114. Особливості використання антагоністів кальцію при артеріальній гіпертензії.

Антагоністи кальцію (АК) — велика та неоднорідна за хімічною структурою та фармакокінетичними властивостями група препаратів, основним механізмом дії яких є здатність зворотньо блокувати проходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали в клітину. Вони знижують кальційзалежний тонус гладенької мускулатури коронарних, системних та легеневих артерій.

В останні роки АК знайшли широке застосування в різних галузях медицини, що пояснюється численністю фізіологічних процесів, які регулюються іонами кальцію. Вони мають високу клінічну ефективність поряд з відносно невеликою кількістю протипоказань до їх призначення та відносно невеликою кількістю побічних ефектів.

Препарати групи АК поділяють на такі групи:

• похідні фенілалкіламіну (верапаміл);

• похідні дигідропіридину (ніфедипін, амлодипін);

• похідні бензотіазепіну (дилтіазем);

• препарати іншої хімічної структури (дипротиверин, цинаризин).

Особливості та основні гуморальні ефекти АК:

• беруть участь у регуляції рівня реніну;

• зменшують стимульовану ангіотензином ІІ секрецію альдостерону (натрійуретична та діуретична дія препарату);

• знижують рівень катехоламінів у плазмі крові (характерно для недигідропіридинових).

Основними фармакологічними властивостями цієї групи препаратів є наступні.

6. Антигіпертензивна дія. В основі цього ефекту лежить вазодилатація, обумовлена прямим та опосередкованим впливом на стінку судин. Вони діють переважно на артеріоли, не впливаючи на тонус венозних судин, що сприяє профілактиці виникнення ортостатичної гіпотензії. Знижують тонус гладеньком’язових клітин у результаті блокади повільних кальцієвих каналів і зменшення току кальцію в клітини. Їх особливістю є здатність знижувати судинний тонус та артеріальний тиск без рефлекторного прискорення частоти серцевих скорочень, що пояснюється від’ємним хронотропним ефектом. Мають помірний натрійуретичний та діуретичний ефекти.

7. Негативний хронотропний ефект. Дозволяє застосовувати ці препарати при лікуванні ІХС, АГ, аритмій, так як блокують активність симпатико-адреналової системи. Здатність до зменшення частоти серцевих скорочень як основного клінічного маркера активації симпатико-адреналової системи є важливим компонентом антигіпертензивної, антиішемічної, антиаритмічної дії цих препаратів.

8. Негативний інотропний ефект. Дилтіазем займає проміжне положення між верапамілом та ніфедипіном за силою негативного інотропного ефекту. Ці препарати зменшують постнавантаження, поліпшують скоротливість міокарда через симпатичну стимуляцію, збільшують коронарний кровообіг, зменшують ішемію та позитивний вплив на діастолічну функцію серця. Їх особливостями є здатність сприяти регресії гіпертрофії лівого шлуночка зі зменшенням вмісту колагену в міокарді та зменшення жорсткості міокарда.

9. Антиішемічна, антиангінальна дія. Ця властивість реалізується через ряд механізмів, зокрема вазодилатацію та зниження загального судинного опору, поліпшення коронарного кровотоку, негативний хронотропний ефект, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні, негативну інотропну дію на міокард, вплив на функціональний стан епітелію.

10. Ренопротекторна дія. Поліпшують гемодинаміку нирок, збільшують нирковий плазмотік і швидкість клубочкової фільтрації.