14. Критерії ефективності лп. Групи критеріїв ефективності.

Критеріями ефективності лікарських засобів можуть бути:

     прямі клінічні ефекти (зміна фізіологічних і біохімічних параметрів, на які була спрямована дія ЛЗ: зниження артеріального тиску, зниження рівня глюкози в крові, усування симптомів захворювання та ін.);

     побічні клінічні ефекти (зниження частоти ускладнень, числа повторних госпіталізацій та ін.);

     зміна показників здоров'я в групі, на яку спрямована дія препарату (смертність, подовження життя, інвалідизація тощо);

     зміна якості життя, обумовленої здоров'ям.

15. Критерії переносимості лп. Групи критеріїв переносимості.

При оцінці переносимості враховується максимальна кількість показників, що характеризують стан здоров’я пацієнта (добровольця), та відстежується динаміка їх зміни до, під час і після прийому тестового ЛЗ.

критерій «побічні реакції/побічні явища» включає будь-які скарги добровольців на самопочуття, головний біль, запаморочення, слабкість, нездужання, алергічні реакції, нудоту, блювоту, діарею, запор, прискорене сечовипускання, сухість у роті, підвищення температури тіла тощо;

критерій «фізикальний огляд»;

критерій «клінічний стан» включає такі показники як артеріальний тиск (АТ), частота серцевих скорочень (ЧСС), електрокардіограма (ЕКГ), термометрія тощо; критерій «загальний аналіз сечі»;

критерій «лабораторні дослідження крові» включає такі показники як загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, коагулограма.

16. Взаємодія лп. Види взаємодії. Клінічне значення взаємодії ліків.

17. Фармакодинамічний синергізм і фармакокінетичний синергізм. Можливості його використання в клінічній практиці.

СИНЕРГІЗМ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН (грец. synergeia — сприяння, співучасть) — наслідок дії спільного використання лікарських речовин, що проявляється в сумації або потенціюванні ефекту окремо взятих речовин. Спостерігається при одночасному або послідовному використанні лікарських речовин. С.л.р. розглядається як адитивний, якщо кінцевий ефект дорівнює сумарному ефекту кожного з компонентів комбінації лікарських речовин (сумація ефектів). Коли лікарські речовини викликають спільний ефект, що перевершує суму ефектів кожної речовини окремо, кінцевий результат оцінюється як потенційований синергізм (англ. potentiate — посилювати).

В основі С.л.р. лежить вплив однієї речовини на фармакокінетику та (або) фармакодинаміку іншої. С.л.р. базується на фармакокінетичній взаємодії ліків, може бути результатом: прискорення всмоктування (напр. прискорення всмоктування алкалоїдів у ШКТ при сукупному використанні їх з антацидними ліками); затримки всмоктування (напр. прокаїну з підшкірної клітковини за наявності епінефрину); витискування однієї речовини іншою із зв’язку з білками плазми крові (напр. глюкокортикоїдів саліцилатами);

С.л.р., що ґрунтується на фармакодинамічній взаємодії, може бути результатом незалежної дії речовини на різні функціонально значущі біосубстрати (ферменти, мембранні та цитоплазматичні рецептори, іонофори). Синергізм кардіотонічної дії епінефрину та кофеїну пов’язаний з накопиченням у міокарді циклічного аденозинмонофосфату, що зумовлено активацією адреналіном аденілатциклази та інгібуванням фосфодіестерази під впливом кофеїну.