3.6. Естетичне виховання

Прекрасне належить до однієї з важливих загальнолюдських цінностей. Шлях до гуманістичної моралі та істини йде через пізнання краси у всіх сферах життя. Прекрасне здатне приносити душевну рівновагу, породжувати потребу в естетичній діяльності. Кожній людині необхідний досвід естетичного, емоційного та раціональ­ного світосприймання. Для цього існує система естетичного виховання — цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти і розвитку дітей.

Естетичне виховання — це формування здібності повноцінного сприймання, розуміння й оцінювання прекрасного в житі, праці, мистецтві, творчості; розвиток здатності насолоджуватися прекрасним. Для цього більшості лю­дей потрібна спеціальна підготовка, тому дитині необхідна естетична освіта.

Щоб повноцінно сприймати і розуміти, треба дещо знати, мати систему художньо-естетичних уявлень і знань, ідеалів, поглядів і переконань, як основи естетичних духовних цінностей. Крім того, естетичне виховання включає формування готовності вносити елементи прекрасного в своє життя. Частиною естетичного виховання є художнє виховання, яке розвиває здатність сприймати, розуміти, насолоджуватись, оцінювати мистецтво, брати посильну Участь у його розвитку. До основних завдань естетичного виховання належать розвиток естетичного сприйняття.

1. Формування естетичного смаку.

2. Розвиток здібності діяти за «законами краси», творчі вміння створювати прекрасне у всіх галузях життєдіяльності.

Розвиток здатності до естетичного, освоєння дійсності включає формування всіх елементів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, потреб, ідеалів, досвіду). Для естетичного сприйняття необхідні розвинуті слух і зір, уміння чути і бачити, а не тільки слухати і дивитись. Для цього необхідно вміти розрізняти і розуміти засоби художньої виразності, мову мистецтва, створені за їх допомогою художні образи і зміст творів мистецтва; відчу­вати емоції, особистий сенс, що передані митцем; спосте­рігати і захищати прекрасне, різнобарвне, гармонійне у природі та житті.

Естетичне сприйняття розвивається тільки у процесі спілкування з прекрасним, накопичення досвіду, відкрит­тя найбільш досконалих творінь природи та людини. Починати цей процес важливо якомога раніше.

Дошкільний і молодший шкільний вік — це сенситивний період для розвитку естетичних емоцій, почуттів, спів­переживання. На основі художнього досвіду і розвинутого естетичного сприйняття формується естетичний смак, тобто здатність оцінювати і відрізняти прекрасне від потворного, класичне від одноденного, високохудожнє від функці­онального. Для здійснення естетичної оцінки треба вміти аналізувати, порівнювати, робити висновки, а щоб здійснити ці операції, треба мати знання у галузі естетики та мис­тецтва, досвід спілкування з найбільш прекрасними тво­рами, тобто мати естетичні та художні ідеали. Після порів­няння і узагальнення того, що сприймається, з ідеалами необхідно вміти сформулювати свою думку, висловити її. аргументовано і тактовно захистити. Водночас, естетично вихована людина толерантно, тобто терпляче ставиться Д° інших думок, поглядів, які не збігаються з її власними-Прикладом вияву естетичних смаків має бути вчитель Тільки висловлюючи власні естетичні судження, постійно включаючи учнів в оцінну діяльність щодо естетичних об'єктів, в атмосфері співробітництва і доброзичливості) можна сформувати естетичні і художні смаки учнів. Естетично вихована людина не зупиняється на сприйман­ні вона прагне внести елементи краси у свій побут, житло, одяг, поведінку, працю, творчість тощо. Розвивати потребу _в естетичній діяльності треба змалку. Для формування здатності діяти за «законами краси» корисно розвивати твор­чі та художні здібності. Дуже важливо підтримувати прагнення дитини до малювання, співу, танцю, бажання самостій­но зробити щось охайно, красиво, облагородити природу,

ДОПОМОГТИ ЛЮДЯМ.

Л. Толстой відзначав, що кожна дитина потребує твор­чості; К.Д. Ушинський підкреслював, що всі діти — художники, а В.О. Сухомлинський— що кожна дитина — поет.

Естетичне виховання здійснюється у процесі навчання та в позакласній позаурочній культурно-виховній роботі. Передусім, естетичне виховання систематично та цілеспря­мовано здійснюється на уроках літератури та мистецтва (музичного, образотворчого). Кожний урок з цих дисцип­лін має бути не просто уроком літературознавства, співів чи малювання, а хвилинами спілкування з кращими зраз­ками мистецтва та колективного обговорення пережитих вражень. Індивідуальні здібності до різних видів художньої або естетичної діяльності можуть розвиватися позаурочно в гуртках, творчих колективах, клубах, спеціальних школах, студіях, самодіяльних театрах тощо.

Але естетичне виховання здійснюється не тільки на заняттях художнього циклу, а і в процесі вивчення основ науки і техніки, у праці на шкільному подвір'ї. Напри­клад, естетичне в математиці — це краса формул, теорій, графіків, упорядкованість, пропорційність, визначеність, си­метрія, гармонія; естетичне у праці — організованість, зла­годженість, корисність, раціональність, ритмічність, твор­чість. Отже, естетична вихованість проявляється у всіх сфе­рах діяльності і взаємовідносинах людей.