8.3. Доступ до Інтернет

Перш ніж працювати з Інтернет, кожний вирішує питання, на­віщо це йому потрібно. Природно, цілі в організацій і фізичних осіб звичайно не збігаються, хоча вони й можуть мати деякі спіль­ні моменти. Організації прагнуть проводити власну рекламу в мережі, дати інформацію про себе, розповісти про власну про­дукцію, знайти партнерів, запропонувати які-небудь послуги чи просто ознайомитися з мережею та її можливостями. Фізичні осо­би хочуть мати свою візитну картку, знайти друзів, колег, зна­йомих, прагнуть опублікувати в Інтернеті яку-небудь тематичну інформацію про те, що їх цікавить, чи просто погуляти по па­вутині серверів, одержуючи при цьому користь чи задоволення.

Зазначені потреби провайдери Інтернет пропонують реалізу­вати клієнтам такими способами: з наданням чи без надання он-лайнових (on-line) послуг по доступу до мережі, організацією власної поштової скриньки, збереженням файлової інформації клієнта для доступу до неї через мережу Інтернет, розміщенням інформації клієнта в мережі Інтернет тощо. Останнє найбільш популярне й оптимальне: клієнт стає повноправним членом ме­режі, він має свою власну адресу й активно може проводити свою політику по залученню через Інтернет ділових партнерів, пошуку контактів чи просто знайомих.

Інформація може бути розміщена в Інтернет різними спосо­бами. Клієнт орендує простір на сервері провайдера, організовуючи тим самим свої сторінки в Інтернеті. Таким чином, користувач стає одним із мільйонів у мережі й одним з десятків-сотень клі­єнтів на сервері провайдера. Другим способом є дуже поширені віртуальні магазини, що представляють собою інтерактивні ка­талоги з великими обсягами інформації з послуг і товарів усіля­ких фірм. Звичайно, таким методом здійснюється популяризація чи реклама. Третій спосіб є найбільш солідним і, відповідно, не найдешевшим: провайдер організує для клієнта власний вірту­альний сервер з унікальним ім'ям, яке звичайно корелює з назвою організації, фірми чи ім'ям фізичної особи. Це ліквідує потен­ційно можливе непорозуміння, яке базується на тому, що зазви­чай знають фірму чи людину, а не провайдера, на сервері якого першими двома способами розміщена інформація клієнта, котру можуть там і не знайти.

Також має сенс згадати четвертий спосіб активної участі в роз­витку мережі Інтернет — власний Web-вузол, який, щоправда, знаходиться за межами фінансових можливостей більшості ко­ристувачів.

Вироблення стилю, дизайн і оформлення інформації у формі, прий­нятній для мережі Інтернет, може здійснюватися як самим корис­тувачем, так і провайдером, який, безсумнівно, має необхідний для цього досвід і ресурси. При розміщенні інформації в Інтернеті про­вайдер звичайно надає поштові послуги, послуги з доступу до елект­ронних телеконференцій, а також інші додаткові можливості.

Резюмуючи вищесказане, є підстави стверджувати, що ко­ристувач Інтернет може використовувати можливості мережі активно, публічно розміщуючи власну інформацію, чи пасивно, тільки одержуючи чужу інформацію, призначену для публіч­ного доступу.

При взаємодії з провайдером клієнт, крім організаційних і стра­тегічних питань, що стосуються своєї майбутньої лінії поводжен­ня в мережі, комунікаційних проблем, що відносяться до інфор­маційної потужності і технічної оснащеності провайдера, вирішує також і юридичні питання, зокрема, укладаючи договір із про­вайдером.

В даний час кожен провайдер Інтернет має мінімум один типовий договір, за яким він працює з клієнтами. Можлива також класифі­кація клієнтів на фізичних осіб і організації, що відображається у деяких пунктах договору. Відображення у договорі поділу дій ко­ристувачів Інтернет на активні й пасивні наявне в дуже обмеженій кількості провайдерів, що в майбутньому, при виникненні спірних ситуацій, може спричинити певні незручності як для самих провай­дерів, так і для їхніх клієнтів. Звичайно, до договору додається рег­ламент провайдера, що розкриває основні поняття і дає більш ши­рокий опис послуг і умов взаємодії сторін.

Коротко перелічимо деякі важливі моменти, на які варто звер тати увагу при вирішенні питань взаємодії між провайдером і ко ристувачем Інтернет, у сфері договірного права.

В типових договорах зазвичай розкриваються питання оплати строку дії договору, обов'язків сторін, відповідальності, що не і жорстко анонсованими умовами з боку провайдера, а можуть змі­нюватися за згодою сторін.

Варто також усвідомити динаміку процесу взаємодії корис­тувача мережі з послугами провайдера. Клієнт, як правило, здійс­нює доступ до мережі опосередковано, через ресурси свого Web-вузла, але при цьому він повинен розуміти, що відповідальність за будь-які дії, що порушують вітчизняне і міжнародне законо­давство і завдають шкоду третім особам, нестиме саме він, а не провайдер. І провайдер не відповідає перед клієнтом за шкоду, якої той зазнав від використання його послуг, якщо інше зви­чайно не зазначене в договорі.

З іншого боку, провайдер повинен забезпечити своєчасний та якісний доступ до Інтернет відповідно до договору, забезпечити конфіденційність роботи свого клієнта. Питання своєчасності та якості роботи є непростим. Випадки технічних неполадок в устат­куванні провайдера можуть не відбитися на клієнті, а можуть і призвести, наприклад, до неотримання важливої інформації.

Необхідно також звернути увагу на можливість призупинення доступу до мережі з боку провайдера, причини чого повинні бути чітко перераховані, і на можливість клієнта припиняти публічний доступ до своєї інформації у випадку активного використання ме­режі.

При активному використанні мережі, розміщенні інформації в мережі Інтернет особливу актуальність отримує питання інтелек­туальної власності на той продукт, що виходить у результаті роз­міщення інформації клієнта — публікації в Інтернет.