124. Клінічна фармакологія коректорів метаболізму сполучної тканини.

Хондропротектори (ХП) -є структурними аналогами хряща і володіють рядом загальних властивостей: вони стимулюють синтез хондроцитами сульфатованих і несульфатованих протеогліканів, знижують активність лізосомальних ферментів у хрящовій тканині і синовіальній рідині, гальмують катаболічні процеси в хрящі і т. д.

Механізм діїхондропротекторів: регуляція метаболізму хондроцитів (збільшення синтезу глікозаміногліканів і протеогліканів); зростання резистентності хряща до дії ферментів, що руйнують суглобовий хрящ: активація анаболічних процесів матриксу хряща; пригнічення ензимів, що викликають дегенерацію суглобового хряща. Головним діючим компонентом препаратів є глікозаміноглікани. Вони мають здатність нагромаджуватися в суглобовому хрящі при введенні їх ззовні.

Румалон(сульфатовані протеоглікани та глікозоаміногліканові-пептидні комплекси, екстраговані з хрящової тканини і червоного кісткового мозку молодих тварин) призначають внутрішньом'язово тричі на тиждень; на перше введення - 0,3 мл, на друге - 0,5 мл, надалі - по 1 мл. Курс лікування триває 5-6 тижнів. Повторні курси проводять через 6-8 місяців.

Артепарон (глікозоаміноглікани, екстраговані з трахеальних хрящів молодих бичків) вводять дом'язово по 0,5 - 1,0 мл тричі на тиждень упродовж 7-8 тижнів або внутрішньосуглобово 2 рази на тиждень упродовж 5 тижнів. За необхідністю лікування повторюють через 3 місяці.

Гіалган(гіалуронова кислота) - в 2мл вміщується 20 мг препарату. Вводиться внутрішньосуглобово 1 раз на тиждень; на курс - 5 ін'єкцій.

Більші переваги мають препарати, що застосовуються перорально. До цієї групи відносять препарати структум, терафлекс, артрон і дона.

Структум(хондроїтин сульфат натрію) випускають в капсулах, що вміщують 500 мг хондроїтин сульфату. Призначають по 2 таблетки 2 рази на день. Курс терапії триває 2-3 міс, повторні курси 2-3 рази на рік.

Протиподагричні препарати. Недостатнє вивчення етіології подагри зумовлює ту обставину, що терапія захворювання нині обмежується заходами патогенетичного та симптоматичного характеру. Лікування подагри спрямовується загалом на попередження та зняття гострого приступу; лікування гіперурикемії, відкладень уратів у тканинах та їх розсмоктування; терапію хронічного поліартриту та позасуглобових уражень, зв'язаних з подагрою. За допомогою сучасних лікувальних препаратів можливо швидко угамувати гострий приступ подагри, а також нормалізувати вміст сечової кислоти у сироватці у більшості хворих за умови застосування відповідних препаратів протягом усього життя. Безсимптомна гіперурикемія вимагає лікування лише у випадку, якщо вміст сечової кислоти в сироватці крові досить значний — постійно понад 0,54 ммоль/л, і, отже, наявний значний ризик виникнення гострого нападу або утворення каменів з уратів. При гіперурикемії нижче 0,54 ммоль/л, що не супроводжується клінічними симптомами подагри, лікування є зайвим.

Класифікація.Усі протиподагричні препарати, що застосовуються для довготермінового лікування подагри, поділяють на засоби, які зменшують синтез сечової кислоти шляхом інгібування ферменту ксантиноксидази, що перетворює гіпоксантин в ксантин, а цей останній в сечову кислоту — урикодепресивні препарати (урикоінгібітори), і засоби, що підвищують екскрецію сечової кислоти шляхом збільшення секреції та зменшення реабсорбції уратів у ниркових канальцях — урикозуричні препарати (урико-елімінатори).