4. Вільне використання, творів

Закон встановлює термін дії авторського права, яке виникає з моменту створення твору і діє протягом певного часу після смерті автора. Мета цього положення в законодавстві — дати змогу спад­коємцям діставати економічну вигоду після смерті автора. У дер-жавах-членах Бернської конвенції і в багатьох інших країнах дія авторського права припиняється після закінчення 50 років після смерті автора. Останніми роками спостерігається тенденція у бік збіль­шення терміну дії охорони.

На дію авторського права накладаються і географічні обмежен­ня. Володілець авторського права на твори охороняється законом країни від неправомочних дій, передбачених законодавством у сфері охорони авторського права і вчинених у цій країні. Що стосується подібних дій, вчинених в іншій країні, правоволоділець повинен діяти відповідно до законів цієї країни. Якщо країни є членами од­нієї з міжнародних конвенцій з авторського права, розв'язання прак­тичних проблем, пов'язаних з географічними обмеженнями, значно спрощується.

За певних обставин, що регламентуються законом, деякі дії, що звичайно обмежені авторським правом, допускаються без дозволу володільця авторського права. Наприклад, використання виключно в особистих цілях особою, яка здійснює відтворення, а також циту­вання твору, що охороняється, за умови зазначення джерела цита­ти, включаючи ім'я автора.

У деяких країнах твори не підлягають охороні, якщо вони не за­фіксовані в матеріальній формі; не підлягають охороні тексти зако­нів, ухвали судів і рішення адміністративних органів, тоді як в ін­ших країнах такі офіційні тексти не виключаються із сфери дій авторського права і правоволодільцями є держави, що використову­ють їх в інтересах усього суспільства.

Використання твору автора іншими особами допускається за зго­дою автора або його правонаступників з виплатою винагороди. Од­нак в інтересах суспільства вільне використання творів в окремих випадках визнається законодавством усіх держав світу і прямо до­пускається міжнародними конвенціями з авторського права. Але та­ке використання стосується лише правомірно обнародуваних творів, не зачіпаючи особистих немайнових правомочностей авторів, допус­кається лише за умови, що цим не завдає шкоди нормальному роз­повсюдженню творів і не обмежує законні інтереси авторів.

Встановлені законом випадки вільного використання творів за­чіпають різні види творів і викликані необхідністю забезпечити дос­туп до них з метою вільного розповсюдження інформації.

Допускається цитування в оригіналі і перекладі з науковою, до­слідницькою, полемічною, критичною або інформаційною метою, включаючи відтворення уривків із газетних і журнальних статей > формі оглядів преси.

Дозволяється використання правомірно обнародуваних творів і уривків з них як ілюстрацій у виданнях, у радіо- і телепередачах, звуко- і відеозаписах навчального характеру в обсязі, виправдано­му поставленою метою. Дозволяється також відтворення в газетах, передача в ефір або по кабелю правомірно опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, соціаль­них і релігійних питань або переданих в ефір творів такого ж харак­теру у випадках, коли таке відтворення, передача в ефір або спові­щення по кабелю не були спеціально заборонені автором. Можливе також вільне відтворення в газетах, передача в ефір або сповіщення по кабелю публічно виголошених політичних промов, звернень, до­повідей та інших аналогічних творів в обсязі, виправданому інфор­маційними завданнями. Допускається відтворення або доведення де загального відома в оглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір або сповіщення по кабелю творів, обнаро­дуваних у ході таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою. Дозволяється без згоди автора і без виплати авторської вина­городи відтворення, передача в ефір або сповіщення по кабелю тво­рів архітектури, образотворчого мистецтва, фотографії, що постійне розташовані у місцях, відкритих для вільного відвідування. Мож­ливе відтворення правомірно обнародуваних творів без здобуття при­бутку рельєфно-крапковим шрифтом або іншими способами, спеці­ально створеними для певних груп людей, наприклад, сліпих.

Вільне використання творів передбачає репродукування право­мірно опублікованих творів одиничним примірником без здобуття прибутку. У разі репродукування обов'язково зазначаються ім'я ав­тора, твір якого використовується, і джерело запозичення. Допус­тиме репродукування дозволяється робити бібліотекам і архівам для відновлення, заміни втрачених та зіпсованих примірників, а також для надання примірників твору іншим бібліотекам, що втратили а яких-небудь причин твори із своїх фондів. Бібліотеки і архіви можуть репродукувати окремі статті й малі за обсягом твори, опубліковані у збірниках, газетах та інших періодичних виданнях, а також корот­кі уривки із письмових творів (з ілюстраціями і без них), якщо це робиться на запит фізичних осіб з навчальною або дослідницькою метою. Навчальні заклади для проведення аудиторських занять мо­жуть репродукувати окремі матеріали на тих самих підставах.

Допускається вільне використання музичних творів під час офі­ційних і релігійних церемоній, а також похорону в обсязі, виправ­даному характером таких церемоній.

Окрему групу видів вільного використання творів становлять де­які випадки використання комп'ютерних програм і баз даних, а та­кож виробництва записів короткострокового використання, здійс­нюваних організаціями ефірного мовлення. Особа, яка правомірно володіє примірником програми або бази даних, вправі використо­вувати будь-які дії, пов'язані з їх функціонуванням або прямим при­значенням. Користувач комп'ютерної програми або бази даних може здійснювати їх адаптацію, тобто вносити в них зміни тільки з метою забезпечення функціонування комп'ютерної програми або бази да­них на конкретних технічних засобах користувача або під управ­лінням конкрктних програм користувача. Зазначені зміни повин­ні бути обумовленні лише технічними причинами. Допускається виготовлення копії комп'ютерної програми або бази даних лише за умови, що ця копія призначена для архівних цілей або заміни пра­вомірно придбаного примірника у випадках коли оригінал комп'ю­терної програми або бази даних загублено, знищено або він став непридатний до використання. До числа дозволених дій власника комп'ютерної програми відноситься можливість декомпілювати прог­раму, що охороняється законом, як самостійно так і за допомогою інших осіб. Декомпілювання — це технічний прийом, що включає перетворення об'єктного коду у вихідний текст з метою вивчення структури і кодування комп'ютерної програми. Його використання вважається допустимим тоді, коли це необхідно для досягнення го­товності до взаємодії з саамостійно розробленої користувачем прог­рами з іншими програмами, які можуть взаємодіяти з декомпільо-ваною програмою. При цьому встановлюється три обов'язкові умови для здійснення декомпілювання. По-перше, інформація, необхідна для досягнення готовності до взаємодії раніше не була доступною цій особі з інших джерел. По-друге, зазначені дії виконуються тільки від­носно тих частин декомпільованої комп'ютерної програми, що необ­хідні для досягнення готовності до взаємодії. По-третє, інформація, отримана в результаті декомпілювання, може використовуватися ли­ше для досягнення готовності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, не може передаватися іншим особам, за вийнятком випадків, коли це необхідно для досяг­нення готовності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, а також не може використовуватись для розроблення комп'ютерної програми, за своїм видом істотно по­дібної з декомпільованою комп'ютерною програмою, або для вчинен­ня будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.