1.Причини, початок і розгортання Національно-визвольної війни в України (1648 – 1649 рр.)

1. Причини:

1 посилення феодального гніту українських селян.

2 пригноблення української шляхти та міщан з боку польської адміністрації

3 залежне становище реєстрового козацтва від польських урядовців

4 спроба польського уряду ліквідувати Запорозьку Січ

5 поширення унії і насильницьке запровадження католицизму

6 загострення національних протиріч

Рушійні сили:

1 козацтво

2 селянство

3 міщани

4 частина української шляхти

5 православне духовенство

Характерні ознаки:

1 значене піднесення свідомості українського народу

2 високий рівень організації

3 охоплення воєнними діями більшої частини територій та населення України

4 відхід частини українських земель під протекторат Польщі та Москви (1654р)

Початок війни. Повстання на Запорізькій Січі під проводом Б. Хмельницького. Перемога козацького війська над поляками під Жовтими Водами - 19 квітня 1648р. 15 травня 1648р.- розгром польського вій1ська під Корсунем Б. Хмельницьким. Селянські повстання охоплюють Київщину, Поділля, Волинь, Лівобережну Україну. 21 травня Б. Хмельницький підступив до Білої церкви, а у червні рушив до Чигирина, зробивши це місто гетьманською резиденцією. Розгром козаками польського війська під Пилявцями 11-13 травня 1648р. Облога козацькими військами міста Львова 27 вересня – 16 жовтня 1648р. та Замостя 28 жовтня – 14 листопада 1648р.

2.Українські землі у складі Румунії в 1921 – 1938 рр.

У складі Румунії перебували: Північна Буковина, Ізмаїльський, Аккерманський, Хотинський повіти Бессарабії. На території проживало майже 790 тис. українців. Румунська влада здійснювала, щодо українського народу політику тотальної румунізації, вдаючись до відкритих насильницьких дій. З 1919 по 1928рр. на території Буковини діяв воєнний стан. У 1920р. було заборонено вживання української мови. Українців не визнавали окремою нацією, називаючи їх «громадянами румунського походження які забули рідну мову». Була заборонена українська преса, відбувалася румунізація православної церкви. Буковина була віддаленою окраєною Румунії. Буковинська економіка залишалася напівкустарною, найбільшу питому вагу в економіці складала харчова промисловість.

Українські політичні партії Буковини:

Українська національна партія (УНП) 1927р- лідер В. Золозецький; Компартія Буковини 1918р, і з 1926р. в складі компартії Румунії; Організація «Визволення» 1935р.; Радикальна націоналістична організація (РНО) 1929р.

Білет № 7

1.Переяславська Рада. Березневі статті.

8 січня 1654р. на козацькій раді в м. Переяславі розглядалося питання Гетьманщиною московського протекторату. Рішення не було одностайним, частина козаків була противниками такого союзу і схилялися до заступництва Туреччини. Хмельницькому вдалося переконати старшину виступити на підтримку московського союзу, обіцяючи збереження їхніх прав та привілеїв.

У січні-лютому 1654р. до присяги було приведено 200 міст і містечок. Відмовилися присягати Уманський і Брацлавський полковники і Богун та І. Сірко.

Українська сторона виробила письмовий проект договору між Гетьманщиною і Москвою під назвою «Просительні статі». Процес переговорів був у березні 1654р. в Москві документ був знищений і значно змінений.

21 березня 1654р. були затверджені «Статті Богдана Хмельницького» або « Березневі статі»:

1 визнавалося верховенство московського царя над Україною

2 козаки зберігали всі права та вольності, реєстр складав 60 тис. чол..

3 генеральна і полкова старшина отримувала платню

4 гетьмана мало обирати козацьке військо і сповіщати про це царя

5 Україна мала право на зовнішні відносини, окрім як з Польщею та Туреччиною

6 податки мали збирати українські чиновники

7 в містах зберігалося самоуправління

8 підтверджувалося право Київського митрополита і всього духовенства та їхні маєтності

9 у Києві та на кордонах України з Річчю Посполитою мали розташовуватися російські військові загони

10 московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею на весні 1654р.

11 у разі татарських нападів на Україну передбачалися спільні московсько-українські походи проти Кримського ханства