Мал.84. Електричний таль:

а — зовнішній вигляд; 6 — схема: 1 — магнітний пускач; 2 — електродвигун для пересування; З — рейка; 4 — ходовий візок; 5 — електродвигун для підйому; 6 — корпус вантажного механізму; 7— канат; 8 — підвіска; 9 — кнопки керування

                      

 

Мал.85 . Електричний візок:

І — ведучий міст; 2 — пружинні амортизатори батареї; 3 — виковий роз'єднувач; 4 — ресорні пружини; 5 — кронштейн; б — ящик електроприладів; 7 — ведений міст; 8 — карданний вал

 

 

                      

 

 

Мал.86. Вантажні візки:

а — ТГ-І25;б — ТГМ-125;в — ТГ4000М;г— ТБ-400;д — ТГВ-500М; е — ТГ-50

 

Характеризуються вантажопідйомністю від 50 до 3200 кг. Кожний тип візків має буквенно-цифрову індексацію, де буквами позначають призна­чення, а цифрами — вантажопідйомність.

Візок ТТВ-500М (мал.86., д) з гідравлічним підйомом вилок вантажопідйомністю 500 кг призначається для переміщення ванта­жів у тарі, укладених на стандартних піддонах. Складається з двох підйомних вилок з установленою на них поворотною опорою, на якій закріплюється ручний плунжерний гідравлічний насос. Пово­ротна опора сполучена з поршневим гідроциліндром і масляним баком. На ній встановлено два колеса з гумовими шинами. Шток гідроциліндра закріплюється на рамі підйомних вилок. Підйомні вилки — це П-подібна ходова рама. На кінцях вилок встановлено чотири шарнірних колеса (парами — одна за одною). Висота підйому вантажу над рівнем підлоги становить 125 мм, маса візка — 73 кг.

Вантажно-розвантажувальні і штабелювальні машини призначаються для заванта­ження транспортних засобів, їх розвантаження, а також для прове­дення вантажно-розвантажувальних робіт на складах. Залежно від конструктивних особливостей вони поділяються на електричні навантажувачі, автомобільні навантажувачі й електричні штабелери.

 

Електричні навантажувачі призначаються для транс­портування і штабелювання товарів в ящиках, мішках і коробах, укладених на однонастильні або двонастильні піддони, товарів удрібній упаковці і сипких вантажів у контейнерах. Електронавантажувач має такі основні вузли: кузов машини з рамою; вантажо­підйомний механізм; передній (ведучий) і задній мости; елект­родвигун; апаратуру керування навантажувачем. Як джерелом енергії користуються акумуляторною батареєю. На всіх вилкових навантажувачах загального призначення використовується чотири­колісна схема ходової частини, колеса — гумові. Це забезпечує стійкість машини при відносно великій висоті штабелювання і швидкості пересування. Триколісна схема застосовується у спе­ціальних вилкових навантажувачах підвищеної маневреності для роботи у вузьких проходах.

Граничні рекомендовані відстані транспортування вантажів ста­новлять до 100—200 м, вантажопідйомність — від 250 до 5000 кг, висота підйому вилок —до 4,5 м, швидкість руху — 20 км/год.

Універсальність електронавантажувача забезпечується змінними вантажозатискними пристосуваннями: кантувачем, бічним затиска­чем, вилковим затискачем, стрілою, ковшем.

 

Автонавантажувач є вантажно-розвантажувальною машиною з двигуном внутрішнього згоряння для виконання склад­ських операцій на відкритих складах і майданчиках. Складається автонавантажувач з корпусу, вантажопідйомника з вилками, гідроприводу для підняття вантажопідйомника, рульового керування й силового органу. Наявність знімних вантажозатискних пристосу­вань (штирів грейдерів, ковшів, бічних затискачів, кранових стріл), відносно висока маневреність, здатність транспортування вантажів на території баз — відмітна особливість автонавантажувачів. На оптових   базах   і  складах  споживчої  кооперації  найпоширеніші.

 

 

        

Експлуатація підйомно-транспортного обладнання

Ефективне використання підйомно-транспортного об­ладнання передбачає дотримання правил його експлуатації, ви­сокоякісно і своєчасно виконувані технічне обслуговування і ремонт. У широкому розумінні експлуатація обладнання — це не лише виконання робіт з його безпосереднім використанням, а й комплекс різноманітних заходів, здійснюваних для підтримки тривалої працездатності і надійності обладнання, здобуття необхідної ефективності від його застосування.

Власне експлуатація — це сукупність цілеспрямованих при­йомів і способів технічного характеру, пов'язаних з безпосереднім використанням обладнання за призначенням. Тривалість і без­відмовність роботи обладнання залежать від дотримання правил його експлуатації і технічного використання, викладених в експлуатаційно-технічній документації (настанови, інструкції, пас­порти).

За організацію експлуатації і технічного обслуговування облад­нання відповідають спеціалісти ремонтно-монтажних комбінатів і адміністрація підприємства. Всі вантажопідйомні машини і вантажозатискні пристосування мають бути оглянуті і випробувані. Необхідно мати дозвіл на запуск їх у роботу, який видається органами Держтехнагляду (на обладнання, що реєструється в цій Інспекції") або особою, яка здійснює в даній організації нагляд за обладнанням, що не підлягає реєстрації в органах Держтехнагляду. Підставою для видачі дозволу є документація заводу-виготовника і результати технічного огляду.

Вантажопідйомні машини, а також знімні вантажозатискні при­стосування, що не реєструються в органах Держтехнагляду, мають індивідуальний номер, під яким вони записуються в журнал обліку кооперативної організації або підприємства.

Вантажопідйомні машини, якими постійно користуються, мають періодично оглядатися — не рідше, ніж один раз на рік спеціальним працівником з нагляду. Результати технічного огляду записуються в паспорт машини з позначенням терміну наступного огляду.

На вантажопідйомних машинах забороняється працювати: неатестованим особам; у випадках, якщо не призначені особи, відповідальні за справний стан і безпечне проведення робіт;

            Реєстрації підлягають усі підйомні пристрої з електричним приводом ван­тажопідйомністю 150 кг і вище (крани усіх типів, тельфери, електричні ліфти, підйомники, лебідки). Реєстрації не підлягають ручні підйомні механізми, автона­вантажувачі і штабелеукладачі, а також електричні підйомні пристрої ванта­жопідйомністю менше ніж 150 кг. закінченні терміну технічного огляду; до усунення порушень, вказаних у приписах органів нагляду; за відсутності захисного заземлення. Перед початком роботи вантажопідйомних кранів потрібно провести контрольні рухи механізмів і гальм. Підйом і спуск вантажів краном здійснюється за встановленими сигналами. Ван­таж має переноситися без ривків, забороняється переносити ван­таж над службовими приміщеннями та перебувати під піднятим вантажем.

Шахти ліфтів повинні мати огорожу з усіх боків і на усій висоті. Для попередження можливості відкривання дверей шахт і ліфтів при русі обладнують блокувальні контакти. Керування вантажними ліфтами має бути зовнішнім. При використанні для транспортування вантажів самохідних візків, електрокарів, штабелеукладачів слід забезпечити їх звуковою сигналізацією, надійними гальмами, справність яких перевіряється перед початком робіт. Швидкість руху самохідних механізмів усередині складських приміщень не може перевищувати 6 км/год при русі по головних проходах і 3 км/год — при русі по допоміжних. Перед початком роботи на пересувних конвеєрах і транспорте­рах перевіряється правильність їх установки і стійкість. Установлю­ють їх так, щоби було передбачено проходи вздовж транспортера завширшки не менше ніж їм. Під час роботи транспортера стрічка або пластинчастий настил мають завантажуватись рівномірно, вага одного місця, а також вага вантажу, що встановлений на транспортері, має не перевищувати допустимих показників. Не можна виправляти на ходу нестійко встановлений вантаж, а також вантаж, що застряг. Вимикати електродвигун можна лише після того, як вантаж, що пере­міщується, повністю зійде зі стрічки. Перед роботою  блоків, лебідок, тельферів механізми уважно оглядають. Прикріплювати стропи до вантажу слід дуже акуратно. Перебувати під вантажем у момент його підйому кате­горично забороняється. До експлуатації вантажопідйомних машин допускаються особи від 18 років, навчені за програмами, затверд­женими органами профтехосвіти, й атестовані кваліфікаційною комісією.

РОЗДІЛ V. ВИМІРЮВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ