Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КФ шпора 1-250.docx
Скачиваний:
390
Добавлен:
21.05.2020
Размер:
4.47 Mб
Скачать

102. Клініко-фармакологічні підходи до лікування гострого гломерулонефриту.

Гломе́рулонефри́т (також клубочковий нефрит чи хвороба Брайта) — збірна назва захворювань нирок (зазвичай обох), що характеризуються ураженням ниркових клубочків (glomerula). Багато хвороб з цієї групи (однак не всі) спричинюють запальні процеси ниркових клубочків або дрібних ниркових судин, що має певною мірою аутоімунну складову. Гломерулонефрити зазвичай спричинені неспадковими факторами, проте описані випадки, коли цей стан обумовлений генетично.

Ключем до захисту нирок від ураження є утримання тиску крові на сталому рівні. Для того щоб нормалізувати високий кров'яний тиск та запобігти порушенню функції нирок, лікарі часто призначають пацієнтам один з таких препаратів[24]:

  • Діуретики

  • Інгібітори ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ)

  • Блокатори рецепторів ангіотензину II

Лікування основної причини[ред. | ред. Код]

Якщо гломерулонефрит має не вторинне походження, лікарі часто призначають медикаменти для лікування основної причини захворювання, у додаток до тих, що нормалізують гіпертензію:

  • При стрептококовій чи інших бактеріальних інфекціях лікування зазвичай зосереджується на полегшенні симптомів захворювання. Часто лікарі призначають антибактеріальну терапію (ампіокс, пеніцилін, еритроміцин)[20].

  • При вовчаку та васкуліті лікарі призначають лікування кортикостероїдами та імуносупресорами, для зняття запальних процесів.

  • При IgA-залежній нефропатії для лікування використовують харчові добавки риб'ячого жиру та деякі імуносупресори. Дослідники надалі продовжують вивчати роль риб'ячого жиру при лікуванні IgA-залежної нефропатії.

  • Для лікування синдрому Гудпасчера часто використовують плазмаферез. Ця процедура видаляє антитіла з крові хворого шляхом забору плазми крові пацієнта та заміни її іншою рідиною чи плазмою донора.

103. Клініко-фармакологічні підходи до лікування хронічного гломерулонефриту.

Гломерулонефрит (ГН) — двобічне, переважно імуноопосередковане ураження нирок, головним чином клубочків із залученням у патологічний процес частково канальців, інтерстиціальної тканини та судин. Розрізняють первинний та вторинний ГН. Первинний (ідіопатичний) ГН — хвороба з первинним ураженням нирок. Вторинний ГН — ураження нирок у межах системного чи іншого захворювання, а також унаслідок лікувальних втручань.

Крок 1. Стіл № 7а, 7б, їжа молочно-рослинна, солі — 3–4 г/добу за відсутності набряків, білка — 1 г/кг маси тіла. Дієта складається головним чином з картоплі, рису й овочів (томатів, моркви, горіхів, капусти), хліба (безсольового), ягід, фруктів, меду і цукру. У гострий період призначають розвантажувальні дні: кавуновий — 1,5 кг/добу, банановий — 1,2 кг/добу, компотний — 1,5 кг/добу, гарбузовий — 1,2 кг/добу (печеного гарбуза).

Крок 2. Адекватна етіотропна терапія при стрептококовій інфекції: пеніцилін до 3 млн ОД/добу, напівсинтетичні пеніциліни (оксацилін, ампіцилін) до 2 млн ОД/добу, захищені пеніциліни (амоксицилін) 1 г/добу.

Крок 3. Патогенетичне лікування з пригніченням аутоімунних реакцій:

  • ГК преднізолон по 1 мг/кг за добу протягом 1,5–2 міс (інколи при нефротичному синдромі пульс-терапія метилпреднізолоном 1000 мг в/в протягом 3 днів);

  • імунодепресанти (краще за даними біопсії нирок): циклофосфамід 1 мг/кг/добу або хлорамбуцил по 0,15–0,2 мг/кг/добу протягом 2–6 міс;

  • пульс-терапія циклофосфамідом у дозі 0,75 г/м2 при цільовому рівні лейкоцитів 3,5–4•109/л;

  • комбіноване лікування преднізолоном і циклофосфамідом (знижують дозу ГК).

Крок 4. Корекція АТ при АГ із застосуванням нефропротекторів:

  • іАПФ каптоприл, еналаприл, лізиноприл, раміприл, а при підвищеному вмісті креатиніну в крові — фозиноприл або моексиприл (останні метаболізуються як у печінці (85%), так і виводяться нирками (15 %)) в оптимальних дозах;

  • БРА лозартан, валсартан, кандесартан в оптимальних дозах.

Крок 5. Антикоагулянтна та тромбоцитарна терапія:

  • гепарин вводять у дозі 15–20 тис. ОД п/ш 2–4 рази на добу впродовж як мінімум 3 тиж під контролем АЧТЧ. У кінці курсу гепаринотерапії зі зниженням дози препарату додають антикоагулянти непрямої дії [3]. Нині часто використовуються НМГ п/ш:

  • еноксапарин — 2000–4000–8000 анти-Ха-МО кожні 12 год із розрахунку 0,1 мг/10 кг маси тіла;

  • антиагреганти пентоксифілін, клопідогрель, дипіридамол (НПЗП не застосовують, оскільки їм притаманні нефротоксичні властивості; вони знижують синтез простагландинів, що регулюють клубочкову фільтрацію тощо).

Крок 6. Корекція порушень ліпідного обміну при нефротичному синдромі (аторвастатин, пітавастатин та симвастатин), фібрати.

Соседние файлы в предмете Клиническая Фармация