35. Гіпертонічний криз. Відмінності клінічної симптоматики гіпертонічних кризів.
Гіпертонічний криз — раптове підвищення систолічного та діастолічного АТ у хворих із гіпертонічною хворобою або симптоматичною АГ, яке супроводжується порушенням роботи вегетативної нервової системи з наступними гуморальними реакціями:
-
психоемоційне напруження;
-
різкі метеорологічні перепади;
-
вживання алкоголю;
-
споживання значної кількості солі;
-
різка відміна певних антигіпертензивних засобів (блокаторів β-адренорецепторів, клофеліну).
При ГК пацієнт нерідко відчуває занепокоєння, страх, тремор, озноб, гіперемію, іноді — набряк обличчя, погіршення зору, повторні напади блювання, неврологічні порушення з дисоціацією рефлексів на верхніх і нижніх кінцівках тощо. Ці зміни можливі при підвищенні як систолічного, так і діастолічного АТ.
Розрізняють ускладнений та неускладнений ГК. Ускладнений (критичний, екстрений, загрозливий для життя) ГК асоційований з гострим, потенційно фатальним пошкодженням органів-мішеней з розвитком у хворого гострої гіпертонічної енцефалопатії, гострого порушення мозкового кровообігу, гострої лівошлуночкової недостатності (серцевої астми, набряком легень), гострого коронарного синдрому (інфаркту міокарда, нестабільної стенокардії), розшаровуючої аневризми аорти, еклампсії, тромбозу та емболії різних артерій, гострої ниркової недостатності тощо.
Неускладнений (некритичний) ГК характеризується істотним підвищенням рівня АТ, невеликою кількістю симптомів, не супроводжується гострим ураженням органів-мішеней. Неускладнений ГК відзначається малосимптомним перебігом при тяжкій і злоякісній АГ без гострих ускладнень, великих опіках, ятрогенній АГ, передопераційній АГ, гострому гломерулонефриті з АГ тяжкого ступеня, кризі при системних захворюваннях сполучної тканини
36. Основні симптоми хронічної серцевої недостатності.
Серцева Недостатність – клінічний синдром із характерними скаргами (наприклад, задишка, набряк кісточок, слабкість), що можуть супроводжуватися певними об’єктивними ознаками (наприклад, збільшеним тиском в яремних венах, крепітацією у легенях, периферійними набряками).
Синдроми:
Синдром слабкості синусового вузла Гіпотиреоз, Гострий коронарний синдром.
37. Основні симптоми порушень ритму серця.
Аритмі́ї се́рця (грец. α — не і ρυθμος — ритм) — група порушень діяльності серця, пов'язаних з розладом ритмічності, послідовності та сили скорочень серцевого м'яза.
Аритмії серця зумовлені порушенням його властивостей (автоматизму скорочень, збудливості, провідності). Їх спостерігають при багатьох захворюваннях, зокрема при хворобах серця (міокардит, міокардіосклероз тощо), при порушеннях нервової регуляції серця, що не супроводиться патологічними змінами серцевого м'яза тощо.
Симптоми:
Найбільш поширеним симптомом аритмії є усвідомлення патологічного серцебиття. Це можуть бути нечасті, часті або безперервні серцеві скорочення. Деякі з цих аритмій нешкідливі (хоча вони і відволікають увагу пацієнтів), але деякі з них можуть призвести до несприятливих наслідків.
Частіше всього аритмії не викликають симптомів і не пов'язані з підвищеною смертністю. Проте деякі безсимптомні аритмії спонукають виникнення побічних ефектів. Такі приклади включають підвищений ризик згортання крові в порожнинах серця та підвищений ризик недостатньої крові, що надходить до серця через слабке серцебиття. Інші підвищені ризики - емболізація та інсульт, серцева недостатність та раптова серцева смерть.
Якщо аритмія призводить до серцебиття, яке є занадто швидким, занадто повільним або занадто слабким, щоб забезпечити потреби організму, це проявляється як зниження артеріального тиску і може спричинити запаморочення, втрату свідомості або загальмованість.