99. Клініко-фармакологічні підходи до лікування бронхіальної астми

Сучасне лікування БА включає два основні напрями: купіювання симптомів загострення (абортивна терапія) і профілактику подальших загострень (базисна терапія)

Інтермітуюча бронхіальна астма

Лікування:

• бронходилятатори короткої дії: інгаляційні β₂-агоністи при наявності симптомів, але не більше 1-го разу на тиждень;

• інгаляційні β₂-агоністи короткої дії або кромоглікат, недокроміл натрію перед фізичним навантаженням або можливим впливом алергену.

Легка персистуюча бронхіальна астма

Лікування:

• щоденне введення інгаляційних протизапальних препаратів: кромоглікат або ндокроміл натрію, або інгаляційні кортикостероїди по 250-500 мкг;

• за необхідності збільшують дозу інгаляційних кортикостероїдів до 800 мкг або додають пролонговані бронходилататори (особливо при наявності нічних симптомів): інгаляційні β₂-агоністи, теофілін або β₂-агоністи у таблетках і сиропах;

• за необхідності: інгаляційні β₂-агоністи короткої дії, але не частіше 3-4 разів на день.

Середньої важкості персистуюча бронхіальна астма

Лікування:

• інгаляційні кортикостероїди щодня по 800-2000 мкг;

• бронходилататори пролонгованої дії (особливо при наявності нічних симптомів): інгаляційні β₂-агоністи, теофіліни або β₂-агоністи у таблетках і сиропах;

• за необхідності: інгаляційні β₂-агоністи короткої дії, але не частіше 3-4 разів на день, інгаляційні холінолітики.

Важка персистуюча бронхіальна астма

Лікування:

• інгаляційні кортикостероїди щодня по 800-2000 мкг і більше;

• бронходилататори пролонгованої дії: інгаляційні β₂-агоністи, теофіліни або β₂-агоністи у таблетках і сиропах;

• кортикостероїди перорально тривалий час;

• за необхідності: інгаляційні β₂-агоністи короткої дії, холінолітики.

100. Клініко-фармакологічні підходи до лікування гострого пієлонефриту.

Пієлонефри́т — неспецифічне бактеріальне захворювання нирок, що уражає паренхіму нирок, переважно інтерстиціальну тканину, лоханку та чашечки.

Може бути одно- та двостороннім, за клінічним перебігом — первинним або вторинним.

• Первинний пієлонефрит — необструктивний, тобто, немає процесів, що порушують відтік сечі.

• Вторинний пієлонефрит виникає там, де є порушення відтоку сечі, а саме: природжені аномалії, подвоєння нирок, конкременти, нефроптоз.

Пієлонефрит має лікуватися в умовах стаціонару. Виключеннями є випадки неускладненого перебігу, переважно рецидивуючого пієлонефриту (ступінь тяжкості, та можливість лікування за межами стаціонару визначає лікар). Лікування має бути комплексним, включати:

• корекцію режиму дня;

• дотримання дієти;

• призначення антибактеріальних препаратів (у випадку гострого перебігу призначається емпірично, до уточнення специфічного збудника, та його чутливості до АБ);

• симптоматичне лікування: в залежності від клінічної картини, наявності ускладнень та супутніх патологій.

101. Клініко-фармакологічні підходи до лікування хронічного пієлонефриту.

Хронічний пієлонефрит (ХПН) — в’ялотекуче вогнищеве бактеріальне запалення інтерстицію нирок, протікання якого характеризується чергуванням загострень та ремісій (під час яких на місці запальних вогнищ формується сполучна тканина) з формуванням рубців, поступовим ураженням усіх структур нефрона та зморщуванням нирки.

І місяць: лист берези, шишки хмелю, кримська троянда ( квіти); II місяць: плоди суниці, польовий хвощ; III місяць: листя толокнянки, листя брусники, плоди шипшини. Плюс: екстракт алое, ехінацин або імунал перші 2 тижні кожного місяця Які особливості фітотерапії?

 проводиться не більше 2-3 тижнів, у фазі неповної ремісії;

 збори повинні складатися не більше, як із 3 трав; протипоказання до фітотерапії:

 гіпероксалурія,

 ниркові дисплазії,

 аномалії розвитку нирок і сечовивідної системи.