1.2. Методи педагогічного дослідження

Головна мета педагогічних досліджень — відкриття об'єктивних закономірностей виховання, навчання, осві­ти і пов'язаних з ними процесів особливостей розвитку особистості. Шляхи, засоби пізнання об'єктивної реаль­ності називають методами дослідження. Отже, методи педагогічного дослідження — це сукупність прийомів, операцій, що спрямовані на вивчення педагогічних явищ та процесів.

Методологічною основою дослідження педагогічної дійсності у вітчизняній педагогіці є теорія пізнання (гно­сеологія), саме вона становить загальний метод наукового пізнання, вимоги якого мають універсальний характер.

Характерною рисою педагогічних процесів є неодно­значність їх протікання, неповторність. «Чисте» дослідження в педагогіці неможливе, оскільки в природі не існує двох однакових особистостей, або двох абсолютно тотожних педагогічних явищ, отже, тільки масові педагогічні дослі­дження дають достовірні результати, а педагогічні узагаль­нення базуються на найбільш характерній тенденції.

Педагогічні дослідження не повинні чинити шкоду ані психічному, ані фізичному здоров'ю людей, які досліджу­ються. У педагогіці існують 3 рівні педагогічних дослі­джень: емпіричний, теоретичний та методологічний.

На емпіричному рівні встановлюються нові факти, предмет досліджується на рівні явища за допомогою спостереження та експерименту.

До емпіричних методів належать: спостереження, анкетування, співбесіди, вивчення продуктів діяльності лю­дей, узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент, метод «незалежних суддів», рейтинг, метод уза­гальнення незалежних характеристик.

Спостереження, як метод дослідження, відрізняється від повсякденного тим, що:

1. визначаються завдання спостереження, виділяються його об'єкти, розробляються схеми або план спостереження;

2. результати обов'язково фіксуються;

3. отримані дані обробляються.

Для підвищення ефективності спостереження, воно повинно бути тривалим, систематичним, об'єктивним, ма­совим. Розрізняють пряме, опосередковане, відкрите та закрите спостереження, самоспостереження.

Однак спостереження не розкриває внутрішньої сторо­ни педагогічних явищ, воно достатньо суб'єктивне, отже, його слід застосовувати лише разом з іншими методами дослідження.

Тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, яке проходить у певних умовах, що суворо контролюються (test — англ. — разова проба). Результати тестування треба обов'язково порівнювати з результатами, які були одержані за допомогою інших методів

Метод узагальнення незалежних характеристик — сутність його зводиться до отримання та обробки інфор­мації про особистість, що надходить з різних джерел: від вихователів, батьків, друзів і т. ін.

Метод компетентних (незалежних) суддів — подібний до вищезгаданого. Повна оцінка виставляється тому, хто досліджується, згідно з балами, які обумовлюються до початку дослідження. Ці оцінки виставляють ті, хто доб­ре обізнаний з досліджуваним, або з проблемою (педагогіч­ним процесом), що вивчається.

Метод рейтингу (raiting — англ. — оцінка, порядок) — суб'єктивна оцінка якогось явища за заданою шкалою. Це основа для побудови різноманітних шкал оцінок того чи іншого педагогічного явища, різних сторін навчальної і виховної, педагогічної діяльності тощо.

Експеримент: лабораторний та природний. У педагогіці найчастіше застосовують природний експеримент. Він буває констатуючим, або діагностуючим, а також формуючим, залежно від мети дослідження. Слід зауважити, що навіть при недостатній «чистоті» природного експеримен­ту, він дає більш вірогідні результати, ніж інші методи до­слідження.

Статистичні та математичні методи — використовуються здебільшого для обробки експериментальних результатів, підвищення обгрунтованості висновків у педа­гогічних дослідженнях за рахунок використання імовір­нісної логіки та імовірнісних моделей.

На теоретичному рівні висуваються і формулюються основні, загальні педагогічні закономірності, що дозволяє пояснювати і передбачати педагогічні аспекти та явища. Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням і розвитком понятійного апарату педагогіки. До теоретич­них методів відносяться: методи аналізу та синтезу, дедук­ції та індукції, вивчення педагогічної спадщини вітчизня­них і зарубіжних видатних учених, педагогів, просвітян; вивчення архівних матеріалів, шкільної документації, конвент-аналіз, абстрагування, моделювання, вивчення та уза­гальнення передового педагогічного досвіду.

На методологічному рівні на основі емпіричних і теоретичних досліджень висуваються загальні принципи та методи педагогічних досліджень, дається їх філософське обґрунтування, будується загальна теорія.

Слід зазначити, що не існує універсального, єдиного методу дослідження педагогічних явищ та процесів. Для підвищення достовірності результатів застосовують цілу «батарею» методів, як теоретичних, так і емпіричних, спи­раючись на методологічне підґрунтя.

1.3. Головні закономірності розвитку

Розвиток особистості — процес прогресивних, послідов­них змін, які характеризуються переходом від нижчих до вищих форм усієї життєдіяльності людини, обумовлюють її становлення як соціальної істоти.

Самі кількісні чи якісні зміни в організмі людини ще не можна назвати розвитком, оскільки не кожна зміна має прогресивний характер. Так, деградація особистості, регрес — також є змінами, але це — не розвиток.

Розвиток особистості — процес формування особисто­сті як соціальної якості індивіда в результаті його соціа­лізації і виховання.

Формування особистості — результат її розвитку, ви­значає становлення, придбання усталених властивостей та якостей.

Процес (з лат.) — просування вперед, зміна.

Соціалізація (лат. socialis — громадський) — процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, фор­мування його соціального досвіду, становлення та розви­ток його як цілісної особистості.

Процес розвитку йде від простого до складного, без­перервно, взаємообумовлено, вельми індивідуально, шля­хом подолання протиріч, від кількісного накопичення ознак до якісних змін.

Процеси розвитку та формування особистості — про­цеси обумовлені, детерміновані.

Пізнання закономірностей розвитку людини — це від­повідь на запитання, які фактори обумовлюють течію та результати цього процесу.