Глава 23 ' Правова охорона комерційної таємниці

г S 1. ПОНЯТТЯ Й ОЗНАКИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

1.1. Поняття комерційної таємниці

Основи цивільно-правового регулювання комерційної таєм­ниці закладені в ЦК, інших законодавчих актах.

Відповідно до ст. 505 (1) ЦК «комерційною таємницею є інфор­мація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є лег­кодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інфор­мації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам за­ходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка закон­но контролює цю інформацію»¹.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характе­ру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця - це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу. Якщо інформацію створено внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, її можна роз­глядати як об'єкт прав інтелектуальної власності².

1.2. Види інформації, що не можуть становити комерційну таємницю

До видів інформації, що не можуть становити комерційну тає­мницю, зокрема, належать:

• установчі документи;

• документи, що дають право здійснювати підприємницьку діяльність;

• відомості за встановленими формами звітності про фінансо­ во-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для пере-

¹ Цивільний кодекс України: Офіційне видання. - К.: Атіка, 2003. - С 164.

² Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2-х т. - Т. 1. Загальна частина. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 454.

468

вірки правильності обчислення, сплати податків та інших обов'яз­кових платежів;

• документи про платоспроможність;

• відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробіт­ ну плату та умови праці;

• документи про сплату податків та інших обов'язкових плате­ жів, а також відомості про забруднення довкілля, порушення анти­ монопольного законодавства, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення.

1.3. Строк дії охорони прав *

на комерційну таємницю

Строк дії охорони прав на комерційну таємницю обмежує лише строк існування сукупності ознак комерційної таємниці (ст. 508 ЦК).

Права на комерційну таємницю діють, поки зберігається фак­тична монополія особи на конфіденційну інформацію, що лежить в основі комерційної таємниці.

1.4. Комерційна таємниця та дотримання формальностей

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охо-роноспроможності, державної реєстрації та виконання інших фор­мальностей, а також сплати державних зборів чи мита.

1.5. Вимоги до комерційної таємниці

Комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:

• інформація, що становить комерційну таємницю, невідома

іншим особам;

• відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

• вжито заходів для охорони конфіденційності інформації. Необхідні певні зусилля для збереження секретності. Так, у

США один із пивоварних заводів легалізував тури для відвіду­ вачів, під час яких їх знайомили із процесом виготовлення пива, а в кінці туру влаштовували дегустацію. Інженери фірми-конкурен- та взяли участь у такому турі та скопіювали виробничий процес. Виник конфлікт, який розглядали в судовому порядку. Суд виз­ нав, що потерпіла компанія не вжила розумних заходів для охо­ рони своїх секретів, а це означає відсутність комерційної таєм­ ниці в її виробничих процесах. ' ■

469

-<•<>'•'<-?'< 1.6. Основи охорони комерційної таємниці anw*'>~

Охорона комерційної таємниці має моральну, економічну та політичну основу.

Моральною основою охорони комерційної таємниці є біблійна заповідь: «Не вкради».

Економічною основою - заохочення нововведень.

Політичною основою - могутнє лобі крупного бізнесу, що є володільцем більшості промислових секретів.

Порівняно просто захистити виробничі секрети як комерцій­ну таємницю, і в цьому разі конкуренти можуть ними скориста­тися тільки якщо відкриють такий самий спосіб виробництва са­мостійно. Одержання патенту - процес тривалий і дорогий. Тому підприємства не можуть собі дозволити патентувати будь-яку раціоналізаторську пропозицію або нововведення. А комерційна таємниця може забезпечувати охорону секретів виробництва і, отже, стимулювати новаторські пропозиції, кожна з яких порівня­но мала, щоб стати об'єктом патентування, проте їхня сукупність вже набуває цінності.

Навіть якби не було законодавства про комерційну таємницю, бізнес все одно засекречував би інформацію. Проте відсутність правової охорони гальмувала б ефективність господарської діяль­ності.

Неефективність охорони комерційної таємниці може мати два наслідки: лобіювання інтересів бізнесу щодо посилення охорони комерційної таємниці та небажання здійснювати інвестиції в ті країни, де слабка правова охорона комерційної таємниці.

1.7. Ознаки комерційної таємниці

Комерційна таємниця має ряд специфічних ознак. Перш за все в її основі лежить фізична монополія певної особи на певну су­купність знань. Від самого правоволодільця, від повноти та ре­зультативності вжитих ним заходів щодо збереження його фак­тичної монополії на знання залежить життєвість його права на комерційну таємницю.

Комерційній таємниці властива найбільша серед інших об'єктів інтелектуальної власності універсальність. Комерційною таємни­цею можуть бути визнані найрізноманітніші відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця.

Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності не вимагає офіційного визнання її охороноздатності, державної реє-

470

страції або виконання будь-яких інших формальностей, а також сплати державних зборів. Це також має значення при виборі цієї форми охорони досягнутого результату інтелектуальної діяль­ності серед існуючих можливостей.

;І

S 2. СУБ'ЄКТИ ПРАВА п

НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ і

Комерційною таємницею вважають лише ту інформацію, що стосується підприємницької діяльності. Тому суб'єкти підприє­мницької діяльності є суб'єктами прав на комерційну таємницю. Підприємницькі товариства — це «товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та по­дальшого його розподілу між учасниками» (ст. 84 ЦК)¹. Видами підприємницьких товариств є: господарські товариства (акціонер­не товариство, товариство з обмеженою або додатковою відпові­дальністю), повне та командитне товариства або виробничі ко­оперативи.

Відповідно до ст. 506 (2) ЦК суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які пра­вомірно визначили інформацію як комерційну таємницю.

Комерційна таємниця виникає під час діяльності комерційної організації. Але володільцем комерційної таємниці може бути і юридична особа - некомерційна організація. У процесі своєї діяль­ності вона може набути знання, що становлять інтерес для інших осіб, надати відповідну інформацію цим особам, тим більше що комерційна діяльність не є забороненою для некомерційних орга­нізацій.

Фізична особа, яка не є індивідуальним підприємцем, не може володіти комерційною таємницею. У той же час немає перешкод для придбання такою фізичною особою права на використання відповідної комерційної таємниці.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких спеціальних обмежень володіння правами на комерційну таємницю для іно­земних громадян або іноземних юридичних осіб. Вони можуть во­лодіти цими правами на тих самих підставах, що й українські юри­дичні та фізичні особи.

¹ Цивільний кодекс України: Офіційне видання. - К.: Атіка, 2003. - С 28.

471

• S 3. ПРАВА НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

3.1. Суть права на комерційну таємницю

Суть права на комерційну таємницю полягає в забезпеченні володільцю інформації можливості засекречувати останню від широкої публіки, вимагати, щоб інші особи утримувалися від ви­користання незаконних методів одержання цієї інформації.

Володілець повинен бути заінтересований у надійному збере­женні всієї інформації, що стосується торговельної таємниці. Як правило, потрібно вжити спеціальних заходів для забезпечення додержання режиму секретності. У деяких країнах, наприклад США та Японії, суди розглядають дії володільця інформації щодо збереження її в таємниці як необхідну умову кваліфікації інфор­мації як такої, що становить комерційну таємницю.

Інформація може розглядатися як така, що містить комерцій­ну таємницю, коли вона відома обмеженому колу осіб, тобто кон­курент не повинен володіти цими відомостями. Так, заявки на патент до моменту їх публікації можна розглядати як комерційну таємницю. Будь-які публікації або інші способи поширення інфор­мації позбавляють її статусу комерційної таємниці.