1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)

У законі стверджується, що метою освіти є всебічний розвиток людини, як особистості та найвищої цінності суспільства. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гу­манізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закла­дах незалежно від статі, раси, національності, соціального та майнового стану, ... світоглядних переконань, ... стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти ... їх відкритим характером, а також різними формами навчан­ня — очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також пе­дагогічним патронатом. Для забезпечення реалізації єди­ної державної політики в галузі освіти здійснюється дер­жавний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності. Закон визначає основні принципи освіти в Україні:

• доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг;

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюд­ських духовних цінностей;

• органічний зв'язок із світовою та національною іс­торією, культурою, традиціями;

• незалежність освіти від політичних партій, громад­ських і релігійних організацій;

• науковий світський характер освіти;

• інтеграція з наукою і виробництвом;

• взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• єдність і наступність системи освіти;

• безперервність і різноманітність освіти;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

У законі визначено державні органи управління освітою: Міністерство освіти і науки України; Міністерства і відом­ства України, яким підпорядковані заклади освіти (напри­клад, Міністерство транспорту — Морська академія і т. ін.); Вища атестаційна комісія України (ВАК), Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи ви­конавчої влади та органи місцевого самоврядування і під­порядковані їм органи управління освітою. У законі сфор­мульовано повноваження Міністерства освіти України та інших державних органів управління освітою і науки.

Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та духовної підготовки в Україні. Відповідність освітніх послуг державним стандартам визначається відповідними державними органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти. Закон передбачає органи громадського самоврядування в освіті, а також сут­ність самоврядування закладів освіти, умови створення закладів освіти, положення про керівника закладу освіти і психологічну службу в системі освіти.

Розділ II. Система освіти. В законі зазначено, що сис­тема освіти складається із законів освіти, наукових, нау­ково-методичних і методичних установ, науково-виробни­чих підприємств, державних і місцевих органів управлін­ня освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура системи освіти включає:

• дошкільну освіту:

• загальну середню освіту;

• позашкільну освіту;

• професійно-технічну освіту;

• вищу освіту;

• післядипломну освіту;

• аспірантуру;

• докторантуру;

• самоосвіту.

Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого та початкового типів з короткотри­валим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

Основним видом середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший — почат­кова школа, другий — основна школа — забезпечує базо­ву загальну середню освіту, третій — старша школа — забезпечує повну загальну середню освіту. Навчання у се­редній загальноосвітній школі починається з 6 або 7-річ-ного віку. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим ви­вченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, ко­легіуми, а також різні типи навчально-виховних комплек­сів, об'єднань. Для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загально­освітніх школах.

Позашкільна освіта та виховання є частиною структу­ри освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талан­тів дітей, — вони ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності.

До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, уч­нівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі заклади освіти, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття грома­дянами професії відповідно до їхнього покликання, інте­ресів, здібностей, перепідготовку, підвищення їхньої про­фесійної кваліфікації, вона здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, або базової з наданням мож­ливості здобувати повну загальну середню освіту.

Професійно-технічними закладами є: професійно-тех­нічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище спеціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-ви­робничий центр, центр підготовки і перепідготовки робіт­ничих кадрів, навчально-виробничий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Випускникам професійно-технічних закладів освіти присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду. Випускникам вищих профучилищ може присвоюватись кваліфікація «молодший спеціаліст».

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, про­фесійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їхніх по­кликань, інтересів і здібностей, вдосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їхньої кваліфікації.

Вища освіта здійснюється на базі повної загальної осві­ти. До вищих закладів освіти, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, що ма­ють базову загальну середню освіту. Вищими закладами освіти є: технікум (училище), ко­ледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статуту вищих закладів освіти встанов­лено 4 рівні акредитації:

• перший рівень — технікум, училище, інші прирів­няні до них вищі заклади освіти;

• другий рівень — коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади;

• третій і четвертий рівні (залежно від наслідків ак­редитації) — інститут, консерваторія, академія, уні­верситет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

• молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, учи­лища, інші вищі заклади освіти І рівня акредитації;

• бакалавр — забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти II рівня акредитації;

— спеціаліст, магістр — забезпечують вищі заклади освіти III—IV рівня акредитації.

У законі обговорені система післядипломної освіти, самоосвіта громадян і заклади, що їй сприяють.

У розділі III визначено учасників навчально-виховно­го процесу, їхні права та обов'язки, розкривається кадро­ве забезпечення сфери освіти. Закон підкреслює, що пе­дагогічною діяльністю можуть займатися особи з високи­ми моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

Педагогічні працівники підлягають атестації, яка ви­значає відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації. На основі цього присвоюються катего­рії та педагогічні звання. Порядок атестації встановлю­ється Міністерством освіти і науки України.

Закон з'ясовує права та обов'язки педагогічних і нау­ково-педагогічних працівників, гарантії держави всім працівникам закладів освіти. Закон передбачає відпові­дальність батьків за розвиток дитини, а також обговорює права батьків.

Розділ IV розкриває фінансово-господарську діяльність закладів освіти та їх матеріально-технічну базу, вказує на додаткові джерела фінансування. Розділ V визначає право закладів освіти на міжнародне співробітництво у державній системі освіти.

Розділ VI присвячений міжнародним угодам, зокре­ма, тут обумовлений пріоритет правил міжнародної уго­ди перед правилами, що передбачені законодавством України.