Безрецептурні препарати для зняття болю голови

1. Меморія – флакон 50 мл. Препарат рослинного походження в складі звіробою. гінкго, боліголова, женьшеню, арніки.

2. Панадол солюбл.

3. Мілістан – каплети з 500 мг парацетамолу.

4. Панадол актив – таблетки – 500 мг парацетамолу.

5. Панадол екстра – таблетки – 500 мг парацетамолу і 65 мг кофеїну.

6. Налгезін – таблетки з 275 мг напроксену.

7. Номігрен – таблетки з 0,75 мг ерготаміну, 20 мг меклоксаміну, 25 мг камілофіну, 200 мг пропіфеназону і 80 мг кофеїну.

8. Но-шпалгін – таблетки з 500 мг парацетамолу, 40 мг дротаверину, 8 мг кодеїну.

9. Нурофен – таблетки – 200 мг ібупрофену.

10. Седалгін-нео – таблетки 300 мг парацетамолу, 150 мг метамізолу, 50 мг кофеїну, 15 мг фенобарбіталу, 10 мг кодеїну.

11. Солпадеїн – таблетки розчинні, капсули – 500 мг парацетамолу, 30 мг кофеїну, 8 мг кодеїну.

12. Цитрамон-5 – таблетки 240 мг кислоти ацетилсаліцилової, 180 мг парацетамолу, 30 мг кофеїну, 20 мг кислоти аскорбінової, 5 мг кислоти лимонної.

Фармацевтична опіка при лікуванні болю голови

Провізор повинен вияснити можливості самоопіки та самолікування, коли це неможливо, слід звернутися до лікаря для виключення небезпечних захворювань.

Якщо при мігрені біль не проходить протягом 12 годин, слід звернутися до лікаря, бо є загроза порушення мозкового кровообігу.

Препарати для зняття головного болю приймають не довше 2 днів і не частіше 2 разів на тиждень, бо знижується поріг больо­вої чутливості.

Використовувати краще розчинні лікарські форми, які швидше викликають фармакологічний ефект.

Препарати з кофеїном не поєднувати з кавою і чаєм.

Пам’ятати, що препарати з кодеїном дають привикання.

Парацетамолові препарати обережно призначати при патології пе­чінки, при цьому слід контролювати стан крові.

Препарати з ацетилсаліциловою кислотою приймати після їди, не поєднувати з антикоагулянтами, алкоголем. Вони протипоказані вагітним і лактуючим. При тривалому прийомі препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, рекомендовано дослідження калу на скриту кров.

Агоністи серотонінових рецепторів приймати тільки після вста­новлення діагнозу мігрені, не рекомендувати вагітним, малим дітям, хворим з захво­рюваннями серця, судин, ГХ, не використовувати для профілактики при­ступу мігрені. Суматриптан не поєднувати з препаратами спорині, бо може роз­винутися виражений вазоспазм. Після прийому препаратів, які містять алкалоїди спорині, препарати групи суматриптану можна прийма­ти через більше як 24 години. Після прийому суматриптану препарати, які містять алкалоїди спорині можна приймати через 6 год. Інтервал між різними препаратами групи суматриптану повинен бути не менше 12 годин. Якщо прийом однієї доза суматриптану не дає ефекту, прийом повторної дози можливий не раніше, як через 3 год.

246. Фармацевтична опіка при відпустці безрецептурних ЛП для профілактики та усунення вітамінної недостатності.

Для корекції вітамінного балансу використовують лікувальну і профілактичну тактики. Лікувальну тактику використовують при вище наведених симптомах, коли доведений дефіцит якогось певного вітаміну. Вона здійснюється під контролем лікаря високими лікувальними дозами необхідних вітамінів певними курсами фармакотерапії, як правило одним препаратом (вітаміном). Профілактичне спрямування корекції балансу вітамінів здійснюється нижчими дозами, ближчими до добової потреби. Для попередження дефіциту вітамінів розроблені вітамінні й вітамінно-мінеральні комплекси, які призначаються курсами раз у рік по 2-6 тижнів.

Як правило, профілактично приймають вітамінні комплекси особи з підвищеною в них потребою – вагітні і годуючі матері, хворі на гострі інфекційні й хронічні захворювання, пацієнти, котрі лікуються антибіотиками, післяопераційні хворі, пацієнти, що лікуються від переломів, люди в реабілітаційному періоді, особи з великими психоемоційними навантаженнями, спортсмени, діти у період інтенсивного росту й люди похилого віку.

Самолікування можливе також при:

1. сухості шкіри;

2. підвищеній збудливості;

3. зниженому засинанні;

4. епізодичній кровоточивості ясен;

5. зниженні апетиту;

6. зниженій працездатності;

7. зниженому настрої;

8. початкових ознаках випадіння волосся.

Профілактика та лікування вітамінної недостатності – гіпо- та авітамінозів полягає у сприянні збільшення їх кількості в організмі ентеральним шляхом з їжею і призначенням вітамінних препаратів.

Профілактика та лікування гіпо- й авітамінозу А полягає у призначенні препаратів вітаміну А. З профілактичною метою призначають 2500 – 5000 ОД, лікувальною добовою дозою є 25 000 – 100 000 ОД (риб’ячий жир по 1 столовій ложці 2-3 рази в день, драже – по 10 шт. на добу).

Профілактика С-вітамінної недостатності полягає у систематичному забезпеченні людини достатньою кількістю аскорбінової кислоти, з їжею широко рекомендувати використовувати зелень, готувати і призначати настої хвої. Лікувальною дозою вважається 300-1000 мг на добу.

У лікуванні гіпо- й авітамінозу В велика роль належить збагаченню організму вітаміном В₁. Найефективніші дози - 50-70 мг на добу. Парентеральне введення тіаміну триває 3-4 тижні, одночасно вводять і інші вітаміни групи В, нікотинову кислоту та рибофлавін.

Лікування арибофлавінозу полягає у призначенні вітаміну В₂ та повноцінного харчування. Лікувальна доза рибофлавіну 5-10 мг на добу. При відсутності чистого препарату призначають дріжджі. Лікування рибофлавіном слід супроводжувати призначенням вітамінів А і С.

При авітамінозі нікотинової кислоти (пелагрі) вводять вітамін РР (нікотинову кислоту) внутрішньовенно на глюкозі, по 100 мг на ін’єкцію, 2-3 рази на добу. При цьому часто буває судинна реакція у вигляді почервоніння шкіри обличчя та верхньої половини тулуба, відчуття жару та тахікардія. Ці явища через 15-20 хв минають. Нікотинова кислота може призначатися і всередину – 30-40 мг на добу.

При лікуванні рахіту (авітамінозу D) основне значення надається кальциферолу (вітаміну D). Доза повинна відповідати важкості захворювання. При І ступені рахіту дають в грудному молоці по 8000-10 000 МО вітаміну D2 щоденно протягом 1-1,5 місяців. Потім протягом всього осінньо-зимового періоду вводять по 4000-5000 МО на добу. Дітям з рахітом ІІ ступеня дозу вітаміну D2 збільшують до 25 000-30 000 на добу протягом 1-1,5 місяців. Потім дозу зменшують до 5000-6000 МО, а через 1,5-2 місяці знову призначають курс лікування великими дозами. При важкій формі рахіту вітамін D2 протягом 2-х тижнів призначають по 50 000 МО або по 100 000 МО протягом 6-7 тижнів. Протягом всього періоду лікування рахіту необхідно призначати аскорбінову кислоту по 100 мг та тіамін по 3-5 мг на добу. Рекомендується призначати і фосфор у вигляді фітину або гліцерофосфату кальцію. Попередження рахіту має починатися ще до народження дитини. Вагітній жінці в останні 2-3 міс вагітності призначають вітамін D. Найбільш раціональною дозою вважають 5000 МО на добу, цю ж дозу призначають і в перші 7 місяців годування дитини груддю.