Алгоритм дій провізора при безсонні

Чи є у вас:

- відсутність сну протягом двох діб і більше;

- втрата свідомості, головокружіння;

- судоми;

- безсоння виникло на фоні загострення хронічного захворювання

236. Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні травматичних уражень шкірних покривів (порізи, садна, подряпини, опіки, обмороження). Алгоритм вибору оптимального безрецептурного ЛП, лікарської форми та шляху введення.

Мікротравми (порізи, садни, подряпини) не є приводом звертання до лікаря, а до провізора в аптеку. Провізор повинен вміти надати першу допомогу, грамотну консультацію і порекомендувати потрібні препарати.

Поріз – це пошарове пошкодження всіх шарів шкіри і навіть нижче лежачих тканин. Подряпина – це пошкодження епідермісу (поверхневого шару шкіри) лінійної форми, обмежене за площею. Садно – це значний за площею дефект поверхневих шарів шкіри.

Найчастіше причинами мікротравм є неуважне поводження з ріжучими предметами в побуті, при травмах. Подряпини можуть бути спричинені домашніми тваринами. Рани можна одержати від падіння на бите скло. Тоді в ній можна знайти чужорідні предмети (скло, дерево, каміння). У таких випадках рану треба показати лікареві, можливо доцільна рентгенограма. Вона тоді довго не заживає, а навпаки почервоніла і припухла. Небезпечні мікротравми у дітей – від синяків до рваних ран на підборідді чи розривів нижньої губи. Діти з мікротравмами повинні бути оглянуті лікарем для проведення відповідної обробки, для профілактики шрамів.

Тому при звертанні в аптеку особи з клопотанням про допомогу при мікротравмах необхідно з’ясувати інформацію про наступне: у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі); як давно виникла травма і скільки часу триває; яких заходів вжито перед зверненням до аптеки; які ліки вже застосовувались для полегшення стану.

Загрозливі симптоми при мікротравмах, які є обов’язковими для огляду лікарем:

• кровотечі (пульсуючі й яскравочервоні), сильно крововтрата (можливе пошкодження артерії);

• якщо кровотеча не припиняється через 15–20 хв після накладення пов’язки;

• травма на обличчі;

• поріз на кисті чи зап’ястку (можливе пошкодження сухожилків і нервів);

• коли розвинулось припухлість навколо рани, почервоніння, підвищилась температура;

• коли краї рани розходяться (рана довша 2 см), коли рана глибока (слід накласти шви);

• коли рана забруднена землею, гноєм, а протиправцеве прищеплення зроблене більше 5 років тому;

• коли рану неможливо вимити;

• коли вона довго не заживає ( можливість чужорідного тіла);

• при травмах голови, що супроводжуються нудотою, блюванням;

• при будь-яких ранах і порізах на обличчі і голові у дітей;

• якщо кровотеча, що виникла при травмуванні у дитини гострим предметом внутрішніх ділянок рота чи губи, не минає протягом 15 хв.

Термічні та хімічні пошкодження верхніх шарів шкіри

Опіки – це пошкодження тканин термічними факторами, хімічними речовинами, електричним струмом, сонячним промінням чи радіацією.

Найчастіше зустрічаються опіки шкіри, але можливі хімічні опіки порожнини рота і дихальних шляхів, рідше - стравоходу й шлунка.

Термічні опіки за своєю тяжкістю поділяють на 4 ступені:

I ступінь (легкий) – уражається епідерміс – поверхневий шар – почервоніння, набряк шкіри і біль.

II ступінь – уражається епідерміс і лежачі під ним шари шкіри. До вище описаних ознак додаються міхурі, наповнені прозорою рідиною.

III А – частковий некроз шкіри, який самостійно епітелізується.

III Б – некроз шкіри по всій глибині.

IV ступінь – обвуглення не тільки шкіри, але і підшкірно-жирової клітковини.

Хімічні опіки виникають при попаданні на шкіру, слизові чи всередину сильних неорганічних кислот, основ, солей тяжких металів. Кислоти викликають коагуляційний (сухий) некроз, основи – колікваційний (вологий) некроз. Клінічна картина складається з місцевих розладів і загальної інтоксикації від всмоктування хімічної речовини.

За ступенем тяжкості опіки є легкими, середньої тяжкості, тяжкі і крайнє тяжкі. Має значення і площа опеченої поверхні, вік, супутні захворювання. При опіку 10% поверхні тіла розвивається опіковий шок.

Для розрахунку площі попеченої поверхні використовують правило долоні – площа долоні складає 1% загальної поверхні тіла.

При зверненні за допомогою провізор повинен з’ясувати інформацію про наступне: у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі); тип опіку (термічний, хімічний, променевий, електричний); як давно виникло він виник і скільки часу триває; яких заходів вжито перед зверненням до аптеки; які ліки вже застосовувались для полегшення стану.

Будь-які опіки у дітей (особливо до 1 року) потребують звернення до лікаря!

“Загрозливими” симптомами при опіках, які вимагають втручання лікаря при термічному чи хімічному опіках є:

1. опіки ІІІ – IV ступенів;

2. утворення великих міхурів (більше 5см в діаметрі) на обширній площі;

3. поверхневі опіки більше 10% поверхні тіла;

4. ознаки опікового шоку – нудота, зміна АТ, озноб, блювання, задишка,

тахікардія, збуджений стан;

5. опіки у дітей;

6. хімічні опіки глотки, гортані, очей, стравоходу.

При сонячних опіках уваги лікаря потребують особи з порушеною свідомістю, сухістю у роті, порушеним сечовипусканням (оліго-, анурія), підвищення температури тіла до 39^о  С, зморщена шкіра, великі міхурі на обширній площі, сильний біль в місці опіку.

Обмороження – це місцеве пошкодження тканин, викликане низькими температурами. Спазм судин, формування внутрішньосудинних тромбів, порушення обміну речовин у тканинах – основні патогенетичні механізми розвитку некрозу тканин при обмороженнях.

Обморожуються при температурі нижче 0^о С пальці рук і ніг, ніс, вуха, підбородок, при температурі, вищій 0^о С в поєднанні з високою вологістю, можливі також контактні обмороження, коли був дотик до сильно охолоджених металевих предметів.

У залежності від глибини ураження шкіри існує 4 ступені обмороження (як і опіки). На відміну від опіків про істинну ступінь обмороження можна судити через кілька днів після зігрівання хворого.

“Загрозливими” симптомами при обмороженнях, що потребують консультації лікаря, є:

• біль, що не зменшується після зігрівання;

• набряк, поколювання і печіння шкіри;

• синюшний колір (після білого і червоного);

• міхурі, втрата пам’яті, зміна мови.

Акне(вугрова висипка) – це хронічне запальне захворювання сальних залоз і волосяних фолікулів, яке найчастіше зустрічається у підлітків і осіб молодого віку у вигляді що виступають над рівнем шкіри, невисоких за розмірами (d=3-5мм), часто з дрібними гнійниками та чорними цятками (камедонами). Як правило, виникають у людей з жирною шкірою. Сприяють розвитку вугрової хвороби генетична схильність, кількість сальних залоз, їх чутливість до андрогенів, активація сапрофітної флори у період статевого дозрівання у юнаків, гормональні зміни в організмі жінок (передменструальний період), підвищена вологість і t^o приміщень, що сприяють інфікуванню й пітливості обличчя, видавлювання гнійників, вживання галогеновмісних препаратів чи продуктів, жирних косметичних засобів, прийом контрацептивів, протисудомних препаратів.

Клінічно вугрі бувають у такому вигляді: відкритих комедонів (чорних точок в устях сальних залоз), закритих камедонів (білих просовидних підшкірних вузликів), папул (випуклих елементів червоного кольору), пустул (гнійничків), вузлів (підшкірних запалених елементів), кист (підшкірних порожнин з гноєм), рубців.

“Загрожуючими” симптомами, що вимагають лікарської допомоги, при вугровій хворобі є ураження обширних ділянок шкіри з підвищенням температури чи з розвитком регіонального лімфаденіту, чи депресивний стан пацієнта у зв’язку з хворобою, а також великі і болючі папули чи пустули.

При появі на шкірі яскравого кольору папул, що зливаються; міхурів великих розмірів (міхурниця), глибоких вузлів та інфільтратів із зміною кольору шкіри над ними (вузлувата еритема), ерозії та виразок; гнійників та гнійних кірок (імпетіго, стрепто- і стафілодермія, фурункул, карбункул), стійкої еритеми, келоїдних рубців необхідно звернутись за допомогою до спеціаліста-дерматолога. Такі симптоми можуть виникати при власне шкірних захворюваннях і бути проявами серйозних уражень, або системних патологій (червоний вовчак, туберкульоз, склеродермія, ревматизм) і потребують кваліфікованої діагностики і лікування не тільки місцевого, але й загального.