1. Поняття аудиту в законодавстві України та міжнародній аудиторській практиці.

Відповідно до закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

У міжнародних стандартах аудиту термін «аудит» трактується так: це – «аудиторська перевірка фінансових звітів, яка має на меті надання можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти (в усіх суттєвих аспектах) відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності.

Аудитор використовує такі формулювання для висловлення аудиторської думки: « справедливо й достовірно відображає» або «подає достовірно, в усіх суттєвих аспектах», які є еквівалентними термінами. Це стосується аудиторської перевірки фінансової або іншої інформації, підготовленої згідно з відповідними критеріями».

У міжнародних стандартах аудиту окремо дається визначення терміна «аудитор» - це особа, яка несе остаточну відповідальність за аудит. Термін «аудитор» вживають також у значенні « аудиторська фірма», або, коли йдеться про здійснення аудиту та надання супутніх послуг. Необхідно розрізняти три взаємопов'язані поняття: "діяльність аудиторської фірми", "аудит", "інші послуги аудиторської фірми".

Діяльність аудиторської фірми - це підприємницька діяльність з вивчення достовірності фінансової звітності суб'єктів господарювання та надання інших послуг, не заборонених законодавством.

Аудит - це підприємницька діяльність, що полягає у виконанні комплексу заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про достовірність фінансової звітності суб'єкта господарювання. 3

Інші послуги аудиторської фірми - це будь-які послуги, не заборонені законодавством, що надаються працівниками аудиторської фірми.

2. Коротка історія аудиту.

Історичною батьківщиною аудиту вважається Англія, де з 1844 р. виходить серія законів про компанії, згідно з якими правління акціонерних компаній зобов'язані запрошувати не рідше одного разу на рік спеціальної людини для перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.

У Росії звання аудитора було введене Петром І. Посада аудитора поєднувала в собі деякі обов'язки діловода, секретаря та прокурора. Аудиторів в Росії називали присяж¬ними бухгалтерами. Всі три спроби організації інституту аудиту (у 1889, 1912 та 1928 р.) виявилися невдалими.

Світова економічна криза 1929—1933 рр. підсилила потребу в послугах бухгалтерів-аудиторів. В цей час різко підвищуються вимоги до якості аудиторської перевірки та її обов’язковості, збільшується ринкова потреба в такого роду послугах. Після закінчення кризи практично всі країни починають висувати обов'язкові вимоги до об'єму інформації, що міститься, річних звітах, та обов'язковості публікації цих звітів і висновків аудиторів. Аудит стає потужною зброєю проти шахрайства.

До кінця 40-х рр. аудит в основному полягав в перевірці доку-ментації, підтверджуючи проведені грошові операції, і правильному групуванні цих операцій у фінансових звітах. Це був так званий підтверджуючий аудит. Після 1949 р. незалежні аудитори стали більше уваги приділяти питанням внутрішнього контролю в компаніях, вважаючи, що при ефективній системі внутрішнього контролю вірогідність помилок незначна і фінансові дані досить повні і точні. Аудиторські фірми почали займатися більше консультаційною діяльністю, ніж безпосередньо аудиторськими перевірками. Такий аудит отримав назву системно-орієнтованого.

Третій етап розвитку аудиту — його орієнтація на можливий ризик при проведенні перевірок або при консультуванні, попередженні та уникненні ризиків; аудит, при якому виходячи з умов бізнесу клієнта перевірка проводиться вибірково, в основному там, де ризик помилки або шахрайства максимальний. На початку 70-х років почалася розробка аудиторських стандартів. В Англії аудиторами називаються будь-які фахівці в області контролю за достовірністю фінансової звітності, у тому числі тих що працюють у державних органах. У Франції в області незалежного фінансового контролю діють дві професійні організації: бухгалтерів-експертів, які займаються безпосередньо веденням бухгалтерського обліку, складанням звітності та наданням консультаційних послуг в цій області, та комі¬сарів (уповноважених) по рахунках, що забезпечують контроль за достовірністю фінансової звітності. У США перевірку достовірності фінансової звітності здійснює дипломований суспільний бухгалтер.

У всіх розвинених країнах особам, що бажають отримати професію бухгалтера-аудитора, належить довгі роки навчання та прак¬тичної діяльності, а також багаточисельні іспити. Пред¬ставники Палати аудиторів, організації яка об'єднує всіх осіб цієї професії, регулярно перевіряють їх роботу, і виключення з Палати аудиторів означає заборону подальшої діяль¬ності.

3.Мета і задачі аудиту.

Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, пер­винних документів та іншої інформації щодо фінансово-господар­ської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення досто­вірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному зако­нодавству та встановленим нормативам.

Метою аудиту фінансової звітності є складан­ня аудиторського висновку про дійсний фінансовий стан суб'єкта перевірки.

Проте залежно від призначення дослідження, мета аудиту може доповнюватися обумовленими договором з клієнтом завданнями виявлення резервів, підвищення ефективності використання ресурсів, оптимізації оподаткування, розробки заходів по поліпшенню фінансового стану і результатів діяльності підприємства, оптимізації витрат і тому подібне.

Мета визначає і завдання аудиту.

Основні завдання аудиту — збирання та обробка достовір­ної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта госпо­дарювання і формування на цій основі аудиторського висновку.

Крім того, аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти дос­товірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безу­мовну гарантію того, що інформація, яка міститься у бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна.

Проте, аудитор виступає діловим партнером клієнта, що надає різнобічну допомогу клієнтові. Тому аудит паралельно з основним завданням виконує функціональні завдання

До функціональних, зокрема, належать: завдання коригування і сана­ції, оперативного контролю та аналізу, завдання стратегічного аналізу.

Завдання коригування і санації передбачають розробку за резу­льтатами проведеного аудиту на прохання клієнта рекомендацій щодо виправлення викритих ним помилок та уникнення зловживань. Аудитор надає рекомендації щодо санації і відновлення бухгалтер­ської документації, постановки бухгалтерського обліку, але безпосеред­ньо сам не бере участі у виправленні помилок і проведенні санацій.

Завдання оперативного контролю і аналізу передбачає проведен­ня оперативного аудиту й аналізу безпосередньо у процесі госпо­дарської діяльності клієнта з метою попередження помилок, вибору оптимальних варіантів управлінських рішень, але без безпосереднього втручання аудитора.

Завдання стратегічного аналізу передбачають, що аудитор на підставі даних, одержаних у процесі аудиту, розробляє пропозиції щодо перспективних питань розвитку суб'єкта перевірки.

4.Аудит в системі господарсько-фінансового контролю.

Аудит як окремий інститут ринкової інфраструктури і специфічна форма незалежного фінансового контролю є складовою загальної системи економічно- го (господарського) контролю.

Істотні відмінності між аудитом, судово-бухгалтерською експертизою і ревізією фінансово-господарської діяльності зумовлені юридичною природою, їх цілями і завданнями, які вони вирішують. Якщо ревізія комплексно досліджує фінансово-господарську діяльність підприємства з метою подальшого удосконалення її, то судово-бухгалтерська експертиза вивчає окремі недоліки, виявленні ревізією для документального обґрунтування позовних вимог, предявленних у слідчі або судові органи до конкретних матеріально відповідальних осіб чи посадових осіб.

Аудит досліджує лише ті питання, які на його вирішення поставив за договором замовник, або які передбачені законодавством.

Суттєва відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності і судово-бухгалтерської експертизи полягає в тому, що параметри його дослідження обмежені колом питань, поставлених на його вирішення замовником або законодавством, а також цільовим використанням висновків аудиторів у підприємницькій діяльності.

Характеристика	Ревізія	Аудит
Мета проведення	Усунення недоліків	Зменшення недоліків
	Ліквідація зловживань	Обмеження зловживань
		З'ясування істинних причин недоліків
	Забезпечення максимальної точності даних	Приблизна точність даних
Завдання	Визначення доцільності та законності здійснюваних господарських операцій та їх відображення в обліку і звітності	Оцінка системи обліку та внутрішнього контролю, визначення достовірності та законності обліку і звітності
Суб’єкт	Ревізори державної (відомчої) контрольно-ревізійної служби	Аудиторські фірми (сертифіковані аудитори), що мають реєстрацію в АПУ
Об’єкт	Стан обліку та звітності, збереження власності	Система обліку та внутрішнього контролю суб’єкта господарювання
Гласність	Оприлюднення результатів	Збереження професійної таємниці
Ініціатори проведення	Ревізії призначаються суб’єктами адміністративного права	Аудитора клієнт вибирає сам
Джерела фінансування	За рахунок суб’єкта адміністративного права	Аудит здійснюється за рахунок суб’єкта, що перевіряється
Часовий фактор	Ревізія існувала завжди	Аудит є продуктом роз­витку ревізії в особливих економічних умовах
Оформлення результатів	Акт ревізії	Аудиторський висновок
Користувачі інформації	Керівництво підприємства, трудові колективи, вищестоящі організації	Власники (акціонери, інвестори, приватні особи); адміністрація; державні органи (податкова адміністрація, Фонд держмайна України); банки і т.і.