104. Клініко-фармакологічні підходи до лікування циститу.

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура.

Умовами виникнення циститу є:

• наявність патогенних мікроорганізмів;

• порушення уродинаміки;

• дистрофія, розлади місцевого кровообігу (ішемія) або порушення цілісності стінок міхура;

• порушення ритму сечовипускання у жінок.

Лікування

Терапія при ГЦ може бути як амбулаторною, так і в умовах стаціонару (при тяжкому або затяжному перебігу), лікування спрямоване на ліквідацію низки етіопатогенетичних факторів.

Хворим призначають спокій, молочно-рослинну дієту з виключенням гострих приправ, консервованих продуктів, м’ясних бульйонів, прийом достатньої кількості рідини (сечогінні трави, чай, мінеральна вода, ягідні морси, киселі). Показані (крім випадків геморагічного циститу) теплові процедури: сидячі ванни, сухе тепло, мікроклізми, зрошення піхви відварами трав.

Медикаментозна терапія

У більшості випадків застосовують анальгезивні та спазмолітичні засоби. З анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів та спазмолітиків призначають: кеторолак, кетопрофен, диклофенак, декскетопрофен, дротаверин, ректальні супозиторії з екстрактом красавки.

105. Клініко-фармакологічні підходи до лікування сечокам’яної хвороби.

Сечокам'яна хвороба (уролітіаз, лат. urolithiasis) — захворювання, яке виникає внаслідок утворення каменів (конкрементів) у органах сечовидільної системи. Найчастішою формою сечокам'яної хвороби є нирковокам'яна хвороба (нефролітіаз, лат. nephrolithiasis), що проявляється відкладанням конкрементів у нирках.

106. Клініко-фармакологічні підходи до лікування хронічної ниркової недостатності.

Хроні́чна нирко́ва недоста́тність — прогресуюче порушення функцій нирок (перш за все видільної), що виникає поступово, упродовж тривалого часу та призводить до уремічної інтоксикації (скупченню у крові азотистих шлаків).

ІКУВАННЯ

Включає: етіотропне лікування ХХН, сповільнення прогресування ХХН, профілактику ускладнень ХНН та їх лікування, лікування супутніх захворювань, профілактику захворювань системи кровообігу, підготовку та лікування нирковою замісною терапією.

Загальні рекомендації

1. Лікуйте супутні захворювання.

2. Профілактика серцево-судинних захворювань (високий ризик у пацієнтів з ХХН), у т. ч., відмова від тютюнопаління та систематичне фізичне навантаження.

3. Уникайте нефротоксичних ЛЗ. Пам'ятайте про адаптацію дози ЛЗ, що виводяться з організму нирками, до КК.

4. Профілактика інфекції шляхом проведення щеплень:

1) щорічне щеплення від грипу (усіх хворих з ХХН);

2) щеплення полівалентною протипневмококовою вакциною (усіх пацієнтів з розрахунковою ШКФ <30 мл/хв/1,73 м²), повторне через 5 років;

3) щеплення проти гепатиту В (усіх пацієнтів з розрахунковою ШКФ <30 мл/хв/1,73 м² або раніше, якщо спостерігається поступове зниження розрахункової ШКФ).

1. Лікування, що знижує протеїнурію: мета ― протеїнурія <1 г/добу, оптимально <0,3 г/добу. Основне значення має лікування спрямоване на причину протеїнурії (первинна або вторинна гломерулопатія). У будь-якому випадку, якщо немає протипоказів, призначайте ІАПФ або БРА, також у пацієнтів з нормальним артеріальним тиском. У пацієнтів з нормальною ШКФ ці ЛЗ повинні призначатися у помірних і максимальних дозах, якщо ці ЛЗ добре переносяться пацієнтом. Будьте обережними → починайте з малих доз, регулярно контролюйте концентрацію креатиніну і калію в сироватці крові. ЛЗ та дози