Диктатура копірайта

Принцип дії копірайта заснований на простому правилі: «Якщо ти не можеш захистити те, що тобі належить, виходить, це тобі не нале­жить». Індустрія копірайта відіграє колосальну роль в економіці США. По оцінках Міністерства торгівлі США (Department of Commerce), ті га­лузі економіки країни, які захищають права на свої вироби за допомогою копірайта, забезпечують 5% валового внутрішнього продукту Сполучених Штатів. Вони є найуспішнішими експортерами й приносять більше ви­торгу за рахунок продажів за межами США, ніж сільське господарство, автомобіле- і авіабудування Америки. Більше того, темпи створення но­вих робочих місць в індустрії копірайта в три рази перевищують цей же показник по іншій економіці США. Джек Валенті (Jack Valenti), голова Асоціації кіновиробників Америки (Motion Picture Association of Ame­rica), один з найвідоміших захисників існуючих правил поводження з авторськими правами, вважає, що порушення копірайта щорічно нано­сять кіновиробникам США збиток, що становить по найскромнішим оцін­кам $3 млрд. За даними консалтингової фірми Viant, щодня через Ін­тернет нелегально закачується 350 тис. кінофільмів.

Копірайт (copyright — «право на відтворення») — це форма захисту інтелектуальної власності. Право на копірайт не здобувається за схемою, що використається для одержання патенту. Процес оформлення патенту складний і трудомісткий. Відповідно ж до американського «Закону про копірайт» (Copyright Act), він виникає негайно після закінчення роботи над авторським твором незалежно від того, де й коли ця робота була опублікована й чи була опублікована взагалі, а також чи були зареєстро­вані права автора на його витвір. Однак Керування з справ копірайта США (US Copyright Office) пропонує послуги з реєстрації копірайтів, що у випадку судового розгляду дозволяє обґрунтувати законність права воло­діння інтелектуальною власністю. Втім, ніяких дозволів не потрібно, щоб автор почав використовувати знак копірайта. Копірайт захищає літе­ратурні, музичні, хореографічні, графічні, архітектурні твори, фотогра­фії, ігри й т.д. Твір, захищений копірайтом (а також будь-яка його час­тина), не може бути використана без дозволу власника. Копірайтом, однак, не можуть бути захищені ідея, процедура, процес, принцип тощо, оскіль­ки, наприклад, заборона на використання тієї або іншої ідеї виключить її із практичної діяльності людей й унеможливить створення нових й оригінальних робіт на її основі. Консалтингова організація IPWatchdog ілюструє цей принцип наступним прикладом: роман про Другу світову війну може бути захищений копірайтом, але сама ідея написання нових романів на цю тему копірайтом захищена бути не може.

Закон декларує, що твори, захищені копірайтом, можуть бути вико­ристані для критики, коментарів, повідомлень засобів масової інфор­мації, навчання й викладання, а також наукових досліджень. Однак при цьому твір повинен використовуватися «чесно», з дотриманням ряду правил, найбільш відомим з яких є коректне посилання на джерело й пряме цитування не більше двох абзаців оригінального тексту.

Однак нині право на копірайт приводить до малоприємних парадоксів. Група The Verve записала один зі своїх хітів, використавши музику монст­рів року Rolling Stones. The Verve і не приховувала цього, однак змушена була перераховувати всі 100% гонорарів, отриманих за виконання хіта, у скарбничку Rolling Stones. Маловідомі композитори роками відстоюють у судах свої права на такі міжнародні шлягери, як Lambada і Makarena.

Але є й зовсім убивчі приклади — компанія звукозапису вирішила стягнути з бойскаутів авторські відрахування за виконання бойскаутами пісень, права на які належать даній компанії. Власники прав на відомий роман Маргарет Мітчел (Margaret Mitchell) «Віднесені вітром» (Gone With the Wind) заблокували публікацію роману «Та забрав їх вітер» (The Wind Done Gone), що описує історію Скарлет О'Хара з погляду чорно­шкірих рабів, тільки тому, що в творі використовувалися сюжетні лінії й персонажі, створені Мітчел. Графомани й маловідомі літератори пода­ють у суд на авторів популярних романів, обвинувачуючи їх у викраденні сюжетів зі своїх творів.

Аналогічні суперечки періодично проходять між софтверними ком­паніями: наприкінці 1990-х років компанія Microsoft погодилася випла­тити компанії Apple значну компенсацію за те, що частково використала ідеї Apple при створенні програми Windows.

Фактично жоден автор не може бути впевнений у тім, що його твір ніколи не буде визнано плагіатом, оскільки щось подібне було створене кілька десятиліть тому. Причина цього полягає в тривалих термінах дії копірайта. Раніше законодавство США декларувало, що право на копі­райт може зберігатися протягом 14-ти років, однак може бути продов­жене й, імовірно, може пролонгуватися нескінченно. Професор юридич­ного факультету Стенфордського університету Лоренс Лессіг (Lawrence Lessig), автор книги «Майбутнє ідей» (The Future of Ideas: The Fate of the Commons in a Connected World), підрахував, що за останні 40 років Конгрес США продовжував терміни дії копірайта 11 разів.

В 1998 році, коли це відбулося востаннє (був прийнятий закон Copy­right Term Extension Act), була прийнята наступна формула: авторські права на той чи інший твір зберігаються до кінця життя його автора плюс 70 років. Це означає, що величезні масиви інформації знову залишаються недоступними для суспільства. Рішення Конгресу було оскаржено в суді, але в 2003 році Верховний суд США підтвердив його правочинність.

Лессіг став ідейним натхненником групи американських інтелекту­алів, що створили неформальний рух з умовною назвою Copy Left. Ця назва має потрійний сенс. Якщо слово «копірайт» можна буквально пере­класти як «права копія», то Copy Left — це «ліва копія». Крім того, назва має значення «забути копію». Споконвічно цей вираз використовували програмісти, показуючи, що частина написаного ними програмного коду може бути використана всіма бажаючими. З погляду прихильників Лес-сіга, автори, що захищають права на свій твір, можуть цілком компен­сувати свої трудозатрати за 14 років. Однак головними захисниками максимального продовження термінів дії копірайта є спадкоємці авторів, а також компанії, які різними способами вступають у володіння спад­щиною творця. Лессіг і його послідовники вважають, що їхнє прагнення максимально довго зберігати контроль за правом використання твору з матеріальної точки зору цілком зрозуміле, але від цього страждає все людство. На думку Copy Left, нерозумно обмежувати доступ до твору через кілька десятиліть після його створення. Відомо багато випадків того, що порушення копірайта призводило до творчих вдач. Тверде дотримання закону про авторські права зробило б неможливим, наприклад, існування національного гімну США, музика якого була написана маловідомим бри­танським композитором. Хрестоматійний приклад з мишеням Міккі Маусом: його творець художник Уолт Дісней зробив перший мультфільм про Міккі «Пароходик Віллі» (Sreamboat Willie), використавши як основу сюжету фільм великого коміка Бастера Кітона (Buster Keaton) «Пароплав Білл» (Steamboat Bill). За іронією долі рішення Конгресу 1998 року про­довжило термін дії прав компанії Walt Disney на Міккі Мауса.

Джеймс Глассман (James К. Glassman). науковий співробітник Інсти­туту американського підприємництву (American Enterprise Institute), вважає, що проблема захисту інтелектуальної власності стала однією з причин того, що технологічна революція перетворюється з дороги до волі в дорогу до рабства. Число тгворів, пгатентів і торговельних марок, які будуть мати потребу в захисті, збільшується щодня. Нині викрадачі чужої інтелектуальної власності не обмежені державними кордонами й можуть діяти в різних країнах. Отже, неминуче будуть багаторазово збільшу­ватися витрати власників авторських прав на відстеження подібних по­рушень. В остаточному підсумку власники копірайту можуть стати раба­ми своєї власності — значна ч:астина їхніх зусиль буде йти не на створення нового, а на захист старого.

Прихильники знищення диктатури копірайту вважають, що подібне застосування закону про авторські права робить США й світ менш віль­ними й знищує дух творчості. Міріам Нісбет (Miriam Nisbet), член ради Американської бібліотечної асоціації (American Library Association) вва­жає, що тенденції в цій сфері такі, що вже в найближчому майбутньому може виявитися неможливим використання чужих текстів і цитат для створення нових творів і навіть для написання шкільних творів і рефератів.

Якщо власники авторських прав зможуть ефективно контролювати те, як суспільство розпоряджається їхньою власністю, то теоретично вони зможуть стягувати плату, наприклад, за передрук декількох написаних ними абзаців у чужій книзі. Саме тому Джонатан Циттран (Jonathan Zittrain), відомий юрист, засновник дослідницького центру Berkman Center for Internet and Society, вважає:, що дії американських законодавців «неконституційні й фанатичні».

Роберт Бойнтон (Robert Boynton ), що опублікував статтю із красно­мовною назвою «Тиранія копірайта» (The Tyranny of Copyright) у жур­налі The New York Times Magazine, прийшов до висновку, що єдиним справді вільним простором, де закони щодо захисту копірайту не діють повною мірою, є Інтернет.

Однак ера тотальної волі у Всесвітній мережі підходить до закінчення. Кіновиробники й компанії звукозапису останні два роки використовують програми, що дозволяють виявляти в Мережі користувачів, які неле­гально скачують кіно або музику. Розроблено програмне забезпечення, що дозволяє знаходити в Мережі фрагменти тексту, скопійовані з того або іншого джерела. Подібні програми (наприклад WCopyfinder або iThenti-cate) використовують юридичні фірми, які захищають інтереси письмен­ників і журналістів, а також самі засоби масової інформації (за повідом­ленням агентства Associated Press, газета USA Today застосовувала його, щоб довести, що один з її журналістів займався плагіатом).

Уже існують сайти, де будь-який творець тексту, «вивішеного» в Інтер-неті, може зареєструвати його й у майбутньому відслідковувати, чи не викрали інші інтернетчики належні йому слова й пропозиції.

Авторський Центр Інтелектуальних Технологій (Ювалер-проект) «Валері-Центр»

Тел.: (044) 433-26-76, Факс: (044) 434-57-90, Моб. тел.: 8-067-504-49-13

E-mail: vant@unicyb.kiev.ua, Web-сайт: і www.vant.unicyb.kiev.ua

1. Запрошує до співпраці і дискусій у наступних галузях:

Нові інформаційно-комунікаційні та банківсько-менеджерські Internet-технологи, інтелектуальні системи та автоматизовані робочі місця (АРМ) і СППР, комп'ютерна дистанційна освіта, си-туаційно-дорадчі системи, комп'ютерне бізнес-планування та маркетинг, комп'ютерна фінансова математика, інтелектуальна власність та комп'ютерне авторське право, прикладна (математич­на) лінгвістика, Internet-мови, ^-комерція, e-book, Web-дизайн, мастерінг, комп'ютерна валеологія, когнітологічні, синергетич­ні, акмеологічні системи, паралельна обробка даних, технології Grid та Grade.

2. Допомагає створювати і друкувати:

тези, статті, методики, підручники, навчальні посібники, моно­графії.

3. Пропонує розробку та впровадження:

• автоматизованих робочих місць різного типу, профілю та фаху;

• систем підтримки прийняття рішень;

• курсів з дистанційної освіти;

• комп'ютерного бізнес-планування;

• вільного (відкритого) програмного забезпечення;

• И^еб-сайтів (персональних та комерційних).

4. Готує до вступу в Університет.

5. Навчає по напрямках:

• робота на ПК в Internet, Internet 2;

• Internet-мови (HTML, PHP, Java Script, Perl тощо);

• Web-дизайн;

• Word, Excel, Access, FrontPage, PowerPoint, AIM Flash тощо;

• створення курсів з дистанційного навчання;

• інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право;

• комп'ютерна валеологія;

• проектування об'єктно-оріентовних інтелектуальних АРМ;

• сучасні інформаційні технології;

• бізнес-планування підприємницької діяльності.