4.2. Порушення авторських і суміжних прав

Першою з дій, на яку накладається обмеження відповідно до ав­торського і суміжних прав, є «відтворення». Під відтворенням вза­галі розуміється право на виготовлення копій даного твору, причому виготовлення навіть однієї копії є порушенням. Відтворення не ви­значається в жодному з нормативних актів, але його значення, ймо­вірно, дуже близьке до «копіювання.». Що є копією, а що ні, це пи­тання встановлення факту і ступеня збігу. Якщо копія не є точною, суд повинен розглянути ступінь схожості, маючи на увазі, шо для виникнення порушення повинен мати місце такий ступінь схожості, який дає підстави сказати, що передбачувана підробка є копією або відтворенням оригіналу, іншими словами, зберігає його найважли­віші ознаки й сутність.

Суттєвим є причинний зв'язок між твором, що охороняється ав­торським правом, і передбачуваною підробкою, який слугеє основ­ною відмінністю між охороною, що надається патентом, який надає повну монополію. Позивач повинен довести, що відповідач прямо або непрямо зробив копію з його роботи, на яку він має авторські права. Він повинен показати, що існуючий причинний зв'язок є по­ясненням схожості між двома роботами. Якщо, наприклад, обидві роботи були скопійовані із загального джерела або їх результати бу­ли досягнуті незалежно, то порушення не має місця.

Обов'язок суду — оцінити, виходячи з причинного зв'язку, чи скористався відповідач надто вільно частиною роботи або твору ін­шого автора. З урахуванням того факту, що авторське і суміжні пра­ва охороняють не ідеї (що може бути або не бути власне предметом патенту на винахід), а швидше спосіб, за допомогою якого ці ідеї виражено і сформульовано, суд для збереження балансу завжди по­винен виявляти обережність, щоб не надати позивачеві «патентну охорону на 50 років» під прикриттям авторського або суміжних прав. Зазначені два види охорони мають суттєві відмінності.

З урахуванням вищесказаного зрозуміло, що найбільш очевид­ний спосіб захисту — це твердження, що твір, який оспорюється, був створений незалежно. Аргументами захисту можуть бути твер­дження:

• за наявності деякого копіювання суттєва частина спірної роботи не була запозичена;

• дана робота не є об'єктом охорони авторського і суміжних прав;

• інші правові аргументи, наприклад, такі, як добросовісні ділові відносини або використання творів з метою освіти.

4.3. Порушення товарного знака і комерційна діяльність під чужим ім'ям

Ці поняття взаємопов'язані. Якщо в якійсь справі має місце пору­шення зареєстрованого товарного знака, позивач звичайно висуває також обвинувачення у здійсненні комерції під чужим ім'ям. Істо­рично дії щодо утримання відповідача від видачі його товарів за то­вари позивача були узагальненою формою дій, спрямованих на при­пинення порушень товарного знака. Коли наприкінці минулого сторіччя уперше з'явилася можливість реєстрації товарних знаків, виникла відмінність між двома цими порушеннями. Незважаючи на співіснування цих двох форм позовів, торгівля під чужим ім'ям ні­коли не зникала і не йшла в небуття.

Порушення товарного знака являє собою правовий делікт, що виникає внаслідок реєстрації товарного знака в Державному патент­ному відомстві. Природно, товарні знаки можуть бути зареєстровані тільки після того, як встановлено, що вони задовольняють особ­ливим умовам згідно із законодавством. Реєстрація передбачає роз­гляд таких питань: яка розрізнювальна здатність знака, що пропо­нується; чи є він вигаданим словом; чи стосується він безпосередньо характеру або якості товарів і послуг, відносно яких запитується реєстрація; чи є він географічним зазначенням; чи є він прізвищем тощо.

Доказ володіння товарним знаком звичайно приймається у ви­гляді належним чином завіреної копії свідоцтва про реєстрацію то­варного знака. Однак копія свідоцтва повинна бути ретельно вивче­на з метою отримання як мінімум відомостей про нижченаведене:

• про знак і точний спосіб його подання;

• про товари і послуги, відносно яких було здійснено реєстрацію;

• про ім'я і відомості про власника;

• про дату реєстрації.

Важливою відмінністю між позовом у справі про порушення то­варного знака і у справі про комерційну діяльність під чужим ім'ям є те, що при комерційній діяльності під чужим ім'ям суттєвою є необ­хідність доказу позивачем наявності у нього високої репутації, а при порушенні товарного знака цього не потрібно. Реєстрація може мати місце до того, як товарний знак придбає репутацію за допомогою йо­го фактичного використання. Для забезпечення реєстрації досить, щоб знак мав розрізнювальну здатність і у позивача був добросо­вісний намір використати його як товарний знак для зазначених товарів і послуг. Зареєструвавши свій знак, власник має право пере­слідувати порушників, не несучи кожного разу затрат на доведення своєї фактичної торгівельної репутації. Це є головним досягненням, що зробило охорону репутації фірми ефективнішою на основі реє­страції.

Комерційна діяльність під чужим ім'ям може відбуватися з вико­ристанням товарного знака, фірмового найменування або стилю, що використовується для надання товарів і послуг, або зовнішнього оформлення, наприклад, шляхом додання до виробу того, що надає йому відмітного зовнішнього вигляду, — колір, форму, упаковку. За своєю суттю, комерційна діяльність під чужим ім'ям є протиправною дією — привласненням переваг ділової репутації або престижу (good­will ) іншого.

Будь-яке неправдиве подання, розраховане на заподіяння збит­ків іншій стороні в її торгівлі або підприємницькій діяльності, може дати підставу для позову у справі про комерційну діяльність під чу­жим ім'ям. Але в кожному випадку позивач повинен з'ясувати дві обставини, перш ніж він може розраховувати на успіх:

• по-перше, чи має він законні права відносно монополії, іншими словами, він повинен показати, що володіє винятковим правом на особливу назву для своїх товарів або особливе оформлення, або особливий спосіб торгівлі і,

• по-друге, позивач повинен подати доказ того, шо відповідач пору­шив ці права, продаючи товари під даним ім'ям або в певному оформленні, які спроможні привести до того, що споживачі мо-