18. Фармакодинамічний антагонізм і фармакокінетичний антагонізм. Шляхи профілактики антагонізму ліків.

АНТАГОНІЗМ (грец. аnti — проти, протилежний + agon — протиборство, суперництво). Зазвичай виділяють такі види А.: 1. Вид взаємодії лікарських речовин в організмі, внаслідок якої ефекти однієї з них (чи обох) зменшуються або втрачаються. У свою чергу, виділяють: фізичний А. — виникає внаслідок адсорбції речовин на поверхні різних адсорбентів, напр. у разі використання активованого вугілля при глікозидній інтоксикації; хімічний — між речовинами відбуваються хімічні реакції з утворенням фармакологічно неактивних сполук, напр. при отруєнні солями важких металів як антидот застосовують унітіол або трилон Б; фізіологічний (функціональний) — реалізується лише через функціональні системи організму.

Прямий функціональний А. проявляється у разі дії лікарських речовин на одні й ті ж рецептори, але у прямо протилежному напрямку; неконкурентний прямий виникає, коли речовини впливають на різні ділянки рецептора. При цьому антагоніст діє поза активним центром рецептора — алостерично.

Непрямий функціональний — однотипна дія кількох речовин на різні рецепторні структури, що виконують протилежні функції.

19. Фармацевтична взаємодія ліків. Позитивні та негативні сторони.

ВЗАЄМОДІЯ ЛІКІВ як термін застосовують у ситуаціях, коли при одночасному прийомі двох або більше ЛП специфічна дія на організм мінімум одного з них істотно змінюється.

У медичній практиці прийнято виділяти чотири класи В.л. Клас А — коли взаємодія ЛП не є клінічно значущою, напр. ранітидин з фенобарбіталом; клас Б — коли В.л. не описана; клас С — коли внаслідок В.л. змінюється терапевтичний ефект і необхідне коригування режимів дозування ЛП, напр. циметидин з теофіліном; клас Д — коли одночасний прийом ЛП неможливий через розвиток небезпечних реакцій або терапевтичної неефективності, напр. індометацин з тріамтереном. 

Незважаючи на складність проблеми В.л. в цілому, комбінована фармакотерапія є загальновизнаною, коли разом з основним ЛП призначається інший з метою модифікації ефектів попереднього (підсилення ефективності або послаблення побічної дії). Відомі численні випадки, коли В.л. використовується у клінічній практиці з певним призначенням, напр. при антидотній терапії. До чинників, які викликають В.л., можна віднести: здатність лікарських речовин впливати на декілька фізіологічних систем одночасно (коли при фармакотерапії враховується первинний ефект і залишається поза увагою більш слабкий вторинний, який може суттєво виявитися при одночасному прийомі двох або більше ЛП); призначення ліків із різними торговими назвами або одночасне застосування рецептурних та безрецептурних ліків, які мають однакові лікарські субстанції; одночасне використання ліків і дієтичних добавок та інші випадки.

20. Комбіновані лп. Переваги та недоліки комбінованих лп.

КОМБІНОВАНА ДІЯ спостерігається при використанні різних поєднань ЛП з метою підвищення терапевтичного ефекту, скорочення терміну лікування і запобігання ускладнень. При комбінованому застосуванні ЛП основні ефекти, як правило, змінюються за рахунок їх взаємодії на рівні фармакокінетичних процесів (всмоктування, розподіл, метаболізм, виділення) або фармакодинамічних реакцій, які проявляються у вигляді синергізму (див. Синергізм лікарських речовин) або антагонізму.

Переваги:

Вплив на різні рецептори, Отримання значного ефекту при потенціюванні при малих дозах, усунення негативної дії (антагонізм),

Недоліки:

Токсична дія при потенціюванні, елемінація діючої речовини другою речовиною.