4.7. Участь України у створенні та діяльності Міждержавної ради з питань охорони промислової власності країн Співдружності Незалежних Держав (снд)

Україна є співзасновницею і активною учасницею Міждержавної ради з питань охорони промислової власності країн СНД (МДР). Пер­шу спробу створити міждержавну систему охорони промислової влас­ності було здійснено ще в рамках колишнього СРСР у жовтні 1991 року на зустрічі повноважних представників держав, що входили де складу СРСР.

Ситуація, яка склалася в державах-суб'єктах колишнього СРСР, зокрема в Україні, після розпаду СРСР у грудні 1991 року, перед­бачала невідкладну необхідність спільного пошуку розв'язання проб­лем, які виникли перед новими незалежними державами, а саме:

• безліч винаходів було створено спільними зусиллями наукових організацій і промислових підприємств різних республік, у зв'яз­ку з чим виникло питання врегулювання правовідносин, ще стосуються використання цих винаходів;

• патентно-інформаційний фонд колишнього СРСР залишився в Росії, що висунуло питання або про створення національних патентно-інформаційних фондів у держав — колишніх респуб­ліках СРСР, або про узгоджений механізм спільного користу­вання загальним фондом;

• безліч заявок на винаходи на момент розпаду СРСР перебували на розгляді у Всесоюзному науково-дослідному інституті па­тентної експертизи (ВНДІПЕ) Держпатенту СРСР, і виникла проблема визначення правового статусу цих заявок і продов­ження діловодства з них;

• країни-суб'єкти колишнього СРСР не мали власного національ­ного законодавства у сфері охорони промислової власності, а законодавча база СРСР фактично втратила чинність на тери­торії цих країн (крім Російської Федерації).

З метою подолання цієї ситуації представники країн-суб'єктів колишнього СРСР зробили перші кроки для створення міждержав­ної системи охорони промислової власності, яка замінила б ту, що діяла в СРСР. Так, у жовтні 1991 року на зустрічі повноважних пред­ставників держав, які входили до складу СРСР, було підписано Про­токол про наміри укласти Конвенцію з охорони промислової влас­ності. Через стислі терміни було вирішено підготувати і ввести в дію на період до прийняття Конвенції Тимчасову угоду про охорону про­мислової власності. У Мінську 27 грудня 1991 року її було підписано повноважними представниками шести незалежних держав — Біло­русі, Вірменії, Молдови, Росії, Таджикистану і України. Угода перед­бачала створення Міждержавної організації з охорони промислової власності, а також її органів — Адміністративної ради, Патентного відомства і Патентного суду.

Унаслідок ряду причин сформульовані в Тимчасовій угоді цілі й завдання реалізувати не вдалося. Однак ідею створення міждержав­ної системи охорони промислової власності на території колишнього СРСР не було знято з порядку денного. Завдяки спільним зусиллям було розроблено і прийнято Угоду про заходи щодо охорони промис­лової власності (МДР). Угоду було підписано 12 березня 1993 року главами урядів дев'яти країн СНД, а саме: Білорусі, Вірменії, Мол­дови, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, Узбекистану і України. У 1994 році до Угоди приєднався Азербайджан.

Уже на першому засіданні МДР у травні 1993 року в Москві було визначено мету створення такої форми взаємовигідної співпраці, яка б дала змогу:

• сформувати міждержавну систему правової охорони винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг;

• гармонізувати національні законодавства країн-учасниць МДР у сфері охорони промислової власності;

• розробити і погодити принципи створення довгострокової регіо­нальної угоди (конвенції) відкритого типу, яка сприяла б розвит­ку як національних систем охорони промислової власності країн-учасниць, так і їх взаємодії у розв'язанні спільних проблем.

На першому етапі створення міждержавної системи було вирі­шено обмежитися правовою охороною тільки винаходів як особ­ливого об'єкта промислової власності, що найбільш активно впли­ває на світовий рівень техніки, темпи науково-технічного прогресу.

Були створені робочі органи МДР — Секретаріат і робочі групи: інформації та автоматизації (при Держпатенті України), удоскона­лення і гармонізації національних законодавств у сфері охорони про­мислової власності (при Роспатенті).

Головою МДР був обраний голова Держпатенту України, якого у 1996 році переобрали на новий трирічний термін. У 1996 році було визначено, що Секретаріат МДР також створюється на базі патент­ного відомства країни, представник якої обраний Головою МДР.

За час існування МДР проведено вісім засідань Ради. Основні проб­леми, які розв'язувалися в рамках МДР:

• узгодження і прийняття головних принципів розроблення па­тентної конвенції країн СНД, створення Євразійської патентної організації;

• розроблення механізму надходження до патентних відомств пла­тежів і зборів, пов'язаних з наданням правової охорони об'єк­там промислової власності;

• розроблення і прийняття угоди про взаємне визнання пільг при сплаті зборів для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, а та­кож сімей загиблих військовослужбовців;

• розроблення міждержавної угоди про взаємне забезпечення збе­реження міждержавних секретів у сфері промислової власності;

• розроблення основних технологічних аспектів виробництва спільного регіонального патентно-інформаційного продукту на оптичних дисках CD-ROM, включаючи склад, структуру і фор­мат подання даних;

• розроблення принципів розподілу затрат патентних відомств на виробництво регіональних CD-ROM, визначення частки затрат для кожного відомства;

• розроблення принципів організації міждержавного обміну ін­формацією на CD-ROM, зокрема умов реалізації регіональних дисків на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• розроблення спільних заходів щодо підготовки фахівців з пи­тань охорони промислової власності;

• узгодження принципів взаємовідносин між МДР і ВОІВ.

Станом на грудень 1997 року до складу Міждержавної ради з пи­тань охорони промислової власності країн СНД входили такі дер­жави, як Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Рес­публіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Республіка, Республіка Таджики­стан, Республіка Узбекистан, Україна.

Відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ВОІВ у 1995 році МДР отримала статус організації-спостерігача при ВОІВ.