1.Кочові племена на території України: кіммерійці, скіфи, сармати.

Кіммерійці (ІХ – VІІ ст. до н. е.) – кочові іракомовні скотарі, що прийшли з території Азії. Територія розселення – Причорномор’я, Крим, Кавказ.

Кіммерійці – перший народ на території України, назва якого згадується в «Одисеї» Гомера, в ассирійських джерелах. Утворили рабовласницьку державу на чолі з царем. Населення кіммерійської держави складалося з кіммерійців та завойованих місцевих племен. Основа війська – кіннота, озброєна залізними мечами, луками та стрілами, бойовими молотами і булавами. Здійснювали походи в Малу Азію. Залишили по собі поховання в курганах.

Скіфи (VІІ – ІІІ ст.. до н. е.) – кочові іракомовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм.

Наприкінці VІ – V ст. до н. е. утворилася скіфська рабовласницька держава – Велика Скіфія – союз племен на чолі з царем, влада передавалася у спадок. Цар був верховним жерцем. Основою суспільства у скіфів була сім’я, родові вівся по чоловічій лінії.. писемні джерела розрізняють царських скіфів, скіфів-скотарів, скіфів-землеробів та скіфів-орачів.

Озброєння складалося з коротких і довгих мечів, списів, дротиків. Основу війська становила важко озброєна кіннота. Займалися землеробством, скотарством, ремеслами. Скіфи були язичниками, поклонялися богу Арею, вірили в потойбічне життя. У мистецтві поширений звіриний стиль. У ІІІ ст. до н. е. погіршується становище Скіфії , до кінця століття скіфів витіснили племена сарматів.

Сармати (ІІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.) – іракомовні племена споріднені зі скіфами, з’явилися з з уральсько-поволзьких степів.

Назва «сармат» означає «підперезаний мечем». Розселення Північне Причорномор’я. Жили племенами, кожне з яких мало свою назву (роксолани, алани, аорси). Сармати їх називали греки і римляни. Зберігали значні пережитки матріархату: жінка мала поважне становище і навіть могла володіти зброєю. Використовували рабську працю. Вважається, що державу сармати не створили.

Займалися кочовим скотарством, ремеслами. Військо складалося з важкоозброєної піхоти та кінноти. Основні види зброї – луки, списи, мечі, мали панцери, щити. Брали участь у вінах проти Риму. Вірували в сили природи, мали культ богині-матері. Особливою магією наділяли дзеркало.

У ІV ст. сармати були витіснені готами і гунами.

2. Рух опору в Україні в роки Великої Вітчизняної війни.

Рух Опору – антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої Світової війни проти німецьких, італійських і японських окупантів та їхніх союзників. В Україні Рух Опору мав дві течії:

1.Радянський (партизани і підпільники). Ця течія прагнула до відновлення статусу України у складі СРСР. Виникла з початком війни. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів. Мета: перешкоджання німецької армії на завойованих територіях СРСР, основними бойовими діями було впровадження тактики «спаленої землі», диверсії на ворожих комунікаціях та терор проти окупаційних військ. «Тактика спаленої землі» - метод ведіння війни за допомогою знищення всього корисного, того що може слугувати життєзабезпеченню або існуванню як військ противника, так і цивільного населення – на території, що може бути зайнятій противником. У 1942 р. було утворено Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем. Загони очолювані С. Ковпак, М. Наумов. Під керівництвом УШПР проводились рейди партизанських загонів у тилу ворога.

2.Національно-визвольний рух опору. Прагнув до відродження незалежної української держави. Рух представлений діяльністю Організації українських націоналістів, яка була утворена ще 1929 р. у Відні Є. Коновальцем. Організація розкололася на дві самостійні ворогуючі між собою течії ОУН – М на чолі з А. Мельником та ОУН – Б на чолі з С. Бендерою. Бандерівці робили ставку на активні методи боротьби. Мельниківці – покладали великі надії на Німеччину (т. б. за допомогою Німеччини визволитися від СРСР).

30 червня 1941 р. у Львові бандерівці проголосили утворення самостійної української держави. Головою тимчасового уряду обрано Я. Стецька, але Німеччина цього не підтримала і почала каральні акції проти ОУН. Уряд розігнали Я. Стецька та С. Бендеру заарештували. На початку 1944 р. їх звільнили. З цього моменту націоналісти пішли у підпілля. У жовтні 1942р. було утворено Українську повстанську армію (УПА) на чолі з Р. Шухевичем. УПА створена з метою боротьби з нацистами, польськими (Армія Крайова) та радянськими партизанами. З весни 1943р. УПА стала масовою.

Білет № 6