Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Антонов - Інтелектуальна властність і комп'ютер...doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
13.11.2019
Размер:
3.2 Mб
Скачать

1. Витратний підхід

Згідно витратного підходу вартість ОІВ може бути оцінена за су­мою витрат на створення, відтворення чи заміну об'єкта інтелек­туальної власності з урахуванням матеріального та морального зносу.

1.1. Метод фактичних витрат

Метод базується на наслідках інвентаризації ОІВ та їх відобра­ження в рядках 20, 21, 22 балансу підприємства, тобто на залиш­кову вартість, знос та первісну вартість ОІВ, як складової частини нематеріальних активів. У цьому випадку ціна ОІВ визначається за формулою:

Цо= Зі-(100-У ):100, (6.42)

де Цо — фактична (балансова) ціна ОІВ;

Зі — сума витрат на створення та включення ОІВ в обіг на підставі даних інвентаризації; У — відсотки зносу ОІВ.

1.2. Метод планових витрат

Метод планових витрат ґрунтується на визначенні кошторисної вартості ОІВ при проектуванні та погодженні протоколу договірної ціни на виконання наукових, конструкторських, технологічних чи проектних робіт на підставі формули:

Цо = (Зо +3с+3м+3е+3в+3у+3к+3і+3н) • (1+Р) + Пдв, (6.43)

де: Цо — договірна ціна об'єкта;

30 — витрати на оплату праці;

Зс — витрати з відрахувань на соціальні заходи;

Зм — витрати на матеріали;

Зе — витрати на енергоресурси;

Зв — витрати на службові відрядження;

Зу — витрати на придбання спецустаткування для НДДКР;

Зк — витрати на оплату організацій-контрагенів;

31 — інші прямі витрати; Зн — накладні витрати;

Р — плановий рівень рентабельності; Пдв — податок на додану вартість.

1.3. Метод вартості заміщення

При оцінці ОІВ цим методом використовується принцип заміщен­ня, який передбачає, що максимальна вартість ОІВ визначається мінімальною ціною, яку необхідно було б заплатити при купівлі ОІВ аналогічної споживчої вартості. Ця вартість називається вартістю нового ОІВ, еквівалентного за функціональними можливостями і варіантами використання, але не обов'язково аналогічного за зов­нішнім виглядом та компонентами. У цьому випадку використову­ється вираз:

Цо = Ца-Кі, (6.44)

де: Ца — ціна аналога, яку необхідно заплатити при купівлі ОІВ ана­логічної споживчій вартості. Кі — коефіцієнт ідентичності

1.4. Метод відновлюваної вартості

Відновлювана вартість ОІВ визначається як сума затрат, необхід­них для створення нової точної копії ОІВ, який оцінюється. Ці за­трати мають бути основані на сучасній зарплаті, нарахуваннях, ці­нах на сировину, матеріали, енергію, комплектуючі, інші затрати та рентабельність цих затрат. Розрахунки здійснюються за формулою методу планових витрат (6.43).

1.5. Метод коефіцієнтів

Метод коефіцієнтів використовується у випадках відсутності мож­ливостей розрахунку у вартості ОІВ іншими методами. Застосування методу коефіцієнтів ґрунтується на використанні оціночних коефі­цієнтів визначення значущості ОІВ згідно Методичних рекомендацій по визначенню переліку і технічної значності винаходів і промис­лових зразків в об'єктах продажу ліцензій (Регламент Госкомизоб-ретений СССР от 04.12.85г.), при його потенційному введені у гос­подарський обіг. Розрахунки здійснюються за формулою:

Цо = К1 • К2 • КЗ • 20 Нм • І, (6.45)

де : К1 — коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту; К2 — коефіцієнт складності рішення технічного завдання; КЗ — коефіцієнт суттєвих відмінностей; Нм — установлений неоподаткований мінімум зарплати; І — індекс інфляції.

Неоподаткована заробітна плата визначається діючим законо­давством.

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту визначається екс­пертним шляхом за таблицею 1.

№ п/п

Досягнутий позитивний ефект

Величина К1

і.

Поліпшення другорядних технічних характеристик, які не є визначальними для конкретної продукції

1.0

2.

Поліпшення основних технічних характеристик, які є визначальними для продукції (процесу, організаційної форми)

2.0

3.

Досягнення якісно нових основних технічних характеристик продукції (процесу, організаційної форми)

3.0

4.

Отримання нової продукції (процесу, організаційної форми), яка має більш високі основні технічні характеристики серед аналогічних відомих видів

4.0

5.

Отримання нової продукції (процесу, організаційної форми), яка вперше освоюється в народному господарстві і має якісно нові технологічні характеристики

5.0

Коефіцієнт складності рішення технічного завдання визначається експертами за таблицею 2.

№ п/п

Складність вирішення технічного завдання

Величина К2

1.

Конструкція однієї простої деталі, зміна одного параметру простого процесу, однієї операції процес}. одного інгредієнту рецептури і т.ін.

1.0

2

Конструкція складної або збірної деталі, конструкція не основного вузла, механізму, зміна двох або більше неосновних параметрів, нескладних процесів, зміна двох і більше неосновних операцій технологічних процесів, зміна двох і більше неосновних інгредієнтів рецептури і т.ін.

1.5

3.

Конструкція одного основного вузла або декількох неосновних вузлів машин, механізмів, частина (неос­новних) процесів, частина (неосновна) рецептура і т.ін.

2.0

4.

Конструкція декількох основних вузлів, основні процеси технології, частина (основна) рецептури і т.ін.

2.5

5.

Конструкція машини, приладу, верстата, апарата, споруди, технологічні процеси, рецептура і т.ін.

3.5

6.

Конструкція машини, верстата, приладу, апарата, споруди за складною кінематикою, прикладами контролю, з радіоелектронною схемою, конструкція силових машин, двигунів, агрегатів, комплексні технологічні процеси, складна рецептура і т.ін.

4.5

7.

Конструкція машини, апарата, верстата, споруди

зі складною системою контролю автоматичних поточних

ліній із нових видів обладнання, системи управління

та регулювання, складні комплексні технологічні процеси.

рецептура основної складності і т.ін.

5.5

8.

Конструкція, технологічні процеси і рецептура особливої складності, які відносяться головним чином до нових розділів науки і техніки

6.25

Коефіцієнт суттєвих відмінностей визначається експертами за таблицею 3.

№ п/п

Суттєві відмінності

Величина КЗ

1

2

3

1.

Винахід, який заключається в застосуванні відомих засобів, в тому числі на застосування, коли формула винаходу розпочинається словами «застосування»

1.25

1

2

3

Винахід, який заключається в новій сукупності відомих технічних рішень, що створюють новий позитивний ефект, тобто відмінна частина формули винаходу містить вказівку на нові зв'язки між відомими елементами, іншу послідовність операції чи інший процентний склад інгредієнтів порівняно 3 прототипом

15

3.

Винахід, який має прототип, що збігається з новим рішенням по більшості основних ознак

2.0

4.

Винахід, який має прототип, що збігається з новим рішенням по половині основних ознак

25

5.

Винахід, який має прототип, що збігається з основним рішенням по меншості основних ознак

3.0

6.

Винахід, що характеризується сукупністю суттєвих відмінностей, який не має прототипу, тобто коли винахід вирішує нове завдання або відоме завдання принципово іншим шляхом

4.0