Виняткова природа і види авторського права

1. Виняткова природа авторського права

В англійській мові існує термін «копірайт» (буквально — право на виготовлення копій), що означає дію, яка відносно літературних або інших художніх творів може виконуватись тільки самим авто­ром або з його дозволу. Йдеться про виготовлення примірників літе­ратурного або іншого твору, наприклад книжки, картини, скульп­тури, фотографії чи кінофільму. Але в законодавстві більшості країн використовується словосполучення «авторське право». В основу цьо­го терміну закладено факт надання автору певних повноважень від­носно його твору. Для прикладу право перешкодити його спотво­реному відтворенню, яке може здійснюватися лише самим автором. Тоді як інші права, наприклад, право на виготовлення примірників, можуть здійснюватись третіми особами, які отримали на це ліцензію від автора.

Як було наголошено у р. 1.1 (стор. 15), охороні підлягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Так, якщо автор опублікує у формі журнальної статті стислий виклад своїх ідей про те, як по­будувати радіоприймач, ніхто не може перешкодити третій стороні використати ці ідеї для створення такого приймача; однак авторське право захистить автора від відтворення примірників його статті без його дозволу. Що стосується самого винаходу, то на нього не по­ширюється охорона відповідно до авторського права, але він може бути захищений на інших підставах, наприклад, в контексті про­мислової власності. Головним є те, що ідеї не охороняються автор ським правом.

Остаточна фіксація твору в матеріальній формі (рукопис, друкар­ський відбиток, фотографії, звуко- або відеозапис, скульптура, ар­хітектура, живопис, відтворення в графічний формі тощо) не обо­в'язкова для виникнення його як передумови для охорони. Однаь деякі країни, в основному з англо-американською юридичною сис­темою, вимагають тієї чи іншої фіксації твору до того, як йому буде надана охорона, роблячи це з міркувань використання такої формі; як доказ у разі по~г зу.

Авторське право загалом, а також усі права авторів, що вклю­чаються до нього, є винятковим. Власник виняткового права на твір може його здійснювати відповідно до законодавства, причому прид­бання аналогічних прав на той самий твір якою-небудь іншою осо­бою виключається. Ніяка особа, крім власника таких прав, не може використати твір, не маючи на те дозволу, за винятком випадків, обумовлених законом. Ліцензії, що видаються правовласником на використання твору, можуть також включати виняткові права, як­що це обумовлено або передбачено законом.

Винятковий характер авторських прав полягає не у визнані їх невіддільності від особистості автора, а у визнанні того, що тіль­ки сам господар авторського права може вирішувати питання про здійснення авторських прав, пов'язаних з використанням твору. Враховується, що окремі авторські правомочності, наприклад, пра­ва авторства і право на ім'я, не відчужувані від автора, і закон вста­новлює певні обмеження у здійсненні авторського права, а можли­вість використання похідних творів може залежати не тільки від їх творця, а й від інших осіб. Однак, саме господар авторських прав наділений особливими правами щодо розпорядження твором з од­ночасною забороною всім іншим особам вчиняти відносно твору дії без його розпорядження.