81. Симптоми і синдроми лікарської хвороби.

Медикаментозна хвороба – це патологічні зміни, що виникають в організмі людини під впливом лікарських засобів (ЛЗ). Це можуть бути алергічні прояви, а також реакції, пов’язані з деякими ферментними дефектами або порушеннями в системі комплементу. Іноді навіть зовнішні прояви можуть бути подібними до алергічних.

За особливостями токсичного ефекту хіміотерапевтичні ЛЗ поділяють на такі групи: 1. Ототоксичні: аміноглікозиди (мономіцину сульфат, неоміцину сульфат, стрептоміцин, дигідрострептоміцин, канаміцин). Нові ЛЗ: тобраміцин, сизоміцин, амікацин, флориміцину сульфат (протитуберкульозний). 2. Нефротоксичні: аміноглікозиди, цефалоспорини. Нефротоксична дія цих ЛЗ поширюється при їх поєднанні із сильнодіючими діуретиками на кшталт фуросеміду та етакринової кислоти. 3. Гепатотоксичні: тетрацикліни, макроліди. 4. Мієлотоксичні (можуть викликати апластичні та гіпопластичні анемії, панцитопенії): нестероїдні протизапальні та протипухлинні ЛЗ, імунодепресанти.

Набряк Квінке – чітко локалізований набряк частини дерми та підшкірної клітковини. Клінічно цей набряк має вигляд блідого інфільтрату, при натисканні на який не залишається ямки. Особливо небезпечним є набряк у ділянці гортані. У таких випадках необхідна термінова трахеотомія. У легенях – сухі та вологі хрипи. Набряк кишечника проявляється гострим болем у животі, здуттям, проносом; у калі – велика кількість еозинофілів. Сироваткова хвороба – алергічне захворювання, що викликається введенням сироваток або препаратів із них та характеризується запальними ураженнями судин і сполучної тканини. Більшість сироваток виготовляють із крові гіперімунізованих коней. Білки цих сироваток і є антигенами, які викликають розвиток захворювання. При застосуванні різних способів очистки для вилучення баластних білків алергенні властивості сироватки зменшуються.

Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла, опікоподібний епідермоліз), на думку більшості авторів, розвивається в людей, схильних до алергічних захворювань, після прийому ЛЗ (пеніцилінів, тетрациклінів, аспірину, барбітуратів тощо). Захворювання починається гостро. Після еритеми з’являються пухирі, ерозії, виражена токсемія. Часто в процес втягуються слизові оболонки травного каналу, подеколи з тяжкими кишковими кровотечами. У крові різко знижується рівень калію, розвивається гіпопротеїнемія. Алергічні міокардити. Останніми роками з’являється дедалі більше повідомлень про зміни міокарда при медикаментозній хворобі. Алергічні міокардити класифікують на вогнищеві та дифузні; гострі, підгострі, латентні, хронічні, зі сприятливим перебігом і тяжкі (на кшталт міокардиту Абрамова–Фідлера). Варіанти: алергічний, астматичний, тромбоемболічний, больовий, змішаний. Клініка: задишка, посилене серцебиття, послаблені серцеві тони, різні порушення ритму та провідності, гіпотонія, розширення меж серця, ознаки недостатності кровообігу.

82. Клініко-фармакологічні підходи до лікування атеросклерозу.

Атеросклероз – хронічне захворювання артерій еластичного і м’язово-еластичного типу, що виникає внаслідок порушення ліпідного і білкового обміну і супроводжується відкладанням в інтимі судин холестерину і деяких фракцій ліпопротеїдів.

До факторів ризику розвитку атеросклерозу відносять вік, належність до чоловічої статі, обтяжена за атеросклерозом сімейна спадковість, аліментарне ожиріння, куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, різні види порушень обміну речовин, а також недостатня фізична активність, надлишкові емоційні перенавантаження і особисті особливості людини, нераціональне харчування

Профілактика і лікування.

З немедикаментозних підходів дуже важливими є рекомендації стосовно дієти.

1. Зменшити загальне споживання жирів.

2. Різко зменшити споживання насичених жирних кислот (тваринні жири, вершкове масло, вершки, яйця), оскільки вони сприяють гіперліпідемії.

3. Збільшити споживання продуктів, збагачених поліненасиченими жирними кислотами (рідкі рослинні олії, риба, птиця, морські продукти), тому що вони знижують рівень ліпідів у крові.

4. Збільшити споживання клітковини і складних вуглеводів (овочі, фрукти). Кількість клітковини в дієті 35 мг/день.

5. Замінити при приготуванні їжі вершкове масло рослинною олією.

До ліпідомодифікуючих медикаментозних засобів відносяться:

1. Статини (ловастатин, сімвастатин, флувастатин, аторвастатин, розу-вастатин, пітавастатин).

2. Фібрати (фенофібрат).

3. Секвестранти жовчних кислот (холестирамін).

4. Препарати різних хімічних груп (ω-3-поліненасичені жирні кислоти, нікотинова кислота, жиророзчинні вітаміни, антиоксиданти, препарати часника, гарбуза та ін.).

5. Препарати, що знижують абсорбцію холестерину в кишечнику (езетиміб).

В основі гіполіпідемічного ефекту всіх перерахованих препаратів лежить їх здатність знижувати вміст у плазмі крові атерогенних ліпопротеїнів.