8.6. Іменне право

Інтенсивний розвиток технологій робить присутність в мережі Інтернет більш актуальним для багатьох компаній. При цьому біль­ша частина ділового світу надає перевагу, щоб їх знаходили за ім'ям (назвою) компаній або за назвою торгової марки. Назва компанії — це не тільки спосіб індивідуалізації. Перш за все — це актив. За назвою стоять немалі вкладення, роки роботи.

Багато назв у світі повторюються, і це не новина. Поява Інтер­нету створила ситуацію, коли той, хто раніше «зайняв» адресу, який складається з унікальної комбінації букв, випередивши інших ба­жаючих, позбавляє останніх можливості зробити те саме.

Для подальшого аналізу проблеми важливо відзначити кілька особливостей інтернет-адреси. По-перше, адресація — «наскріз­на» і носить міжнародний характер; по-друге, її існування фак­тично не обмежене якими-небудь тимчасовими рамками; по-третє, найбільш поширені адреси складені з букв латинського алфавіту. І нарешті, основна особливість — реєстрація будь-якої адреси но­сить факультативний характер і дає власнику адреси виключне право на користування і розпорядження нею, тобто ніхто не зможе створити і привселюдно експлуатувати в Мережі адресу, ідентичну вже зареєстрованій. Причиною тому — унікальна для нашого не­стабільного світу система ієрархії доменних імен, що є наддер­жавним утворенням і одним з наріжних стрижнів Вавілонської вежі на ім'я «Інтернет».

Існуюча система реєстрації доменів дозволяє власнику домен­ного імені бути впевненим, що всі перераховані вище особливості будуть незмінними, і його інформаційний ресурс завжди буде по­в'язаний з мережним коштом індивідуалізації — доменним ім'ям.

При створенні системи доменних імен не була врахована одна важлива обставина: у світі, у різних країнах і в різних правових системах уже давно існують кошти індивідуалізації, що знайшли своє юридичне закріплення в численних міжнародних угодах і на­ціональних законах. Насамперед, це товарні знаки й фірмові най­менування, за якими «стоять» усталені звичаї ділового обороту і величезні кошти. Саме тому правовласників товарних знаків, власників компаній з визначеними фірмовими найменуваннями, муніципалітети міст і навіть окремих осіб — відомих персон на­шої планети, абсолютно не влаштовує існування в Мережі найме­нувань, що збігаються з їх іменами, але не приналежних їм самим.

За діючим законодавством про кошти індивідуалізації учас­ників цивільного обороту і виробленої ними продукції (послугах, що робляться,) у переважній більшості країн світу (Україна нє виключення) використання третіми особами зазначених коштів індивідуалізації (об'єктів інтелектуальної власності) для здійс­нення комерційної діяльності можливо тільки з дозволу право­власників. Реєстрація ж товарного знаку відбувається по визначе­них класах МКТУ (Міжнародного класифікатора товарів і послуг, усього таких класів 42).

Повертаючись до проблематики Інтернету потрібно відзна­чити, що використання в адресі інформаційного ресурсу чужогс фірмового найменування, зареєстрованого товарного знаку чи сло­весного позначення подібного їм, може обернутися для власника інформаційного ресурсу кримінальною відповідальністю.

Ключовими в проблемі порушення в Інтернеті прав правовлас­ників фірмових назв, а також інших словесних позначень, що слу­гують засобами індивідуалізації при включенні даних у мережеві адреси, є питання правового регулювання Інтернету — юрисдик­ції мережного простору і забезпечення доказів.

Проблема забезпечення доказів потрібна, хоча її дозвіл не мож­на назвати тривіальним: при суперечці необхідно зажадати, зок­рема, відомості від реєстратора доменних імен. А чи прийме, на­приклад, вітчизняний суд дану інформацію як доказ у справі, сказати зараз складно.

Питання ж юрисдикції Мережі пов'язане зі сферою міжнарод­ного приватного права: закон якої країни застосовувати при роз­в'язанні інтернаціональних суперечок?

Крім судових органів відповідної юрисдикції, суперечки віднос­но доменних імен першого рівня (top level domain) розглядаються провайдерами, визнаними ICANN, — Інститутом розв'язання супе­речок (СРР Institute for Dispute Resolution), «Електронними ре­золюціями» (eResolution), Національним Арбітражним форумом (the National Arbitration Forum) і Всесвітньою організацією інте­лектуальної власності (World Intellectual Property Organization) у відповідності з Уніфікованим полісом для розв'язання суперечок по доменним іменам, адаптованими Інтернет-корпорацією зада­них імен і номерів 24 жовтня 1999р., прийнятими регістраторами доменних імен першого рівня. Розгляд суперечок проходить у відповідності з Правилами застосування Уніфікованого полісу для розв'язання спорів по доменним іменам від 26 серпня 1999р., ім-плементованими з 24 жовтня 1999р., які також являються доку­ментами ICANN.

Розглядаються такі суперечки в адміністративному виробницт­ві, в якому сторона, що подала скаргу, не може вимагати нічого іншого, крім припинення реєстрації доменного імені або передачі його на свою користь. Всі матеріальні вимоги повинні вирішува­тися у відповідності з юрисдикцією, до якої відносяться сторони-Розглядається суперечка на мові, яка використовується при укла­данні угоди між реєстратором і власником доменного імені, якою, як правило, є англійська.

Правом звернення зі скаргою наділена будь-яка фізична або юридична особа. Звернення можливе до будь-якого з провайдерів, визнаних ICANN.

Скарга повинна бути достатньо обґрунтованою. Щоб скаргу прийняли до розгляду, необхідно довести, що відповідач зареє­стрував доменне ім'я, ідентичне або дуже схоже з торговою мар­кою, що належить позивачу, що відповідач не має права і закон­них інтересів у відношенні доменного імені, доменне ім'я булс зареєстроване виключно у непорядних цілях. На непорядність може вказувати будь-яка з наступних обставин:

• доменне ім'я було зареєстроване або придбане з метою про­дажу, здачі в оренду або іншої передачі позивачу — власнику торгової марки, знаку для товарів і послуг, з метою отримання прибутку;

• доменне ім'я було зареєстроване з метою недопущення йогс реєстрації власником торгової марки;

• доменне ім'я було зареєстроване, щоб зашкодити розвитку бізнесу конкурента;

• метою використання доменного імені було залучення з комер­ційною ціллю користувачів Інтернета за допомогою введення їх в оману відносно торгової марки, що належить позивачу, в тому числі створення ілюзії ресурсної участі, спонсорства, аффіліації.

Відповідач, захищаючись від поданої на нього скарги, повинен спростувати данні, що в ній містяться. А тому йому потрібно про­демонструвати, що:

• до моменту виникнення суперечки відповідач використову­вав доменне ім'я в цілях добросовісної пропозиції і послуг;

• як фізична особа або організація-відповідач була широко ві­дома через це доменне ім'я, навіть якщо вона при цьому не придбала прав на торгову марку;

• відповідач здійснює некомерційне і добропорядне викорис­тання доменного імені без намірів отримання комерційного ефекту.

Нарешті в Україні можна реєструвати country code Top Level Domain — .ua. Гарним є не тільки те, що тепер адреси будуть суворими, без зайвих приписів, а й те, що одразу ж врегульований процес отримання домену другого рівня .иа згідно з торговою мар­кою. Делегування приватних доменів другого рівня обмежене ко­лом власників торгових марок, зареєстрованих в Україні і захище­них законами країни. Таке рішення прийняте з ціллю попередження безконтрольного захоплення доменних імен. Свідоцтво про реє­страцію ТМ — це той документ, який необхідний для делегування приватного домену другого рівня. Тільки його наявність дозво­лить компанії вже зараз зайняти своє місце в домені .иа. Першо-прохідцями в цьому процесі були компанії, які вже в листопаді доступні в домені .иа.

У цьому розділі зроблена спроба систематизувати і сформу­лювати уявлення про шляхи еволюційного розвитку права, сто­совно до інформаційно-комунікаційних питань.

За рамками розгляду залишаються такі, безумовно, важливі питання права майбутнього, як, наприклад питання космічного права, генетичного права, права цифрової біометричної іденти­фікації чи, наприклад, питання права домашніх, побутових та ігрових роботів.

В галузі цифрового права можна умовно виділити наступні розділи:

• Авторське право на цифрові сутності

• Право цифрових грошей

• Право цифрових операцій

• Право цифрових суперечок

• Право цифрового державного керування

• Право доступу до даних і захисту при доступі

Даний поділ умовний, однак він відображає об'єктивно існу­ючі в даний час напрямки розвитку інформаційно-комунікацій­них технологій.

Розглянемо дані розділи більш докладно.

Авторське право на цифрові сутності

Питання розглянуті даним розділом права стосуються усіх без винятку учасників інформаційно-комунікаційної взаємодії (або як власників прав на цифрові сутності, або як користувачів даних сутностей). Крім того, питання даної галузі здобувають свою АКТУАЛЬНІСТЬ вже зараз, з однієї сторони в зв'язку з перетво­ренням Інтернету з всесвітньої розважальної мережі у всесвітню ділову мережу, а з іншої сторони в зв'язку зі швидким прогресом засобів запису і збереження даних.

Розділ розглядає питання: реєстраційного захисту прав на цифрові об'єкти (текст, графіку, музику, відео, програми і т.ін.), ліцензування використання захищених об'єктів, питань контролю використання цифрових об'єктів і спеціального захисту об'єктів від неналежного використання, а так само питань припинення не­правильного використання цифрових об'єктів.

Поточний стан галузі: У даний час йде (поки тільки в самій мережі) досить жвава дискусія з питань даного розділу права. Справа ускладнюється повною відсутністю не тільки загально­прийнятих механізмів, чи хоча б принципів рішення даних пи­тань, але й повною відсутністю в даний момент у світі загально­прийнятих поглядів на дані питання.

Так у відношенні патентування цифрових технічних рішень підхід США (де патентування допускається і навіть заохочується) цілком суперечить підходу Європейських країн (де вони не тільки не патентуються, але й не захищаються як промислові об'єкти).

Цілком відсутнє не тільки правове регулювання розташовува­ного в мережі контента (від підходу США, де провайдер розмі­щення не тільки не несе за контент ніякої відповідальності, до підходу України (поки не в нормативній формі), при якому сайти пропонується прирівнювати до засобів масової інформації), але і навіть правове регулювання свята святих самого Інтернету — доменних імен, що дотепер узагалі не мають якого-небудь пра­вового статусу!

У міжнародній практиці мається деяка кількість взаємови-ключних судових прецедентів за даними питанням (справа МРЗ, справа DVD, справа GNUTELLA і ін.), однак вони цілком супе­речать один одному. Здається, що найближчим часом подібних справ буде усе більше і більше, однак повна протилежність прий­нятих рішень не дає основ говорити про право.

Вочевидь, у мережі в принципі неможливе застосування існую­чих правових механізмів захисту. Якщо буде заборонено розміщен­ня на сайті деякого контента, його можна розмістити на іншому сайті, залишивши на первісному сайті посилання. У принципі, з огляду на специфіку роботи пошукових і індексних роботів (а так само анонімні сайти) узагалі можливе легке розміщення індек­сованого та ідентифікованого контента в мережі, без явного за-дання посилань на нього.

Саме останнім часом, рядом корпорацій починаються зусилля по технічному рішенню питання (наприклад введення консорці­умом DVD регіонального кодування дисків, проект ContentGuard фірм Xerox і Microsoft та інші роботи) однак, як показує практика, спроби чисто технічного рішення суто правових питань цілком нейтралізуються знову ж саме технічними засобами, без будь-яких наслідків.