67. Відповідальність за порушення водного законодавства

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства особи,винні у:

• самовільному захопленні водних об'єктів;

• забрудненні та засміченні вод;

• порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

• руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку при будівництві й експлуатації автошляхів залізниць та інших інженерних комунікацій;

• введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;

• недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

• самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

• порушенні правил ведення державного обліку вод або перекручуванні чи внесенні недостовірних відомостей у документи державної статистичної звітності;

• пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

• незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливову каналізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод;

• використанні земель водного фонду не за призначенням;

• неповідомленні (прихованні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

• відмові у наданні (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;

• порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення і несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

68. Ліси та нелісова рослинність як об’єкт правового регулювання використання, відновлення та охорони

Ліс це унікальне природне явище. За своїми біологічними ознаками він являє собою сукупність дерев, чагарників, іншої лісової рослинності (трави, мохів, лишайників тощо), ґрунтового покриву, що взаємопов’язані і впливають одне на одне та на довкілля.

У цьому значенні поняття лісу співвідноситься із поняттям рослинного світу як спеціальне із загальним. Так, рослинний світ – це сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угрупувань на певній території. Об’єктами рослинного світу є дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними угрупування.

Природні рослинні ресурси в залежності від їх екологічної, господарської, наукової, оздоровчої, рекреаційної цінності та інших ознак поділяються на

- природні рослинні ресурси загальнодержавного значення;

- місцевого значення.

Ліс – це також середовище проживання диких тварин у всьому їх видовому та популяційному різноманітті. Лісу належить вагома роль у підтриманні гідрологічного режиму рік, у попередженні ерозії та псуванні грунтів, у боротьбі із суховіями, у регулюванні кислотного балансу в атмосфері, а також створенні необхідних умов проживання на землі. Отже, ліс виконує наступні функції:

регулювання клімату;

захист довкілля;

захист грунтів;

водоохоронна;

санітарно-гігієнічна;

оздоровча;

рекреаційна.

Юридичне поняття лісу пов’язане з поняттям лісового фонду, який складається з усіх лісів на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них (ст. 1 ЛК).

Поняття лісового фонду України уточнюється через такі поняття як лісова ділянка – це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до ЛКУ для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

земельна лісова ділянка – земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Оте, до лісового фонду належать лісові ділянки, в т. ч. захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га.

До лісового фонду не належать:

зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

окремі дерева та групи дерев, чагарники на с/г угіддях, присадибних, дачних та садових ділянках.

Ст. 6 ЛК виділяє поняття лісових ресурсів, якими є

деревина,

технічна і лікарська сировина,

кормові, харчові та інші продукти лісу;

корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню н.п.с. та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

У відповідності із новим лісовим законодавством здійснюється т.зв. функціональний поділ лісів. Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням поділяються на:

захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та ін. захисні функції);

рекреаційно-оздоровчі ліси;

ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

експлуатаційні ліси.

Перші три категорії лісів складають ліси із особливим режимом користування

У лісах можуть бути виділені особливо захисні лісові ділянки з режимом обмеженого лісокористування. Вони виділяються територіальними органами Держкомлісгоспуза поданням лісовпорядних організацій і погодженням з територіальними органами Мінприроди. Нормативи, за якими виділяються особливо захисні лісові ділянки.