9. Право на авторську винагороду — основне майнове право авторів програм, баз даних та інформаційних систем

Як вже зазначалось, право на авторську винагороду — це основ­не майнове право автора чи іншої особи, що має авторське право. У зв'язку з цим підставою для винагороди є факт використання твору у будь-який спосіб.

Якщо вести розмову про основні правові форми використання творів, в тому числі й програм, баз даних, інформаційних систем, то їх можна охарактеризувати як виключне право дозволяти або за­бороняти ті чи інші дії, про які йшлося раніше.

До конкретних юридичних фактів, що породжують у автора чи іншої особи, яка має авторське право, право на винагороду, закон відносить:

• авторський договір;

• факт позадоговірного використання твору, коли не вимагається згода автора, але передбачена виплата авторської винагороди;

• неправомірне використання твору.

Тобто, право на одержання винагороди породжується, як пра­вило, лише фактом використання твору.

Таким чином, сам по собі факт наявності твору в об'єктивній фор­мі права на винагороду породжує не завжди.

У літературі звертається увага на те, що винагорода, отримана автором чи іншою особою, яка має авторське право, є по суті вина­городою за працю, вкладену у створення твору. Вона може бути як у формі заробітної плати, так і у формі авторського гонорару. Крім того, можливе поєднання цих форм оплати.

Не слід забувати, що винагорода має виплачуватись за будь-яке використання твору, окрім згадуваних нами випадків використання твору без згоди автора.

Що ж стосується розміру й порядку обчислення авторської вина­городи за створення і використання твору, то він визначається у від­повідному авторському договорі і може здійснюватись у вигляді од­норазового платежу — одноразова винагорода, або у формі відрахувань — відсотків за кожний проданий примірник чи кожне використання твору, або складатись зі змішаних платежів.

Все викладене повною мірою належить і до інформаційної сис­теми як до об'єкту авторсько-правової охорони.

10. Договір між автором програми, бази даних, інформаційної системи і користувачем

Велику практичну значимість при використанні програми, ба­зи даних, інформаційних систем відіграє договір між автором (йогс спадкоємцем, а також будь-якою фізичною або юридичною особою, яка має виключні майнові права на програму, базу даних, інформа­ційну систему, отримані в силу закону або договору) і третіми осо­бами (користувачами). Таке використання здійснюється на підставі договору, за виключенням випадків вільного перепродажу екземп­ляру інформаційної системи, який слід розглянути окремо.

Вказаний договір повинен укладатися, і укладається нині, в пись­мовій формі.

При продажу і наданні масовим користувачам доступу до інфор­маційної системи необхідно передбачити особливий порядок укла­дання договорів, наприклад, шляхом викладення типових умов до­говору на екземплярах інформаційних систем, які передаються.

Разом з тим, слід передбачити в українському законодавстві віль­ний перепродаж екземпляру інформаційної системи, а саме: допус­тити перепродаж або передачу іншим способом власності або інших речових прав на екземпляр інформаційної системи після першого продажу, або іншої передачі права власності на цей екземпляр без згоди автора і без виплати йому додаткової винагороди.

Таким чином, можна зробити певні висновки щодо інформацій­них систем, а саме:

1. З моменту створення інформаційної системи автор або автори набувають суб'єктивних немайнових і майнових прав, що повинно бути законодавче закріплено. Спеціальний закон повинен містити в собі низку положень, основними з яких є такі:

• серед умов визнання авторського права на інформаційні системи можна назвати: авторське право на інформаційні системи, яке виникає у зв'язку з їх створенням (для виникнення, визнання і здійснення авторського права на інформаційні системи не ви­магається виконання будь-яких формальностей, включаючи депонування або реєстрацію);

• особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може, починаючи з першого випуску у світ інформаційної сис­теми, використати знак охорони авторського права, який має бути розташований на кожному примірнику інформаційної сис­теми і складатися з трьох елементів: літери С у колі, імені автора (авторів) і року першого випуску інформаційної системи у світ;

• у випадку, коли інформаційна система складається з матеріалів, які не є об'єктами авторського права, авторське право на таку інформаційну систему належить особам, які створили цю інфор­маційну систему;

• авторське право на інформаційну систему визнається за умови дотримання авторського права на кожен з творів, включених до цієї інформаційної системи і зберігається на кожен з творів, які включені в інформаційну систему за умови можливості вико­ристання незалежно від такої інформаційної системи;

• необхідно надати можливість і не перешкоджати іншим особам здійснювати самостійний підбір та організацію творів і мате­ріалів, які входять до інформаційних систем, навіть коли на цю інформаційну систему існує авторське право;

• особі, яка має авторське право, або будь-яку виключну право­мірність на інформаційну систему, необхідно надати можливість зареєструвати її в офіційних державних реєстрах самостійно або через представників протягом терміну охорони авторського права.

2. Для інформаційних систем слід передбачити створення спе­ціального органу, який має забезпечувати їх державну реєстрацію. Таким органом може стати спеціальне Українське агентство з пра­вової охорони програм для ЕОМ, баз даних, топологій інтегральних мікросхем та інформаційних систем.

3. Найбільш суттєвими для авторів інформаційних систем є ви­ключні майнові права, які слід сформулювати таким чином: відтво­рення інформаційної системи (повне або часткове) в будь-якій формі і будь-якими способами; розповсюдження інформаційної системи; модифікація інформаційної системи, в тому числі переклад інфор­маційної системи з однієї мови на іншу.

4. У законодавстві, яке передбачає правову охорону прав на ін­формаційну систему, слід передбачити можливість передачі майно­вих прав на інформаційні системи повністю або частково іншим фі­зичним або юридичним особам за договором; майнові права можуть відчужуватись автором та іншими суб'єктами авторського права (лі-цензіаром); ліцензіар може видавати ліцензію іншій особі (ліцен-зіату) на використання інформаційної системи відповідно до такої ліцензії.

5. Практичну значимість при використанні інформаційних сис­тем відіграє договір між автором і третіми особами (користувачами). Таке використання повинно здійснюватись на підставі договору, який слід укладати в письмовій формі. При продажу та наданні масовим користувачам доступу до інформаційної системи необхідно перед­бачити особливий порядок укладання договорів, наприклад, шля­хом викладення типових умов договору на примірниках інформа­ційних систем, які передаються.