання
- •2.3.1. Проблемне навчання
- •2.3.2. Програмоване навчання
- •2.3.3. Індивідуалізоване навчання
- •2.3.4. Модульне навчання
- •2.3.5. Комп'ютерне навчання
- •2.3.6. Дистанційне навчання
- •2.4. Стилі навчання
- •2.5. Технології навчання
- •2.6. Форми організації процесу навчання
- •2.6.1. Загальна характеристика організаційних форм навчання
- •2.6.2. Урок — основна форма організації навчання
- •2.6.3. Інші форми організації навчання
- •2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання
- •3.1. Сутність процесу виховання. Принципи виховання
- •3.2. Методи виховання
- •3.3. Виховання особистості в колективі
- •3.4. Моральне виховання
- •3.5. Моральне самовиховання учнів
- •3.6. Естетичне виховання
- •3.7. Розумове виховання
- •3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
- •3.9. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.10. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3.12. Класне керівництво й учнівський колектив
- •3.14. Сутність гуманістичних відносин у педагогічній діяльності
- •Основні ознаки співробітництва
- •Управління освітніми системами
- •4.1. Теоретичні засадиуправління загальною середньою освітою в україні
- •4.1.1. Рівні загальної середньої освіти
- •4.1.2. Стратегічні завдання та пріоритетні напрями розвитку загальної середньої освіти
- •4.1.3. Система державного управління загальною середньою освітою
- •4.1.4. Заклади системи загальної освіти
- •4.1.5. Шляхи та засоби оновлення функцій управління сучасними закладами загальної середньої освіти
- •4.2. Педагогічний менеджмент як сучасна концепція внутрішкільного управління
- •4.2.1. Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва
- •4.2.2. Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний менеджмент»
- •4.2.3. Що таке педагогічний менеджмент?
- •4.2.4. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту
- •4.2.5. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навчально-виховного закладу як менеджера освіти
- •4.2.6. Сутність самоменеджменту в професійній діяльності керівника сучасного закладу
- •Нариси з історії педагогіки
- •5.1. Виховання у Давній Греції
- •5.2. Виховання в Давньому Римі
- •5.3. Значення християнства для виховання
- •5.4. Освіта, школи, університет в середні віки
- •5.5. Педагогічна культура епохи Відродження
- •5.6. Педагогічні погляди я.А. Коменського
- •5.7. Педагогічні погляди:
- •Д. Локка, ж-ж. Руссо,
- •Й.Г. Песталоцці, а. Дістервега,
- •Й.Ф.Гербарта
- •5.8. Основні віхи розвитку освіти і педагогічної думки в Україні (х-хіх століття)
- •5.8.1. Освіта і педагогічна думка в Київській Русі до середини XIII століття
- •5.8.2. Становлення педагогічної теорії і практики в Україні в другій половині хіп-хуш століття
- •5.8.3. Вплив соціально-політичних та економічних зрушень на освіту і педагогічну думку України в XIX столітті
- •5.9. Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •5.10. Софія Русова
- •5.11. Освіта в Україні у XX сторіччі (1900-1933 рр.)
- •5.12. Педагогічні погляди а.С. Макаренка
- •5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського
- •5.14. Педагоги-новатори сьогодення
- •Педагогіка
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
Усі ці напрямки виховання є суттєвою частиною морального виховання. «Патріотизм — це любов до вітчизни, відданість їй, прагнення своїми діями служити її інтересам» («Философский знциклопедический словарь. — М.: Советская знциклопедия, 1989. — С. 467).
Тривалий час у СРСР у педагогіці йшла мова про виховання радянського патріотизму та інтернаціоналізму. Ці поняття були дуже політизовані. Під вихованням радянського патріотизму та інтернаціоналізму розумілася дружба та взаємодопомога між народами, що будують соціалістичне суспільство. Зараз ці поняття насичуються більш етичним смислом. Вітчизняні філософи, педагоги, письменники частіше використовують поняття: патріотичне виховання, патріотизм, формування культури міжнаціональних відносин.
Патріотизм — одне з глибоких почуттів, закріплених віками.
Патріотизм, як моральна якість особистості, виявляється У любові до рідної землі, народу, мови, національних традицій. Патріотизм — невід'ємна частина національної свідомості та самосвідомості.
Основні аспекти морального та патріотичного виховання проаналізовані одним із класиків вітчизняної педагогіки Василем Олександровичем Сухомлинським. У своїй книзі «Як виховати справжню людину», присвяченій моральному вихованню, великий педагог підкреслює, що патріотизм не має нічого спільного із замкнутістю людини у своїх вузьких національних інтересах. Істинний патріотизм за своєю природою — гуманістичний, несе в собі Повагу до інших народів, країн, їх культури. Справжній патріотизм пов'язаний з культурою міжнаціональних відносин і базується на пріоритеті загальнолюдських мораль них ідеалів та цінностей.
Культура міжнаціональних відносин — це висока ступінь довершеності цих відносин, що проявляється в культурних, духовних, політичних, економічних зв'язках і взаємодіях між різними народами та подіями. Культура між. національних відносин може виявлятися на різних рівнях: на рівні окремих націй, груп населення, окремої людини чи сім'ї.
Розглядаючи культуру особистості, ми можемо в її загальній культурі виділити цілий спектр якостей, безпосередньо пов'язаний з культурою міжнаціональних відносин. Це додержування відповідного морального такту та взаємної поваги людей різних національностей один до одного в їх спілкуванні та недопустимості якоїсь зневаги до мови, національних звичаїв і традицій інших народів. Патріотизм включає в себе: прихильність і любов до місця народження та проживання, прояв громадянських почуттів, любов до рідної мови, гордість за наукові та культурні досягнення, поважне ставлення до історичного минулого батьківщини, прагнення побачити свою вітчизну квітучою та заможною, а її людей — щасливими. Патріот готовий йти на жертви заради батьківщини.
Школа може розпочинати формування високого рівня патріотизму та культури міжнаціональних відносин з першого класу. Але ця проблема повинна вирішуватися у чотирьох аспектах: формування і розвиток у дітей потреб і позитивних мотивів, пов'язаних з цими якостями; формування в учнів інтелектуально-емоційного компонента патріотизму та культури міжнаціональних відносин; У поведінковому та вольовому аспектах.
Треба створювати такі педагогічні умови, які б реально стимулювали розвиток цих якостей у школярів, збуджували поняття співпричетності до головних соціальних, духовних, культурних процесів, що відбуваються в Україні.
Уроки літератури, історії, краєзнавства, української мови дають прекрасну нагоду для цього. Ми можемо пишатися своєю історією, культурою, літературою, наукою. Наша історія, починаючи від Київської Русі до сьогодення, постає як багата спадщина наших дідів і батьків, що пишалися своєю батьківщиною, мріяли бачити її щасливою. Знанням про історичне минуле треба надавати особистісного смислу, вони повинні набувати рівня емоційного переживання, стати провідними внутрішніми стимулами і мотивами поведінки.
Процес формування патріотичних поглядів і переконань має багато труднощів. Патріот — це людина, що має високорозвинені самосвідомість, самооцінку, високий рівень потреби у моральному самовдосконаленні. У процесі формування патріотичного виховання та формування культури міжнаціональних відносин велику роль може відіграти використання яскравих фактів з вітчизняної історії, позитивних прикладів із сьогодення, Великої Вітчизняної війни та ін.
Збудження у дітей глибоких емоційних почуттів — одна з головних психолого-педагогічних проблем патріотичного виховання.
Інтелігентна людина — це патріот, який бажає бачити свій народ у духовній, культурній, економічній співдружності з іншими народами. Багатовіковий досвід українського народу — це досвід братньої любові та взаємодопомоги з росіянами, білорусами, болгарами, греками, румунами, євреями, грузинами, вірменами та іншими братніми народами.
У багатьох школах, вузах, дитячих садках існує цікавий різноманітний досвід формування культури міжнаціональних відносин. Він ґрунтується на базі національного й патріотичного виховання: діяльності краєзнавчих шкільних музеїв, клубів інтернаціональної дружби; організації фестивалів, вивченні пісень інших народів, існують зв'язки між школами-побратимами, працюють гуртки з вивчення іноземних мов та культур; клуби, гуртки з вивчення різних характерних традицій і феноменів національних культур (чайна церемонія, карате, ікебана, кендо та ін.); діють шкільні театри.
Орієнтиром формування культури міжнаціональних відносин є «Декларація прав національностей України».
Формування патріотизму та культури міжнаціональних відносин значною мірою залежить від організації практичної діяльності учнів. Серед головних її напрямків можна визначити:
організацію суспільно корисної праці;
краєзнавчу роботу, туристичні експедиції, археологічні пошуки;
організацію діяльності школярів з охорони природа рідного краю;
пошукову роботу учнів;
фольклорні експедиції, вивчення творчості народних майстрів;
організацію музеїв;
проведення фестивалів;
8) листування з дітьми інших країн. Організація різноманітної практичної діяльності, її регулярний характер, емоційне забарвлення, виховні традиції сім'ї, школи, району, міста сприятимуть розвитку національної свідомості, патріотизму, культури міжнаціональних відносин наших дітей.
Формуванню цих моральних якостей ми повинні надати ще більше уваги та часу.