Алгоритм вибору хворих для обов’язкового направлення до лікаря

У першу чергу треба довідатися, чи виникнення болю в суглобах пацієнт пов’язує з травмою чи різкими рухами. Якщо так, то з’ясувати чи рухи в суглобі супроводжуються болем. Причиною болю може бути бурсит (запалення суглобової сумки), а також пошкодження м’яких тканин (м’язів, зв’язок). У такому випадку потрібно забезпечити спокій суглобу, призначити НПЗС (вольтарен). Якщо протягом 2-3 днів стан пацієнта не покращився обов’язково звернутись до лікаря!

У випадку, коли рухи в суглобі супроводжуються сильним болем, наявна деформація суглоба – негайно звернутись до лікаря! Якщо ні, то з’ясувати чи не було в анамнезі перенесене якесь інфекційне захворювання. Якщо так, то біль в яких суглобах турбує (великих чи дрібних), чи супроводжується набряком, відчуттям ранкової скутості, підвищенням температури тіла, почервонінням шкіри над ураженим суглобом, хрустом в суглобі. Якщо так, то потрібно негайно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу та лікування. Для тимчасового полегшення болю можна застосувати безрецептурний НПЗС (диклофенак, нурофен).

7.2. Напрямки і засоби симптоматичної лікарської терапії суглобового та м’язового болю

Для симптоматичного лікування суглобового та м’язового болю використовують НПЗС і знеболюючі засоби.

Алгоритм розпитування провізора хворого при виборі безрецептурного препарату для лікування болю в суглобах (за в.П.Черних, і.О.Зупанцем і в.О.Усенко, 2002).

Ви перенесли недавно якесь інфекційне захворювання?

Вам слід звернутися до лікаря. Після перенесеної інфекції можливе виникнення реактивного артриту (запального захворювання суглобів), не варто також виключати можливість ревматизму.

Суглоб гарячий на дотик, шкіра над ним червона, блискуча?

НПЗС і знеболюючі засоби володіють протизапальним, анальгезивним і жарознижувальним ефектами. Однак слід пам’ятати про негативний вплив на метаболізм суглобового хряща: спочатку полегшення стану (зменшення болю, збільшення об’єму рухів), а потім погіршення функції суглобів через руйнування хряща під дією НПЗС – ацетилсаліцилової кислоти, індометацину, піроксикаму й фенілбутазону.

Диклофенак володіє хондронейтральним ефектом, ібупрофен, кетопрофен, парацетамол – слабо вираженим хондропротекторним ефектом.

При застосуванні НПЗС можливий також розвиток специфічного ускладнення – НПЗС-гастропатії, яке проявляється ураженням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту з розвитком диспепсичних проявів (нудота, блювання, зниження апетиту), утворення виразок і кровотечі, що описано у розділі 2, главі 3.

Вираженою ульцерогенною дією володіють такі препарати, як ацетилсаліцилова кислота, індометацин, піроксикам; слабо вираженою – парацетамол, диклофенак. Практично не володіють пошкоджуючою дією на шлунок мелоксикам, целекоксиб, німесулід (рецептурні препарати).

Профілактику гастропатій можна здійснити шляхом вживання кишковорозчинних і ректальних форм; сумісним застосуванням захисників ШКТ (сукральфат, синтетичні аналоги простагландинів) і застосуванням селективних інгібіторів ЦОГ-2.

Безрецептурні препарати для лікування м’язового і суглобового болю при місцевому застосуванні здійснюють протизапальну й анальгезуючу дії, що зменшує набряк суглобів і навколосуглобових тканин, покращує місцевий кровообіг шляхом впливу на агрегацію тромбоцитів. Це наступні препарати:

1. Апізартрон – мазь з бджолиною отрутою, метилсаліцилатом, алілізотіоціанатом, яка володіє протизапальною, гіпертермічною, судинорозширюючою, місцевоподразнюючою, відволікаючою діями.

2. Гевкамен – мазь з ментолу, камфори, олій – евкаліптової, гвоздикової, м’ятної з ефектами, як апізартрон, за винятком гіпертермічного.

2. Нейрон – комплекс вітамінів В₁, В₂, В₆, В₁₂.

3. Неуробекс – драже вітамінів В₁, В₂, В₆, В₁₂.

4. Фіналгон – мазь з ваніліламіду, кислот нонілової й нікоти­нової з судинорозширюючим, місцевозігріваючим, відволікаючим ефектами, покращує кровотік в уражених тканинах.

5. Денеболь гель у складі – рофекоксиб, олія льону, метилсаліцилат, ментол, феноксиетанол.

6. Диклак гель, адмірал, вольт арен, диклоран, наклофен, олфен – (в 1 г гелю – 0,05 г диклофенаку натрію) в гелі, який не можна наносити на поверхню ран. При втиранні можлива гіперемія й лущення шкіри, а при передозуванні – головний біль, неприємні відчуття в епігастрії. Можлива фотосенсибілізація. Протипоказаний при непереносимості НПЗП. Не рекомендований дітям. Наносять на уражене місце 3-4 рази на день.

7. Диклофен гель – в 1г гелю – 0,03 г диклофенаку і ментол. Побічні ефекти, як у препарата під п.6.

8. Солпафлекс – капсули з 0,3г ібупрофену.

9. Фастум гель, кетопрофен – 2,5% гель кетопрофену. Наносять на уражене місце 3-4 рази на день. Побічні ефекти - при втиранні можлива гіперемія й лущення шкіри, а при передозуванні – головний біль, неприємні відчуття в епігастрії.

10. Наклофен – ( в 1г гелю – 0,03 г диклофенаку натрію).

11. Бутадіон – мазь - в 1г- 0,05г фенілбутазону.

12. Ібалгін– 5% крем ібупрофену.

13. Долоксен - 1% гель диклофенаку натрію.

14. Кетонал - 5% крем кетопрофену.

15. Фіналгель, ревмадор, - 0,5% гель піроксикаму, який при втиранні в шкіру може дати свербіж. Протипоказаний при непереносимості НПЗП..

16. Фелоран - 1% гель диклофенаку натрію.

17. Нурофен - 0,2г капсули ібупрофену.

18. Олфен гель - 1% гель диклофенаку натрію.

19. Імет – таблетки - 0,4г ібупрофену.

20. Індометацин, метіндол - 5%, 10% мазь індометацину. Побічні ефекти, як у кетопрофену.

21. Бутадіон (діюча речовина фенілбутазон) – мазь, яку не можна наносити на поверхню ран. При втиранні можлива гіперемія й лущення шкіри, а при передозуванні – головний біль, неприємні відчуття в епігастрії.

22. Терморевмон (діюча речовина етофенамат) у гелі, протипоказаний дітям, вагітним і лактуючим жінкам, побічні ефекти, як у бутадіону.

23. Ібупрофен, дипреліф, доліт – гель з діючою речовиною ібупрофеном , який не можна наносити на поверхню ран. При втиранні можлива гіперемія й лущення шкіри, а при передозуванні – головний біль, неприємні відчуття в епігастрії. Наносять на уражене місце 3-4 рази на день. Не рекомендований дітям і вагітним. Підсилює дію антикоагулянтів.

24. Бен-Гей, Бом–Бенге - мазі з метилсаліцилату і ментолу, які не можна наносити на поверхню ран. При втиранні можлива гіперемія й лущення шкіри, шкірні алергічні реакції, а при передозуванні – головний біль, неприємні відчуття в епігастрії, дзвін у вухах, у дітей – гіпертермія і гіперглікемія.

245. Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні болю голови. Алгоритм вибору оптимального безрецептурного ЛП, лікарської форми та шляху введення.

Біль голови – це неприємне відчуття, локалізоване від брів і до шийно-потиличної ділянки.

Кістки черепа і речовина мозку не мають больових рецепторів. Біль виникає при подразненні больових рецепторів у шкірі, підшкірній кліт­ковині, в судинах м’яких покривів голови, надкісниці черепа, оболонках мозку, внутрішньочерепних артеріях, венах і венозних синусах. Біль виникає при розтягненні або стисненні структур, що містять больо­ві рецептори.

Найпоширеніші причини болю голови - це емоційне чи фізичне напруження, інфекційні захворювання з інтоксикацією, запалення додаткових пазух носа, глаукома, близорукість, гіпертонічний криз, захворювання головного мозку і чутливих нервів, гормональні порушення (гіпоглікемія, передменструальний синдром), залізодефіцитна анемія, мігрень, психічні захворювання, нераціональний прийом ліків, отруєння.

Ліки, що викликають біль голови – це алкалоїди спорині; анальгетики і НПЗС; антимікробні засоби; Н2-блокатори (ранітидин, циметидин); нітрати; гіпотензивні засоби (антагоністи кальцію, метилдофа, резерпін); дипірідамол; інгібітори МАО; нітразепам; пероральні контрацептиви; симпатоміметики; теофілін; барбітурати; кофеїн.

Діагностика такого стану вимагає детально зібраного анамнезу. Профілактика – раціональний вибір препарату, поступова відміна препарату, який дає синдром „рикошета”.

У межах відповідального самолікування безрецептурними препаратами можна лікувати первинні за етіопатогенезом розвитку болі голови, які не є загрозливими для життя і здоров’я пацієнта.

Потребують негайної консультації лікаря: хронічний біль, який раптово змінив свій характер чи частоту приступів; біль після травми голови (навіть після кількох днів чи тижнів); біль з раптовим зниженням чутливості в кінцівках, втратою мови чи свідомості; біль, якого ще пацієнт ніколи не відчував.