7.2. Теоретична концепція розвитку інформаційного законодавства

1. Суть концепцій

Специфічним предметом правового регулювання інформаційного законодавства пропонується визначити суспільні відносини, що скла­даються в процесі інформаційної діяльності суспільства, держави, реалізації права на інформацію в таких основних галузях, як по­шук, одержання, споживання інформації, її виробництво, переробка для формування інформаційних ресурсів; надання інформації, ство­рення і застосування інформаційних систем, інформаційних техно­логій; створення механізмів захисту інформації від несанкціонова­ного доступу (інформаційна безпека). Окреслені напрями визначають склад, структурну схему законодавства України у відповідній сфері, що на сьогодні складають спеціальні закони, підзаконні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та ін.), окремі норми інших галузей законодавства.

Крім того, процес законотворення триває. Це дає правознавцям підстави говорити про існування в національній правовій системі окре­мої самостійної комплексної галузі — інформаційного законодавства.

Необхідно мати на увазі, що цивільне законодавство регулює май­нові відносини, які зумовлені використанням товарно-грошової фор­ми в суспільстві і пов'язані з ними особисті немайнові відносини.

Отже, предметом цивільно-правового регулювання є:

• майнові відносини, зумовлені використанням товарно-грошової форми в суспільстві;

• особисті немайнові відносини.

Майнові відносини, як відомо з теорії цивільного права, поді­ляються на три групи: відносини власності, відносини в галузі това­рообігу і майново-організаційні. Саме перші дві групи регулюються цивільним правом. Особисті немайнові відносини виникають у зв'яз­ку зі здійсненням особистих прав і поділяються на:

а) особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими, що має відношення до розглядаємого об'єкту — інформаційних сис- тем, бо маються на увазі особисті права авторів творів в галузі науки, літератури, наукових відкриттів і т. ін.;

б) особисті немайнові відносини, які виникають та існують неза- лежно від майнових, тобто не пов'язані з ними.

Таким чином, визначаючи предмет правового регулювання у сфе­рі створення і використання програм, баз даних та інформаційних систем, слід говорити про суспільні відносини, що складаються у процесі діяльності суспільства, держави, реалізації права на інфор­мацію в таких галузях, як пошук, одержання, використання інфор­мації, виробництво, переробка для формування інформаційних ресур­сів; надання інформації, створення і застосування інформаційних технологій. Тобто, за змістом предмет правового регулювання, ство­рення і використання інформаційних систем збігається з загальноін-формаційним. Цей висновок відповідає і місцю інформаційних сис­тем в інформаційному законодавстві України.

Одною зі складних теоретичних і практичних проблем є проблема не тільки одночасного впливу права на весь об'єкт в цілому, але й проблема ефективного поєднання та синхронної дії норм, які від­носяться до різних галузей права в регулюванні єдиного процесу ін­формаційної діяльності суспільства, співвідношення диференційова­ного та інтегрованого підходів в такому регулюванні.

Для нормативного правового масиву в інформаційній галузі ха­рактерним є велика степінь диференціації правового впливу, як по­роджує відсутність «стику» норм різних галузей права, а іноді їх про­тиріччя, що призводить до розриву між окремими ланками механізму правового регулювання, не забезпечує необхідного правонаступницт-ва норм в його комплексному регулюванні.

Існує об'єктивна закономірність між предметом правового регу­лювання, методом і правовими засобами, які притаманні даному ме тоду. Якщо ж будь-який вид діяльності, в даному випадку діяль ність у галузі використання інформаційних систем, поєднує у соб] елементи, характерні для різних видів суспільних відносин, тоді й правове регулювання повинно трансформувати в собі особливості цих видів відносин або їх окремих елементів. При цьому, одначе, повинні враховуватись існуючі об'єктивні закономірності в поєд­нанні та взаємозв'язку норм різних галузей права, що застосовують­ся в сукупності для регулювання всього обсягу суспільних відносин уданій галузі.

Реалізація на практиці названих принципів дозволить забезпе­чити рівновагу у використанні норм різних галузей права, зробить правове регулювання інтегрованим.