3. Суб'єкти авторського права — творці програм, баз даних та інформаційних систем

Суб'єктом авторського права — творцями програм, баз даних та інформаційних систем може бути як громадянин України, так й іно­земець. За громадянами України авторське право визнається неза­лежно від того, з'явився їх твір вперше на території України чи за кордоном.

Вочевидь, слід вести розмову про можливість охорони інформа­ційних систем на території України у випадках, якщо ці твори впер­ше вийшли в світ на території України або не випущені в світ, але знаходяться на території України в будь-якій об'єктивній формі і якщо вони охороняються відповідно двосторонніх угод, так само, як передбачено для програм і баз даних. Подібні угоди слід укласти між Україною та іншими країнами. Інформаційні системи авторів цих країн повинні охоронятися в Україні в межах встановлених термінів охорони незалежно від часу та місця їх появи, а використовуватися повинні тільки за згодою авторів або їх правонаступників.

4. Суб'єкти винахідницького права у сфері інформаційних відносин

Якщо при створенні інформаційної системи з'являються елемен­ти технічної творчості, про що йшлося у попередній главі, то мож­ливо говорити про суб'єктів винахідницького права. Не зупиняю­чись детально на питанні, яке вважається лише перспективним для вирішення, треба наголосити, що суб'єктами винахідницького пра­ва можуть бути їх автори, а також інші суб'єкти цивільного права в силу закону чи договору. їх склад аналогічний з тим, який зустрі­чається в авторському праві.

Особа стає суб'єктом права на програми, бази даних та інфор­маційні системи як автор, як правило, за умови:

• творчого технічного рішення;

• кваліфікації цього рішення у встановленому порядку з боку дер­жави у формі видачі авторського свідоцтва, патенту на винахід.

Особа, яка створила інформаційну систему, не може бути суб'єк­том названого права до відповідного визнання з боку компетентного органу.

Це, одначе, не заважає вважати його автором відповідної ідеї, яка отримала зовнішнє вираження в описі і без визнання прав. Але по­дібне авторство ще не надає авторові всіх прав. Тільки винахідники, які отримали авторське свідоцтво, мають право на винагороду. А інші права і пільги, передбачені Законом про винахідництво, також належать лише авторам, які отримали зазначені документи. Склад­ність охорони винахідницьким правом є основною вадою для засто­сування її до об'єктів інформаційних відносин, які потребують такої охорони відразу після їх появи. Тому ведеться розмова про суб'єктів винахідницького права лише у плані перспективного вирішення пи­тання про створення ефективного механізму охорони інформацій­них систем як за допомогою методів авторського, так і винахідниць­кого прав.

5. Створення програм, баз даних та інформаційних систем у співавторстві

Тепер проаналізуємо більш реальний і поширений випадок, коли програму, базу даних, інформаційну систему створено не одним авто­ром, а спільною творчою працею кількох співавторів. Тоді склада­ються відносини співавторства, що є характерним і для авторського і для винахідницького прав. Але це повинно стати не наданням прос­тої технічної допомоги, а справді співпрацею творчого характеру. Такі відносини між повноправними авторами, безперечно, краще попередньо закріпити в угоді між ними, передбачаючи при цьому рівність прав всіх співавторів.

Це більше відповідає створенню такого об'єкту, як інформаційна система, однак угоду про участь тієї чи іншої особи в роботі над тво­ром можна укласти на будь-якому етапі творчого процесу, в тому числі й після завершення роботи, коли виникає необхідність внести до твору зміни творчого характеру.

Сумісна творча праця по створенню колективного твору за за­гальним правилом ґрунтується на попередній угоді співавторів. Але у ряді випадків відносини співавторства можуть виникнути й за від­сутності такої згоди. Так, співавторство може бути встановленим в судовому порядку, якщо і не було попередньої угоди.

У випадку створення серйозних розробок для державних потреб інформатизації доцільним буде виникнення відносин співавторства в результаті сумісної праці творчої групи, спеціально сформованої для розробки наукової проблеми.

Згідно з законодавством співавтори — це особи, які творчо прий­мали участь у створенні твору. Таким чином, під твором, створеним у співавторстві, слід розуміти твір, створений у співпраці двох або більше авторів, при якому вклад кожного автора є невід'ємним від вкладу іншого автора або авторів. У таких випадках твір охороня­ється в особі всіх його творців. У результаті сумісної творчої діяль­ності створюється інформаційна система, яка характеризується єд­ністю форми і змісту, або необхідним внутрішнім зв'язком двох або більше форм, обумовленим єдиним змістом (інформаційні ресурси та програмне забезпечення). Співавторство, як відомо, має місце як у випадку, коли твір є одним нерозривним цілим, так і в тому випад­ку, коли твір складається з частин, кожна з яких має самостійне зна­чення. В першому випадку має місце нероздільне співавторство, у другому — роздільне. Останній більш притаманний інформаційній системі як об'єкту авторського права.

Особи, які визнаються співавторами, сумісно реалізують право на твір.

Особи, які надавали технічну допомогу, не визнаються співавто­рами. Зрозуміло, що як і раніше, при використанні ЕОМ для роботи інформаційної системи, а тим більше для такої, що працює в єдиній мережі (районній, міжрайонній, регіональній), необхідні спеціаліс­ти для інформаційного аналізу матеріалу і запитів, механічного або традиційного відтворення їх змісту, для підтримки технічної пра­цездатності системи. Це означає, що крім творчих осіб, авторів та­ких проектів, створення сучасної інформаційної системи неможливо уявити собі без інженерів, операторів та іншого технічного персо­налу, який допомагає автору. Тому якість створеної інформаційної системи буде залежати від кваліфікації спеціалістів, їх оператив­ності й доброчинності.

Протилежні твердження базуються на занадто високій оцінці мож­ливостей технічних засобів і нехтуванні незалежною роллю спеціа­лістів, які беруть участь у створенні та експлуатації інформаційних систем. Але висока оцінка діяльності таких спеціалістів не є підста­вою для її ототожнення з творчою працею автора.

Не має творчого характеру і не вважається творчістю запозичен­ня, перенесення і використання чужого, навіть позитивного досвіду або використання за ліцензією. З цього приводу також можна зро­бити певний висновок: творчий характер діяльності означає перед­усім певну індивідуальність, тобто те, що відрізняє цю діяльність від інших видів діяльності.

Слід зазначити, що для заповнення бази знань, складання прог­рами потрібен також спеціаліст, який вміє узагальнити знання екс­перта і перевести їх на доступну ЕОМ мову — когнітолог. У цьому випадку висловлюється думка про те, що необхідне визнання су­місної однакової творчої праці двох повноправних суб'єктів, і тому обидва вони повинні розглядатись як співавтори колективного тво­ру, що охороняється авторським правом. Відносини між співавто­рами слід визначити у договорі (домовленісті, угоді) і встановити порядок розподілу винагороди між співавторами за створення екс­пертної системи, порядок і способи визначення її назви як за автор­ський твір. Автори висловлюють думку, про те, що й експерту і ког-нітологу має належати весь комплекс прав на створену експертну систему.

Від співавторства слід відрізняти співпрацю. Наприклад, об'єд­нання творів різних авторів і в той самий час новий твір як резуль­тат творчої роботи з добору і систематизації матеріалу як єдиного твору. У цій творчій роботі окремі автори не беруть участі, і по від­ношенню до такого твору вони є лише співробітниками, а авторське право на єдиний твір належить відповідній організації.