- •Рецензенти:
- •1.1. Педагогіка як наука 11
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання...........71
- •5.2. Виховання в Давньому Римі 247
- •Загальні основи педагогіки
- •1.1. Педагогіка як наука
- •1.1.1. Предмет та завдання педагогіки
- •1.1.2. Основні категорії педагогіки
- •1.1.3. Педагогічні закони і закономірності
- •1.1.4. Виникнення та розвиток педагогіки
- •1.2. Методи педагогічного дослідження
- •1.3.1. Біологізаторські та соціологізаторські концепції розвитку людини. Педологія
- •1.3.2. Фактори розвитку людини
- •1.4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини
- •1.4.1. Закономірності розвитку в різні
- •1.4.2. Особливості розвитку і виховання дітей різного віку
- •1.5. Особистість учителя сучасної школи
- •1.6. Педагогічна техніка вчителя
- •1.7. Педагогічний процес як система
- •1.7.1. Цілісний педагогічний процес
- •1.7.2. Діалектика педагогічного процесу
- •1.7.3. Загальні закономірності педагогічного процесу
- •1.7.4. Етапи педагогічного процесу
- •1.8. Педагогічна технологія як
- •1.9. Система освіти в Україні
- •1.9.1. Державна національна програма «Освіта» (Україна у XXI ст.)
- •1.9.2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (18.06.96 р.)
- •1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)
- •1.9.4. Закон України «Про загальну середню освіту» (13.05.1999 р.)
- •1.9.5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання
- •2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
- •2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
- •2.1.3. Зміст загальної середньої освіти. Функції навчальних дисциплін
- •2.1.4. Закономірності навчання
- •2.1.5. Принципи навчання
- •2.2.1 Активні методи навчання
- •2.3. Види навчання
- •2.3.1. Проблемне навчання
- •2.3.2. Програмоване навчання
- •2.3.3. Індивідуалізоване навчання
- •2.3.4. Модульне навчання
- •2.3.5. Комп'ютерне навчання
- •2.3.6. Дистанційне навчання
- •2.4. Стилі навчання
- •2.5. Технології навчання
- •2.6. Форми організації процесу навчання
- •2.6.1. Загальна характеристика організаційних форм навчання
- •2.6.2. Урок — основна форма організації навчання
- •2.6.3. Інші форми організації навчання
- •2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання
- •3.1. Сутність процесу виховання. Принципи виховання
- •3.2. Методи виховання
- •3.3. Виховання особистості в колективі
- •3.4. Моральне виховання
- •3.5. Моральне самовиховання учнів
- •3.6. Естетичне виховання
- •3.7. Розумове виховання
- •3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
- •3.9. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.10. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3.12. Класне керівництво й учнівський колектив
- •3.14. Сутність гуманістичних відносин у педагогічній діяльності
- •Основні ознаки співробітництва
- •Управління освітніми системами
- •4.1. Теоретичні засадиуправління загальною середньою освітою в україні
- •4.1.1. Рівні загальної середньої освіти
- •4.1.2. Стратегічні завдання та пріоритетні напрями розвитку загальної середньої освіти
- •4.1.3. Система державного управління загальною середньою освітою
- •4.1.4. Заклади системи загальної освіти
- •4.1.5. Шляхи та засоби оновлення функцій управління сучасними закладами загальної середньої освіти
- •4.2. Педагогічний менеджмент як сучасна концепція внутрішкільного управління
- •4.2.1. Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва
- •4.2.2. Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний менеджмент»
- •4.2.3. Що таке педагогічний менеджмент?
- •4.2.4. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту
- •4.2.5. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навчально-виховного закладу як менеджера освіти
- •4.2.6. Сутність самоменеджменту в професійній діяльності керівника сучасного закладу
- •Нариси з історії педагогіки
- •5.1. Виховання у Давній Греції
- •5.2. Виховання в Давньому Римі
- •5.3. Значення християнства для виховання
- •5.4. Освіта, школи, університет в середні віки
- •5.5. Педагогічна культура епохи Відродження
- •5.6. Педагогічні погляди я.А. Коменського
- •5.7. Педагогічні погляди:
- •Д. Локка, ж-ж. Руссо,
- •Й.Г. Песталоцці, а. Дістервега,
- •Й.Ф.Гербарта
- •5.8. Основні віхи розвитку освіти і педагогічної думки в Україні (х-хіх століття)
- •5.8.1. Освіта і педагогічна думка в Київській Русі до середини XIII століття
- •5.8.2. Становлення педагогічної теорії і практики в Україні в другій половині хіп-хуш століття
- •5.8.3. Вплив соціально-політичних та економічних зрушень на освіту і педагогічну думку України в XIX столітті
- •5.9. Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •5.10. Софія Русова
- •5.11. Освіта в Україні у XX сторіччі (1900-1933 рр.)
- •5.12. Педагогічні погляди а.С. Макаренка
- •5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського
- •5.14. Педагоги-новатори сьогодення
- •Педагогіка
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
3.9. Трудове виховання і профорієнтація
Праця — головне джерело матеріального та духовного багатства суспільства.
Ще Демокрит підкреслював: «Всяка праця приємніша, ніж бездіяльність, якщо люди одержують чи знають, що одержують те, заради чого вони працюють».
Поряд з релігійним і моральним вихованням у більшості цивілізованих народів трудове виховання займає перше місце. Ян Амос Коменський вважав, що у процесі підготовки молоді та дітей до серйозної обов'язкової праці педагоги мають можливість виховувати такі моральні якості, як доброчесність, працьовитість, формувати фізичні та інтелектуальні здібності. У своїх підручниках Я.А. Коменський знайомив учнів з головними професіями свого часу.
Ж.-Ж. Руссо теж приділяв увагу трудовому вихованню. Він вважав, що кожен юнак повинен прилучатися до якогось ремесла, незважаючи на те, що робота може бути важкою чи брудною. Ремесло — це багатство людини, яка своєю працею повинна обов'язково сплатити ціну свого утримання. Руссо вважав, що вибір професії повинен здійснювати сам вихованець. Не може бути ніякого стороннього тиску.
Великий вклад у розвиток ідей трудового виховання здійснили Йоганн Генріх Песталоцці, Адольф Дистервег та інші.
Песталоцці у своїх творах зазначав, що формування любові до професії має відбуватися з дитинства. Відсутність трудового виховання морально нівечить людину. Вчений підкреслював необхідність розвивати різні професійні навички, щоб не деформувати сили та потенційні здібності людини. Домашня робота, домашні турботи і завдання є необхідними для кожної дитини.
А. Дистервег, розвиваючи ідеї трудового виховання, обґрунтував необхідність його відповідності природному розвитку дитини. У процесі трудового виховання важливо формувати інтерес до праці, враховувати активність, ініціативу дитини.
Цікавий експеримент започаткував Р. Оуен. У своїй діяльності він поєднував освіту та продуктивну працю у процесі виховання дітей робітників. Його боротьба за обмеження часу роботи дітей і жінок на фабриках мала конкретні позитивні результати.
Ціла низка сучасних педагогів вивчали і вивчають різні аспекти трудового виховання та профорієнтації. Серед Цих дослідників треба виділити А.С. Макаренка, В.О. Су-хомлинського, М.І. Болдирєва, І.С. Мар'єнка, О.О. Шиба-нова, М.І. Піскунова та ін.
Тільки праця забезпечує прогресивний розвиток суспільства в цілому та окремо кожної людини.
Крім утилітарно-практичних функцій праці ми повинні виділити також розвивальну та виховну функції.
Утилітарна-практична функція спрямована на створення матеріальних та духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини,
Розливальна функція обумовлена тим, що саме праця стимулює рушійні та сутнісні сили людини. Виховна функція пов'язана із закріпленням в учнів у процесі праці суспільно корисних якостей і властивостей Праця розвиває розумові здібності людини, є фундаментом морального виховання особистості, є базою фізичного та духовного здоров'я. В ході колективної праці формуються товариські взаємовідносини між учнями, почуття взаємодопомоги. Трудове виховання стимулює самовизначення учнів, правильний вибір професії.
Трудове виховання — це, насамперед, цілеспрямований процес організації та стимулювання різноманітної трудової діяльності учнів, формування в них емоційно-позитивного ставлення до праці, активізації їхньої ініціативи та творчості, психологічне стимулювання самовиховання учнів.
Професійна орієнтація учнів — це процес ознайомлення з різними професіями і трудовими процесами з метою вибору майбутньої професії відповідно до їхніх здібностей та інтересів.
Результатом трудового навчання та виховання повинен стати високий рівень працелюбності.
Серед головних видів трудової діяльності учнів ми виділяємо:
самообслуговування;
працю в навчальних майстернях;
саме навчання та різноманітні ланцюги дій, що пов'язані з ним;
суспільно корисну роботу;
5) продуктивний труд на промислових підприємствах. У процесі організації трудового виховання важливим
моментом мають стати спільні зусилля сім'ї та школи. Осмислення значення праці для суспільства, для себе, для сім'ї повинно перерости в глибинне переконання цінності праці. Вона має стати не тільки матеріальною, але я духовною потребою. Праця — основа самовдосконалення і особистого щастя.
Працелюбність, як інтегративна морально-трудова якість особистості, поєднує в собі потребу в праці, мотиваційний компонент, розуміння користі праці для суспільства, трудові вміння та навички, вольовий компонент.
Класний керівник повинен добре володіти головними навичками трудового виховання, слідкувати, щоб кожний учень мав доручення, пройшов школу самоврядування, оволодів головними організаційними знаннями, вміннями та навичками. Трудове виховання — це завжди індивідуальний і диференційований процес. Колективні зусилля завжди будуть мати індивідуальні, особистісні забарвлення.
Колективні та індивідуальні справи, тимчасові доручення — прекрасна школа працелюбності.
Дуже важливим може стати накопичення трудових традицій у класі, гуртку, школі, суспільна спрямованість і суспільна користь їхньої діяльності.
Класний керівник, учнівський актив — головні фундатори трудового виховання у школі.
Трудове виховання потребує:
а) чіткої організації праці;
б) різноманітності форм;
в) визначення та конкретизації завдань, усвідомлення їх суспільного, економічного, морального, релігійного значення;
г) ознайомлення з новими компонентами незнайомих дій, набуття нових умінь та навичок;
д) розподіл відповідальності, визначення послідовності дій;
є) стимулювання праці;
ж) аналізу та самоаналізу успіхів;
з) розвитку творчої ініціативи учнів.
Трудове виховання безпосередньо пов'язане із професійною орієнтацією учнів. Профорієнтація — одне з головних завдань трудового навчання.
У процесі виховання учні знайомляться з характером і специфікою різних професій. Крім теоретичної підготовки (вивчення деяких дисциплін, зустрічі з представниками деяких професій, вивчення біографій учених, письменників, учителів та ін.) добре організовувати практичні, наочні акції, залучати до участі в них батьків, підприємства Району, вищі навчальні заклади. Велику допомогу можуть 8адати промислові підприємства, виробничі комбінати та Кооперативи, що зацікавлені в молодих робітниках.
Трудове виховання в сільській місцевості має свої специфічні форми. На жаль, проблеми трудового виховання не завжди добре вирішуються на рівні школи та району. В такому разі вчитель та батьки повинні розробити відповідну програм колективних виховних дій, які б стимулювали трудову активність їхніх дітей, дати можливість у сучасних умовах вирішити головні завдання трудового виховання.