121. Клінічна фармакологія стероїдних протизапальних лп.

Протизапальні засоби поділяють на:

І. Стероїдні протизапальні засоби (глюкокортикоїди – кортизон, гідрокортизон, преднізолон, триамцинолон, дексаметазон)

ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби.

До стероїдних протизапальних засобів належать як природні гормони кори наднирників із переважно глюкокортикоїдною функцією(кортизон, гідрокортизон), так і їх синтетичні аналоги (преднізолон, метилпреднізолон, метіпред, урбазон), включаючи галогенові похідні (триамцінолон  /кеналог/, дексаметазон (ДОКСА), бетаметазон, будесонід, флутіказон та ін.)

Фармакологічні ефекти

1.     Протизапальний

2.     Імунодепресивний

3.     Пермісивний

4.     Метаболічний

5.     Протиалергічний

6.     Антитоксичний

Показання: Глюкокортикоїди мають високу ефективність і широко використовуються в інтенсивній терапії (зменшують ексудацію в альвеолах, запобігають розширенню судин, зниженню артеріального та венозного тиску, розвитку набряку легень, мозку). Оскільки глюкокортикоїди прискорюють інактивацію отрут у печінці, їх застосовують при отруєннях і токсикозах. Імуно-депресивний ефект дає змогу застосовувати їх у трансплантології. Глюкокортикоїди застосовують також для симптоматичної, паліативної терапії в онкології, неврологи (розсіяний склероз, поліневрит, енцефаліт, менінгіт, мала хорея, набряк моз­ку), нефрології (гломерулонефрит і нефротичний синдром).

Протипокази до призначення. При тяжких формах гіпертонічної хвороби і хвороби Іценко-Кушінга, вагітність, недостатність кровообігу третьго ступеня, гострий ендокардит, токсикози, нефрит, остеопороз, виразка шлунка і 12-Пк, виразкуваня кишківника, сифіліс, активні форми туберкульозу, грибкові та вірусні інфекції, цукровий діабет, підвищена чутливість до препарату, неактивна фаза дифузних хвороб сполучної тканини. 

Побічна дія: набряки (збільшення реабсорбції Na⁺ і зменшення — К⁺), зміни з боку травного каналу — пригнічення проліферації (регенерації) слизовоїоболонки шлунка, утворення виразок (ульцерогенна дія), кровотечі, остеопороз, затримка росту кісток, погіршення зростання кісток після переломів, зниження опірності організму до інфекції, пригнічення утворення антитіл і активізація інфекції.

122. Клінічна фармакологія нестероїдних протизапальних лп.

І.  ПОХІДНІ КИСЛОТ

1. Арилкарбонові кислоти.

А. Саліцилати: ацетилсаліцилова кислота, аспірин, натрію саліцилат, метилсаліцилат, саліциламід, дифлунісал, салсалат, бенарілат.

Б. Антранілова кислота (фенамати)

   Мефенамова кислота (вольтарен)

2. Арілалканові кислоти.

А. Арілоцтова кислота: диклофенак, ортофен.

Б. Арілпропіонова   кислота:

ібупрофен,      кетопрофен,        напроксен, тіапрофенова       кислота, фенбуфен, фенопрофен, флурбіпрофен, сургам.

В.Індол/інденоцтова                   кислота:

індометацин, суліндак, етодолак, ацеметацин.

3. Енолікова кислота:

А. Піразолідиндіони:  фенілбутазон,   азапропазон.

Б. Оксиками: піроксікам, теноксікам, мелоксікам.

2. НЕКИСЛОТНІ ПОХІДНІ

Набуметон

3. КОМБІНОВАНІ ПРЕПАРАТИ:

Артротек (діклофенак+мізопростол)

Тілда (диклофенак, парацетамол, хлорзоксазон)

Інфлагесик плюс (ібупрофен+парацетамол)

Основні побічні ефекти

1.          Ускладнення зі сторони ШКТ (гастроінтестинальний синдром).

-         -         симптоми ураження  верхніх і нижніх відділів травного тракту (більше 10 %);

-         -         ерозії і пептичні виразки шлунка (більше 10 %): Характерна клініко–ендоскопічна картина. Особливостями ерозій і виразок є множиний характер, переважно малосимптомна клінічна картина і високий ризик розвитку шлунково–кишкових кровотеч. Відмічається гострота їх виникнення, типова локалізація в антральному відділі шлунка, відсутність запального валу навколо і така гістологічна ознака, як фавеолярна гіперплазія слизової оболонки. Можлива скрита крововтрата і розвиток залізодефіцитної анемії.

2.     Ототоксичність (5-10 %):

Саліцилати і діфлунісал.

3.     Гіперчутливість (1-4 %). Бронхіальна астма, кропивниця, рідко – колапс. Синдром Рея.

4.     Шкірні симптоми (5-10 %). Свербіж, неспецифічна висипка.

5.     Печінкові симптоми (1-4 %). Зазвичай помірне безсимптомне підвищення активності печінкових ферментів.

6.     Неврологічні симптоми (1-4 %). В основному індометацин. Вони проявляються головокружінням, головним болем, підвищеною втомлюваністю, порушенням сну. Можливі порушення психіки у вигляді галюцинацій, сплутаності свідомості.

7.     Нефротоксичність.

-         -         Інгібіція простагландинів (1-4 %) – часто у хворих з набряками, нирковою недостатністю, гіперкаліємією.

-         -         Ідіосинкразія (менше 1 %); інтерстиціальний нефрит, нефротоксичний синдром (індометацин і фенопрофен).

ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ ПЕРЕНОСИМОСТІ НПЗЗ

-         Одночасне призначення препаратів, які захищають слизову оболонку ШКТ (мізопростол, омепразол)

-         Зміна тактики застосування НПЗП: зниженя дози, перехід на парентеральне, ректальне, місцеве введення, призначення кишечно-розчинних лікарських форм

-         Застосування НПЗП, які проявляють селективність у відношенні ЦОГ-2, особливо у пацієнтів групи ризику

Фактори ризику гастротоксичності: жіноча стать, вік > 60 р., паління, зловживання алкоголем, сімейний виразковий анамнез,  супутні тяжкі СС захворювання, супутній прийом ГКС, імуносупресантів, антикоагулянтів, тривала терапія НПЗП, великі дози або одночасний прийом 2-х НПЗП і більше.

Фактори ризику нефротоксичності: вік >65 р., цироз печінки, попередня ниркова патологі, зниження ОЦК, тривалий прийом НПЗП, супутній прийом діуретиків.