Загальні основи педагогіки

1.1. Педагогіка як наука

1.1.1. Предмет та завдання педагогіки

Слово «педагогіка» — грецького походження (paidos— діти, gogos — водіння), дослівний переклад «дитиноводіння». Педагогом у Стародавній Греції називали раба, який водив до школи дітей свого господаря. Поступово цей термін почали вживати у більш широкому змісті, як ми­стецтво вести дитину впродовж її життя та розвитку.

Деякий час існувала думка, що педагогіка — це мистецтво впливу вихователя на вихованців, але педагогіка — не тільки мистецтво, але й наука, яка має свої об'єктивні закони та закономірності. Донедавна педагогіку розгля­дали як науку про виховання, навчання і освіту підроста­ючого покоління. Але розвиток людського суспільства вказує на те, що виховання і навчання повинні здійснюва­тися не тільки у період дитинства, але й охоплювати весь період життя людини. Отже, найпоширенішим у сучас­ній педагогіці є визначення; педагогіка — це наука про виховання, освіту та навчання людей на всіх етапах їхнього вікового розвитку. Найбільш коротко педагогіку можна визначити, як науку про виховання людей.

Об'єкт педагогіки — реальна педагогічна дійсність — всі явища цілеспрямованого формування особистості

Предмет педагогіки — закономірні зв'язки та відно­шення, які існують у цій дійсності,

Основні завдання педагогіки як науки — пізнання законів виховання, навчання і освіти людей у процесі формування та розвитку особистості і на їх основі ство­рення шляхів та засобів упровадження теоретичних за­вдань у навчально-виховний процес.

Розділ 1

1.1.2. Основні категорії педагогіки

Серед понять науки виділяють початкові чи основні (базові) — категорії. До основних категорій педагогіки від­носять виховання, навчання і освіту. Також широко за­стосовуються загальнонауюві поняття, такі, як розвиток, формування, особистість

Виховання — це процес цілеспрямованого управління формуванням та розвитком особистості у відповідності з вимогами суспільства.

Цілеспрямованість виховання визначається поставле­ною метою виховання.

Загальною метою виховання є формування соціально активної, гуманістично спрямованої особистості, яка у своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими (честь, совість, людська гідність, соціальна справедливість) і куль­турно-національними (працелюбність, добротворчість, волелюбність і т. ін.) цінностями.

Існує різноманітна кількість визначень процесу вихо­вання. Це пов'язано з тим, що виховання — таке широке і загальне поняття, що без спеціальних уточнень немож­ливо зрозуміти, про яке виховання саме йде річ.

По-перше, розрізняють виховання у широкому і вузькому значенні слова. В широкому соціальному — це ці­лісний процес передачі здобутого досвіду від старшого покоління молодшому. Під досвідом розуміють відомі людству знання, вміння, засоби мислення, міжособистісні та суспільні відносини, — все, що було створено у процесі розвитку людства.

У вузькому значенні виховання розглядають як про­цес, що протікає у певному навчально-виховному закладі або в сім'ї. Виховання у вузькому смислі трактується з таких суттєвих позицій:

• як процес (Ю.К. Бабанський), що веде до певних змін;

• як вплив, дія (Н.В. Кузьміна та ін.), що викликає внутрішній відгук суб'єкту виховання;

• як цілеспрямована взаємодія (Ш. Амонашвілі та ін.), що відтворює процеси дії різноманітних об'єк­тів один на одного (педагогіка співробітництва саме так розуміє виховання);

• як діяльність (К.Д. Ушинський) — цілеспрямована, різноманітна;

• як керівництво розвитком особистості (В.В. Білорусова);

• як процес управління, під яким розуміють взаємо­дію суб'єктів педагогічних відносин з урахуванням єдності різноманітних впливів, цілісного підходу і рівних прав учасників цього процесу (Р.І. Хмелюк та ін.).

Отже, виховання це:

а) процес, що веде до певних змін;

б) цілеспрямоване управління і керівництво розвиткомособистості;

в) взаємодія всіх суб'єктів і об'єктів педагогічногопроцесу;

г) розвивальна діяльність.

Навчання — процес цілеспрямованого управління пі­знавальною діяльністю людей, в ході якого опановуються знання, вміння, навички, розвиваються пізнавальні сили і творчі можливості, формується світогляд. Навчання — це технологія освіти.

Освіта — це процес і результат засвоєння людиною знань, умінь, навичок та пов'язаних з ними практичних і пізнавальних засобів діяльності.

Усі ці категорії (виховання, навчання, освіта) між со­бою взаємопов'язані, взаємообумовлені і взаємозалежні, але не тотожні, тобто знаходяться у діалектичному взає­мозв'язку.