Білет № 1

1. Завершення формування Київської держави. Володимир Великий і його реформи.

Після смерті Святослава Києвом почав правити його старший син Ярополк. Почалась між братами міжусобна війна, переможцем став Володимир (980 – 1015 рр.) Своїх синів і вірних дружинників посадив у містах для контролю над місцевою знаттю, на заміну родоплемінному поділу суспільства прийшов територіальний. Завершив формування території Київської Русі, приєднав племена білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів. Боронив Київську Русь від печенігів, побудував застави з військовими гарнізонами на кордонах держави. Здійснив військову реформу: сформував військо з дружинників-слов’ян, а не з варягів. Провів релігійну реформу: близько 980 р. спробував реформувати язичництво з метою об’єднання племен навколо Києва, призначив головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою, тоді у 988 р. прийняв хрещення за православним обрядом і запровадив на Русі християнство. Сприяв розвитку освіти. Розбудовував Київ, як столицею держави. Першим почав карбувати золоті та срібні монети (зображено Христа і Володимира). Зміцнює дипломатичні відносини з Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією.

Значення прийняття християнства: поштовх розвиткові ремесла; сприяло розвитку іконопису, мозаїки, фрески; почалося літописання, поширилися книги; пом’якшилися звичаї; зміцнилося міжнародне становище Київської Русі; сприяло розвитку єдиного народу.

Володимир Великий завершує формування єдиної держави,, укріплює князівську владу, охрестив Русь.

2. Гетьманський переворот. Політика уряду п. Скоропадського.

У квітні 1918 р. в Києві була утворена Українська народна громада, яка розпочала переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом перевороту.

На з’їзді хліборобів-землевласників 29 квітня 1918 р. владу було передано генералу П. Скоропадському.

30 квітня 1918 р. П. Скоропадський проголосив себе гетьманом усієї України, зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу, керував зовнішньополітичними відносинами, був головнокомандувачем армії та флоту.

Політичне життя. Проголошення замість УНР Української держави, республіканська форма правління була замінена на авторитарну (Гетьманат). Наміром П. Скоропадського проголошувалась політична реформа, яка би забезпечувала рівномірну участь усіх класів суспільства в політичному житті.

Економічне. Збереження права приватної власності. Аграрна реформа, яка передбачала збільшення самостійних господарств шляхом викупу селянами поміщицької землі за необтяжуваними цінами, підтримка вільного підприємства, збільшення робочого дня, заборона страйків.

Культура. Відкрито два університети, 150 українських гімназій, надруковано кілька мільйонів українських підручників, засновано широку мережу культурних закладів та установ, відкриття Української Академії наук.

Білет № 2

1. Трипільська культура

Трипільська культура (V – ІІІ тис. до н.е.) відкрив у 1893 р. археолог В. Хвойко, поблизу села Трипілля на Київщині. Від назви села культура й отримала свою назву.

Батьківщина трипільців – береги Північного Бугу і Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпров’я, на захід до Румунського Прикарпаття, на південь до Північного Причорномор’я та на північ майже до сучасних кордонів України.

Етнічна приналежність трипільців невідома. Відомо понад 3 тис. поселень на берегах річок, на схилах долин. Найвідоміші – Майданецьке, Тальянки площею 250 – 400 га, в яких проживало до 10 – 20 тис. осіб. Житла були дерев’яними, з глиняною піччю та жертовником, могли бути двоповерховими. Підлогу робили глиняну, а стіни розписували фарбами.

Основа господарства – рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика і дрібна рогата худоба). Кожні 50 -70 років поселення переносилися на нове місце через виснаження землі. Трипільці виготовляли характерну мальовану кераміку з використанням червоних, чорних та жовтих фарб. Головним божеством трипільців була богиня родючості. Створена основа для появи писемності у вигляді глиняних символів та знаків на кераміці. Зникнення трипільської спільноти остаточно не з’ясовані. Витіснення кочовиками, внаслідок господарської та екологічної кризи.