5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського

Суттєвий внесок у педагогічну теорію XX століття зробив видатний український учений-педагог та талано­витий практик В.О.Сухомлинський (1918-1970 рр.), який з 1936 р. розпочав самостійну педагогічну діяльність У сільській школі. По закінченні у 1939 р. факультету мови та літератури Полтавського педагогічного інституту, він працював учителем української мови та літератури Онуфрієвської середньої школи Кіровоградської області, з 1942 р. — Директором та вчителем російської мови та літератури в с. Ува (Удмуртія), з 1944 р. — учителем та завідувачем. Онуфрієвського районного відділу освіти Кіровоградсько області, з 1948 р. — директором Павлишської середньої школи, якою керував до кінця свого життя.

Поєднуючи повсякденну педагогічну роботу в школі з науково-педагогічною творчістю, В.О.Сухомлинський зна­чно збагатив теорію та практику вітчизняної педагогіка новими ідеями і способами їх реалізації. Так, сферу його наукових інтересів складають проблеми: формування мо­рального стану особистості, її переконань; виховання ціннісного ставлення до праці; розвитку колективу та колективізму учнів; виховання дітей у сім'ї та ін. У 1955 р. він, працюючи вчителем та директором сільської школи, успішно захищає кандидатську дисертацію з теорії педаго­гіки на тему «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи».

У середині 60-х років В. О. Сухомлинський визначився як педагог-дослідник та педагог-публіцист. Педагогічна праця вітчизняного вченого в ці роки — це подвиг нау­ковця і діяча освіти, якому належать 41 монографія та брошури, понад 600 статей, 1200 художніх творів — роз­повідей та казок для дітей тощо. Загальний тираж його праць — більше, ніж 3 млн. екземплярів. Серед них най­більш відомими та фундаментальними є такі: «Виховання колективізму у школярів» (1956 р.), «Педагогічний колектив середньої школи» (1958 р.), «Духовний світ шко­ляра підліткового віку» (1961 р.), «Моральний ідеал молодого покоління» (1963 р.), «Серце віддаю дітям» (1968 р.) та ін.

Вибрані твори В.О.Сухомлинського в Україні опублі­ковано у 5-ти томах. Крім того, після його смерті вийшли в світ такі праці, як: «Народження громадянина», «Муд­ра влада колективу», «Павлишська середня школа», «Розмова з молодим директором школи», які здобули широ­ке визнання не тільки в нашій країні, а й у зарубіжних країнах за те, що проникнуті високою громадянськістю, щирою любов'ю до дітей, турботою про їхній всебічний розвиток.

Особливої уваги в педагогічній творчості В.О. Сухомлинського здобуває вчення про сутність та соціальні функції професійної діяльності вчителя як наставника дітей, що знайшло відображення у таких положеннях: — учитель та педагогічний колектив школи повинні творити майбутнє своїх учнів, з урахуванням склад­них тенденцій суспільного, морального, інтелекту­ального й науково-технічного прогресу, проектувати багатогранні якості моральної особистості в її най­складніших аспектах, взаємозв'язках та взаємозалежностях;

• гарантія суспільного розвитку неможлива без розквіту сил, здібностей, таланту кожної людини, без її щастя;

• знання й освіченість учителя — велике благо суспільства, що повинно постійно відкривати перед вихованцями з метою формування гармонії шкільного виховання, в якому необхідно забезпечити єдність морального, розумового, естетичного, емоційного становлення особистості;

• духовне багатство педагогічного колективу обумов­лює щасливе життя колективу вихованців.

Не випадково тому, досліджуючи проблему виховання справжньої людини, В.О. Сухомлинський розглядав педа­гогіку як науку про моральність та етику особистості, якою повинен оволодіти кожен учитель на шляху свого станов­лення як майстра-вихователя. При цьому центральним завданням учителя вчений визначав саме моральне вихо­вання, через яке дитина проходить шлях від засвоєння загальнолюдських цінностей до особистісного їх прийняття та захисту. В душі дитини він намагався створити стан радості, але через пізнання та розуміння страждань інших людей.

У практиці морального виховання у Павлишській школі В.О. Сухомлинський великого значення надавав опану­ванню педагогічними працівниками способами індивіду­альної психокорекції: вихователь повинен пам'ятати, що виховний ефект залежить від урахування особливостей особистісної внутрішньої позиції вихованця. Для цього було спеціально організовано роботу психолого-педагогічного семінару вчителів, а також психологічної комісії для глибокого вивчення вчителем індивідуальних та вікових особливостей дітей. Підкреслюючи виховне значення колективу, в сфері якого повинно організовувати відносини найбільш гуманного змісту — радість та доброту, вітчиз­няний педагог-класик наполягав на тому, щоб учитель на­магався бачити за колективом класу окрему дитину, ц духовний світ, досягнення й проблеми.

Важливо й те, що в Павлишській школі господарювала розумова праця, яку було гармонійно поєднано з активною працею рук. При цьому В.О.Сухомлинський довів, що у випадку, коли підліток бере участь у створенні матеріальних благ, він стає повноцінним громадянином, духовно ба­гатою особистістю, в той час як лінощі, байдужість до ви­конання своїх власних обов'язків серед молодих людей — результат безтурботного дитинства, позбавленого радості творчої праці. Як наслідок, система трудового виховання тісно поєднувалася з провідними завданнями морального, розумового, естетичного й фізичного виховання дітей, її принципами були такі:

• єдність загального розвитку та трудового виховання;

• суспільно корисна спрямованість праці;

• безперервність праці і раннього залучення дітей у виробничу працю;

• творчий характер праці;

• розвиток індивідуальних здібностей;

• посильність праці.

Загалом, у виховній системі В.О. Сухомлинський нама­гався створити гармонію трьох понять: ТРЕБА, СКЛАДНО, ПРЕКРАСНО. Виховання красою проходить червоною ниткою через всі форми організації навчально-виховного процесу Павлишської школи. Краса праці, краса людських стосунків, краса мовлення й спілкування, краса природи, краса шкільного середовища — найважливіші супутники вчителів у формуванні моральної і естетичної культури.

Означені питання — лише частка творчої скарбниці В.О. Сухомлинського як педагога-новатора, вченого, про­довжувача найкращих традицій світової та вітчизняної педагогіки

Контрольні запитання:

1. У чому полягає творчий внесок В.О. Сухомлинсько­го в розвиток теорії та практики сучасної педагогіки?

2. Яка роль у становленні особистості дитини відводить­ся праці?

3. Як ви розумієте ідею В.О.Сухомлинського «виховання _г;расою»?

4. У чому полягають суттєві відмінності системи шкіль­ного виховання, запропонованої В.О.Сухомлинським?

3. Як розумів учений соціальні функції професійної ді­яльності вчителя?