Глава 18 Правова охорона географічного зазначення

S 1. ПОНЯТТЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ ТА ЙОГО ОЗНАКИ

1.1. Поняття географічного зазначення

Господарська діяльність людини пов'язана з використанням різноманітних позначень, що дозволяють відрізняти як суб'єктів цієї діяльності, так і її результати. До таких позначень відносять і географічні зазначення.

Географічне зазначення - це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, використовувана для позначення товару, особливі властивості якого виключно або пе­реважно визначають характерні для певного географічного об'єкта природні умови, людський фактор або те й інше одночасно.

Прикладами позначень товарів, які мають однакові специфічні властивості на всій території країни, можуть бути бразильська кава, швейцарський сир, грузинське вино, болгарська трояндова олія тощо.

1.2. Природні умови та людський фактор

Існує група так званих природних найменувань місць поход­ження товарів. Це найменування деяких мінералів, різних копа­лин, мінеральних вод, сировини, лікарських рослин. Наприклад: донецьке вугілля, вірменський туф, миргородська та трускавець-ка мінеральні води, кримське та молдавське вино, уральський малахіт, волинські топази, якутські алмази, індійський чай тощо.

Переважно особливі властивості товарів обумовлені одночас­ним впливом природних умов і людського фактора. Так, харак­терні властивості таких грузинських вин, як мукузані, цинанда­лі, гурджаані, визначають якість винограду, який росте в сели­щах Мукузані, Цинандалі, Гурджаані, і технологія виготовлення Цих вин ґрунтована на виробничому досвіді та традиціях вино­робства.

Виробництво зазначених продуктів не можна перенести з од­ного місця в інше. Так, відомий ще з давніх часів напій «Цимлянсь­ке ігристе» виробляють із двох сортів винограду на Цимлянській

394

395

землі. Спроби висаджувати лозу цих сортів і робити аналогічне вино в Криму, Вірменії, Грузії не дали очікуваних результатів.

1.3. Географічні зазначення та торговельні марки

Зазначені об'єкти інтелектуальної власності багато в чому подібні, але між ними існують також суттєві відмінності. До спільних рис цих об'єктів відносять те, що:

• географічні зазначення та торговельні марки призначені для маркування товарів;

• зміст цих об'єктів базується на правдивих даних;

• незахищені географічні зазначення та торговельні марки можуть перетворитися у видові поняття, або «вільні марки».

До відмінностей між географічними зазначеннями і торговель­ними марками відносять те, що:

• географічне зазначення виникає внаслідок широкого вико­ ристання географічного позначення, коли воно стає загальнові­ домим, створює стійку уяву про товар із певними характеристи­ ками, які зумовлені відповідним географічним середовищем кон­ кретної місцевості; торговельну марку створюють штучно за бажанням розробника;

• географічне зазначення завжди пов'язане з конкретним місцем незалежно від виробника і тому не може розглядатися як засіб розрізнення однорідних товарів, які походять з одного місця, але мають різних виробників; торговельна марка насамперед відрізняє однорідні товари різних виробників;

• географічне зазначення крім позначення місцевості поход­ ження товару вказує на певну якість та інші характеристики то­ вару; торговельна марка вказує виключно на належність певного товару відповідному виробнику;

• реєстрація географічного зазначення не надає виключного права на його використання (це право має колективний харак­ тер); торговельну марку, як правило, реєструють на ім'я одного власника, що надає йому виключне право володіння, користуван­ ня та розпорядження торговельною маркою;

• географічне зазначення невід'ємне від місцевості, з якою воно пов'язане, тому право на його використання не може бути пере­ дано;

• право на торговельну марку може бути передано;

• реєстрація географічного зазначення зумовлена насамперед наявністю особливих властивостей у відповідних товарів; реєст-

396

рація торговельної марки зумовлена властивостями, які має лише сама марка;

• строк охорони географічних зазначень є необмеженим; охо­ рона торговельної марки має певний строк, який може бути про­ довжений.

Певні елементи схожості між цими об'єктами інтелектуальної власності дозволяють багатьом країнам відповідно до національ­ного законодавства або існуючої практики використовувати гео­графічне зазначення як товарний знак або його частину. В інших країнах вдаються до рекомендації не допускати такого викорис­тання.

Коли є декілька користувачів географічного зазначення і ви­никає бажання зареєструвати його як елемент торговельної мар­ки, його можна зареєструвати як колективну торговельну марку або сертифікаційний знак. Це надає рівні права всім виробникам і забезпечує уніфіковані вимоги до якості товару.

Іноді на реєстрацію торговельної марки подають позначення, які є географічними зазначеннями. У цьому разі державні органи, які здійснюють реєстрацію, послуговуються такими принципами:

• назва країни, області або району може бути зареєстрована як один з елементів торговельної марки без виключного права володільця торговельної марки на використання цих географіч­ них елементів;

• зазначення, які втратили географічний характер, ототожню­ ються споживачами з назвами виробів і включені до торговельної марки, є загальними зазначеннями та елементами, які не підляга­ ють охороні;

• географічні зазначення, які розглядають як фантастичні щодо товарів, можуть бути торговельною маркою (або її елементом), яка підлягає охороні;

• у будь-якому разі географічні зазначення не мають вводити в оману споживачів щодо товару або його виробника.

Використання географічного зазначення не перешкоджає по­значенню продукції певного виробника торговельною маркою. Ці два види маркування можуть супроводжувати один і той самий товар, надаючи споживачам необхідну інформацію про нього.