80. Відповідальість за порушення законодавства.

За порушення законодавства в галузі охорони і використан­ня об'єктів тваринного світу може застосовуватись криміналь­на, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відпо­відальність.

Кримінальна відповідальність встановлена Кримінальним кодексом України за наступні злочинні діяння, об'єктом пося­гання яких виступають відносини в галузі раціонального ви­користання і охорони тваринного світу: незаконне полювання (ст. 248), незаконне заняття рибним, звіриним або іншим вод­ним добувним промислом (ст. 249), проведення вибухових ро­біт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250), по­рушення ветеринарних правил (ст. 251).

Адміністративна відповідальність застосовується за вчи­нення адміністративних правопорушень, передбачених стаття­ми 85 (порушення правил використання об'єктів тваринного світу), 85^і (виготовлення та збут заборонених знарядь добу­вання об'єктів тваринного або рослинного світу), 86^і (експлуа­тація на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням), 87 (порушення вимог щодо охо­рони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин), 88 (незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тварин­ного і рослинного світу), 88^і (порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного чи рослинного світу, правил утри­мання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах), та ін.

Цивільно-правова відповідальність базується на загальних положеннях Цивільного кодексу України і передбачає обов'я­зок відшкодування заподіяної об'єктам тваринного світу шко­ди. Розмір відшкодування визначається за встановленими та­ксами і методиками.

Дисциплінарна відповідальність застосовується до праців­ників підприємств, установа, організацій, винних у невиконанні покладених на них трудових обов'язків, пов'язаних із забезпе­ченням раціонального використання і охорони тваринного сві­ту та застосовується в порядку, визначеному Кодексом законів про працю України.

81. Атмосферне повітря як об'єкта екологічного права

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важ­ливих компонентів навколишнього природного середовища. Воно служить надійним захистом від шкідливих космічних ви­промінювань, визначає клімат конкретної місцевості і планети в цілому, здійснює вирішальний вплив на здоров'я людини та її працездатність, на життєдіяльність рослинного і тваринного сві­ту. Атмосферне повітря виконує також геологічні, екологічні, тер-морегулюючі, енергоресурсові, господарські та інші функції¹.

Об'єктом екологічного права і правової охорони виступає атмосферне повітря. Його нормативне визначення на сьогодні закріплене в ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме: атмосферне повітря — життєво важливий ком­понент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, вироб­ничих та інших приміщень. Слід зауважити, що абсолютно іден­тичне визначення атмосферного повітря закріплене у відповід­ному законі Російської Федерації.

Ознаками атмосферного повітря в контексті його регулю­вання нормами екологічного права є наступні:

• як видно із змісту його законодавчого визначення, атмо­сферне повітря — це природна суміш газів, що вказує на його природне походження;

• воно є необхідною умовою існування людини, тобто ви­конує функції життєзабезпечення;

• воно є складовою навколишнього природного середови­ща і нерозривно з ним пов'язане (як зазначено в Законі «... що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших примі­щень»). Зокрема норми, що визначають вимоги до якості виробничого середовища (повітря виробничих приміщень) є скла­довими інституту охорони праці в трудовому праві.

Особливості атмосферного повітря як природного об'єкта зумовлюють особливості його правового режиму.

По-перше, це особливості встановлення власності на атмо­сферне повітря. Однак чи можна встановлюва­ти власність на атмосферне повітря, якщо його не можне виокре­мити, обмежити, виділити і тим самим реалізувати правомочнос­ті володіння і розпорядження. Ще римські юристи вказували на те, що є речі, які за своєю природою не можуть бути чиїмось. До таких речей вони відносили річки та повітря.

По-друге, на відміну від інших природних об'єктів, атмосфер­не повітря не підлягає обліку. Він представляє собою облік об'єктів (під­приємств, установ, організацій та громадян — суб'єктів підпри­ємницької діяльності), які справляють або можуть справити пгкід-ливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмо­сферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

По-третє, на відміну від інших природних об'єктів, в зако­нодавчому регулюванні яких значну питому вагу займають нор­ми, що регулюють порядок їх використання, стосовно атмосфер­ного повітря законодавство практично не містить норм про його використання.

По-четверте, законодавство щодо атмосферного повітря ре­гулює, в основному, охоронні відносини, які спрямовані на по­передження негативного впливу на атмосферне повітря, покра­щання якісного складу атмосферного повітря. При цьому охо­ронні вимоги спрямовані не до користувачів (як це традиційно для інших природних об'єктів), а до будь-яких господарюючих суб'єктів, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з викорис­танням атмосферного повітря, але спричиняє негативний вплив на нього.

По-п'яте, враховуючи специфіку атмосферного повітря як природного об'єкта, що перебуває в постійному русі і перено­ситься на різні відстані, не обмежуючись кордонами однієї дер­жави, саме щодо нього, як щодо жодного іншого об'єкта, акту­альним і ефективним є міжнародне співробітництво з питань його охорони.